Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №380/10333/24
Суддя: Хобор Романа Богданівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10333/24 пров. № А/857/9031/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Тримикс Груп” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, що ухвалила суддя Клименко О.М. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 380/10333/24 за адміністративним позовом ТзОВ “А-Тримикс Груп” до Львівської митниці як філії (іншого відокремленого підрозділу) Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 7 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач визначив митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору і подав до митного оформлення документи, які не містили розбіжностей чи ознак підробки та повною мірою підтверджували числові значення складових митної вартості і ціну, що була фактично сплачена за товар.
Позивач вважає, що відповідач не обґрунтував рішення про коригування митної вартості належними доказами, а застосування резервного методу ґрунтується на припущеннях про неповноту чи недостовірність заявлених відомостей. Митна декларація, яку відповідач використав як джерело цінової інформації, на думку позивача, стосується товару іншого опису та іншого виробника.
31 січня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що на час митного оформлення відповідач мав обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару, а саме номер інвойсу, зазначений у митній декларації країни транзиту, не збігається з номером поданого інвойсу; рахунок і довідка про транспортні витрати містять різну вартість перевезення; сплачена сума більша за суму інвойсу, а специфікацію № 2, на яку посилається платіжний документ, декларант не подав; оплату транспортно-експедиційних послуг декларант не підтвердив.
Суд першої інстанції зазначив, що на вимогу відповідача декларант подав тільки висновок експертної організації щодо вартості товару, який виявлених розбіжностей не спростовує, тому відповідач мав право відмовити в митному оформленні за заявленою митною вартістю.
Суд першої інстанції також вважав, що сертифікат якості не належить до документів, передбачених ст. 53 МК України, а резервний метод не вимагає доведення подібності товарів, і відповідач послідовно обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Таку позицію обґрунтовує тим, що відповідач не обґрунтував сумнівів щодо заявленої митної вартості, рішення про коригування не містить вичерпного переліку додаткових документів, а позивач подав до митного оформлення всі документи, передбачені ст. 53 МК України.
На думку апелянта, суд першої інстанції визнав безпідставним посилання відповідача на неподання сертифіката якості, оскільки цей документ не належить до передбачених ст. 53 МК України. Апелянт вважає, що вже ця обставина робить рішення про коригування митної вартості необґрунтованим у цілому.
Посилання відповідача на розбіжність у номері інвойсу позивач вважає безпідставним, оскільки графа 44 митної декларації країни транзиту від 17 жовтня 2023 року № 23PL321030NU67XLW4 не заповнена.
Щодо оплати товару ТзОВ “А-Тримикс Груп” зазначає, що платіжною інструкцією від 6 вересня 2023 року № 733 сплатило товар за двома специфікаціями, а вартість задекларованого товару - 18 532,80 USD - видно зі специфікації № 1, тому специфікація № 2 оцінюваного товару не стосується.
Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив митну декларацію від 30 серпня 2023 року № 23UA100060420926U6, яку відповідач використав як джерело цінової інформації, хоча товар за нею не є ідентичним чи подібним до оцінюваного товару і поставлявся на інших умовах.
Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ТзОВ “А-Тримикс Груп” зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності товариства є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням.
01 липня 2023 року між HIT Welding Industry Co, Ltd (виробнича компанія) Китай (продавець) та ТзОВ “А-Тримикс Груп” (покупець) уклали договір купівлі-продажу № НІТ-2023/1 (далі також контракт), згідно з яким продавець зобов`язується поставити з території Китаю, а покупець прийняти й оплатити продукцію (товар) за умовами чинного договору. Номенклатура, кількість, вартість кожної партії та умови оплати та поставки товару сторони узгоджують у специфікаціях, які є невід`ємною частиною чинного договору. Загальну кількість товару, що постачається згідно з цим договором, визначають специфікації цього договору (пункт 1). Загальною вартістю договору вважається сума всіх оплачених покупцем інвойсів згідно з цим договором. Покупець сплачує поставлений продавцем товар за цінами і на умовах, вказаних у відповідних специфікаціях (пункт 4).
21 липня 2023 року сторони контракту підписали специфікацію № 1 до контракту НІТ-2023/1, згідно з якою загальна вартість товару (дріт з нелегованої сталі з масовою часткою вуглецю менш як 0,25 %, покритий міддю, не шліфований, на пластикових касетах та в картонних діжках) становить 18532,80 доларів США. Вартість товару за цією специфікацією включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, податки та інші обов`язкові платежі, які сплачує продавець. Умовами оплати є 100 % передоплати.
16 серпня 2023 року HIT Welding Industry Co, Ltd виставило ТзОВ “А-Тримикс Груп” рахунок-фактуру (інвойс) № НТ23208008 на загальну суму 18532,80 доларів США.
06 вересня 2023 року ТзОВ “А-Тримикс Груп” здійснило оплату товару на суму 37065,60 доларів США, що підтверджує платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 733 від 06 вересня 2023 року.
З метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230118589U9.
У митній декларації № 23UA209230118589U9 позивач задекларував у графі 31 товар: “Дріт з легованої кремнієвомарганцевої сталі, покритий міддю, на пластикових котушках у картонних коробках, діаметром: НТW-5 01, 2 мм (15 кг/коробка) 23760 кг; (1584 коробки)”.
До цієї митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 митної декларації та картці відмови, які були необхідні для розмитнення імпортованого товару.
За результатами розгляду митної декларації № 23UA209230118589U9 та доданих до неї, а також надалі - на вимогу відповідача документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1 “Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” Львівська митниця зазначила таке:
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. У межах реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з таких причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено такі розбіжності:
- у гр. 44 під кодом 380 митної декларації країни транзиту від 17.10.2023 № 23PL321030NU67XLW4 вказано інвойс № ТН23208004, проте до митного оформлення декларант надав інвойс з іншим номером - ТН23208008;
- у довідці про транспортні витрати від 23.10.2023 № 9918/1023 інформація щодо вартості витрат на перевезення вантажу не відповідає інформації стосовно таких витрат, які наведені у рахунку від 23.10.2023 № 7829, а саме згідно з рахунком:
- “міжнародне перевезення за маршрутом Гдиня-Мостиська становить 27106,67 грн, а згідно з довідкою - 25794,09 грн”;
- “міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Мостиська - Мостиська II - 1593,65 грн, згідно з довідкою - 1590,88 грн”;
- “організація доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська II - 12787,81 грн, згідно з довідкою 14030,89 грн”;
- відповідно до умов контракту від 01.07.2023 № НІТ-2023/1 та специфікації від 21.07.2023 № 1 за цією зовнішньоекономічною операцією передбачена 100 % передплата за ввезений товар. Сума, яка перерахована згідно з банківським платіжним документом від 06.09.2023 № 733, більша за суму, яка наведена в інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208008. У гр. 70 платіжного документа зазначені реквізити зовнішньоекономічного контракту та специфікацій до нього № 1 та 2. Специфікацію № 2 декларант не надав митному органу, що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за товар, який оцінюється;
- відповідно до вимог п. 3.2.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2023 № НІТ-2023/1 зазначено, що продавець має надати покупцю, у тому числі, сертифікат якості підприємства виробника товару, проте такий документ декларант не надав;
- відповідно до вимог п. 3.3 договору перевезення від 17.08.2023 № 1708-23 оплата за послуги перевезення товару має бути проведена протягом 5 календарних днів з моменту видачі рахунку (дата видачі рахунку № 09111R123 19.10.2023), банківський платіжний документ на момент митного оформлення декларант не надав, що є порушенням вимог договору перевезення.
Таким чином, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені чинники вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність усіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 53 МК України Львівська митниця надала декларанту вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.
На вимогу митного органу декларант надав висновок експертної організації щодо вартості товару. Інших документів, які спростовують виявлені розбіжності, декларант не надав. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.
Після проведення консультації з декларантом, згідно зі ст. 57 МКУ, відповідач встановив, що неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст. 60 МКУ) через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 МКУ) та метод 2г (ст. 63 МКУ) через відсутність у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД 23UA1000604520926U6 від 30.08.2023, де вартість такого товару становить 1,15 дол. США за кг (цього виду товару).
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, за ч. 2 ст. 53 МК України є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як визначено ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частина 5 статті 53 МК України забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частина 6 статті 54 МК України встановлює, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, за ч. 2 ст. 55 МК України, має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Положеннями ч. 2 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Частиною 4 статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, за ч. 2 ст. 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частина 5 статті 58 МК України визначає, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею, як встановлює ч. 9 ст. 58 МК України, робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Пунктами 5–7 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Резервний метод регулює ст. 64 МК України, ч. 1 якої передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, за ч. 2 ст. 64 МК України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому відповідач, якщо має обґрунтовані сумніви в достовірності поданих документів, має право вимагати від декларанта надання додаткових документів.
Разом з тим наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовувати в декларанта додаткові документи та надає відповідачу право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У зв`язку з цим саме відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірити на підставі документів, які надав декларант, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, на підставі яких митна вартість може бути підтверджена.
Такі обставини відповідач зазначив у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 7 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1, а саме: навів розбіжності між поданими документами щодо номера інвойсу, вартості перевезення та суми оплати товару, послався на неподання специфікації № 2, сертифіката якості і банківського платіжного документа про оплату перевезення, а також зазначив, що на вимогу відповідача позивач подав тільки висновок експертної організації.
Щодо невідповідності суми оплати сумі інвойсу.
З рахунку-фактури (інвойсу) від 16 серпня 2023 року № НТ23208008 і специфікації від 21 липня 2023 року № 1 до контракту від 1 липня 2023 року № НІТ-2023/1 апеляційний суд встановив, що ТзОВ “А-Тримикс Груп” придбало оцінюваний товар загальною вартістю 18 532,80 USD на умовах 100 % передоплати.
Платіжна інструкція в іноземній валюті від 6 вересня 2023 року № 733 засвідчує, що позивач сплатив продавцю 37 065,60 USD, а в призначенні платежу зазначив контракт від 1 липня 2023 року № НІТ-2023/1 та специфікації № 1 і № 2.
Отже, сума платежу вдвічі перевищує вартість оцінюваного товару і стосується також товару за специфікацією № 2.
Пункт 4 ч. 2 ст. 53 МК України відносить до документів, які підтверджують митну вартість, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а ч. 5 ст. 58 МК України визначає ціну, що була фактично сплачена, як загальну суму всіх платежів покупця за оцінювані товари. Специфікація № 2 є додатком до зовнішньоекономічного контракту, тобто документом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України.
З графи 33 рішення про коригування встановлено, що відповідач витребував у позивача, зокрема, банківські платіжні документи та специфікації, і на цю вимогу позивач подав висновок експертної організації щодо вартості товару.
Тому апеляційний суд приходить до висновку про те, що без специфікації № 2 з платіжної інструкції № 733 неможливо встановити, яка частина сплачених 37 065,60 USD припадає на оцінюваний товар, а подані позивачем документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
На переконання апеляційного суду, посилання апелянта на те, що специфікація № 2 не стосується задекларованого товару, а платіж охоплює оплату за дві специфікації, документально не підтверджене, оскільки специфікації № 2 позивач не подав ні разом з митною декларацією, ні на вимогу відповідача.
Щодо розбіжностей у вартості перевезення товару.
Порівнявши рахунок від 23 жовтня 2023 року № 7829 і довідку про транспортні витрати від 23 жовтня 2023 року № 9918-1/1023, які позивач подав до митного оформлення, апеляційний суд встановив, що ці документи містять різну вартість кожної з трьох складових перевезення: 27 106,67 грн і 25 794,09 грн - за маршрутом Гдиня - Мостиська, 1 593,65 грн і 1 590,88 грн - за маршрутом Мостиська - Мостиська ІІ, 12 787,81 грн і 14 030,89 грн - за організацію доставки залізничним транспортом.
Витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України п. 5 і 6 ч. 10 ст. 58 МК України відносять до складових митної вартості, а ч. 9 ст. 58 МК України допускає їх урахування тільки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Як зазначив відповідач у графі 33 рішення про коригування, інших документів, які спростовують виявлені розбіжності, позивач не подав.
Отже, апеляційний суд вважає, що документи, які позивач подав для підтвердження вартості перевезення, суперечать один одному, тому вартість цієї складової митної вартості документально не підтверджена.
Таким чином, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості позивач документально не підтвердив ціну, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, вартість транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, а також, на вимогу відповідача, не усунув розбіжностей у документах, що стосуються відповідних обставин.
За таких обставин ч. 2 ст. 58 МК України виключає застосування методу за ціною договору, а п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України надає відповідачу право відмовити у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю.
Щодо розбіжності в номері інвойсу.
З митної декларації країни транзиту від 17 жовтня 2023 року № 23PL321030NU67XLW4 апеляційний суд встановив, що під кодом 380 відповідна декларація містить посилання на документ № ТН23208004, у той час як до митного оформлення позивач подав інвойс від 16 серпня 2023 року № НТ23208008.
Те, що номер документа зазначено не в графі 44 цієї декларації, а в іншому її розділі, суті розбіжності не змінює, тому апеляційний суд вважає посилання відповідача на цю розбіжність обґрунтованим.
При цьому, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта, щодо відсутності обов`язку подавати сертифікат якості, на результат розгляду справи не впливають, оскільки відсутність документального підтвердження ціни, що була фактично сплачена за товар та однієї з обов`язкових складових митної вартості є самостійною і достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
Апеляційний суд вважає, що зазначення в рішенні про коригування підстави, яка не стосується митної вартості, не призводить до протиправності такого рішення у цілому, якщо інші підстави, на які послався відповідач, ґрунтуються на документах і є достатніми для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
Щодо доводів апелянта про відсутність у рішенні про коригування обґрунтування сумнівів і переліку додаткових документів.
Із графи 33 рішення про коригування митної вартості апеляційний суд встановив, що відповідач навів конкретні розбіжності в поданих документах, зазначив документи, які позивач мав подати для їх усунення, послідовність застосування методів визначення митної вартості та джерело цінової інформації. Серед витребуваних документів є банківські платіжні документи, специфікації та документи про вартість перевезення, тобто саме ті документи, які могли усунути виявлені розбіжності.
Отже, рішення про коригування містить обґрунтування причин, з яких відповідач не визнав заявлену митну вартість, і перелік додаткових документів, як того вимагають п. 1 і 3 ч. 2 ст. 55 МК України, а доводи апелянта в цій частині не відповідають змісту цього рішення.
Що стосується джерела цінової інформації.
Апеляційний суд з рішення про коригування митної вартості встановив, що відповідач провів консультації з позивачем, зазначив причини, з яких неможливо застосувати методи, передбачені ст. 59, 60, 62 і 63 МК України, застосував резервний метод і як джерело інформації використав митну декларацію від 30 серпня 2023 року, у якій вартість такого товару становить 1,15 USD за кг.
Частина 2 статті 64 МК України вимагає, щоб митна вартість, визначена резервним методом, ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, і, на відміну від ст. 59 і 60 МК України, не встановлює вимоги про ідентичність чи подібність товарів.
Отже, відмінності в описі, виробнику та умовах поставки товару за митною декларацією від 30 серпня 2023 року, на які посилається апелянт, не виключають використання цієї митної декларації як джерела інформації для визначення митної вартості резервним методом.
Інші доводи апеляційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Тому апеляційний суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 7 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1 відповідач прийняв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені МК України, а картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875, яка є похідною від цього рішення, відповідач оформив правомірно.
Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ТзОВ “А-Тримикс Груп” залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/10333/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддяР. Б. Хобор
суддіН. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Оригінал: reyestr.court.gov.ua