Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/15008/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15008/24 пров. № А/857/21327/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, що ухвалила суддя Дудар О.М., у місті Рівному, у справі № 460/15008/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника виходячи з десяти мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача перерахувати й виплатити пенсію в разі втрати годувальника з 8 листопада 2024 року в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати та раніше виплачені суми, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 і ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”” від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 8 листопада 2024 року пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 8 листопада 2024 року пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 968,96 грн.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а розмір цієї пенсії для одного непрацездатного члена сім`ї становить 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, тобто п`ять мінімальних пенсій за віком.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, при виплаті позивачці пенсії згідно зі ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), у спірний період відповідач керувався нормою цієї статті, а розмір пенсійних виплат, нарахованих і виплачених позивачці, відповідає розміру, вказаному в ч. 3 ст. 54 цього Закону зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”” від 29 червня 2021 року № 1584-ІХ (далі - Закон № 1584-ІХ), які набрали чинності з 1 липня 2021 року. Закон № 1584-ІХ є чинним, і його положення у встановленому законом порядку неконституційними не визнавалися. При цьому приписи ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР не застосовуються, оскільки Верховна Рада України виконала рішення Конституційного Суду України у визначений ним строк та привела у відповідність приписи пенсійного забезпечення цієї категорії осіб. Тому, виплачуючи позивачці пенсію відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII, орган Пенсійного фонду діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а також у спосіб, визначений чинним законодавством, а отже, правомірно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з таких міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка є дружиною померлого громадянина з числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою і який був особою з інвалідністю І групи та отримував пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28 лютого 2024 року № 9561401452220 про перерахунок пенсії позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника виходячи з десяти мінімальних пенсій за віком, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 ст. 308 КАС України, встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду в частині задоволення позову, а також те, що відповідач не навів доводів протиправності рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.

28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким виклала ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Згодом Кабінет Міністрів України визначив мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2011 року № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).

У Рішенні від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія ст. 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні ч. 4 цієї статті у редакції Закону № 230/96-ВР.

Конституційний Суд України цим Рішенням встановив строк втрати чинності нормою закону, визнаною неконституційною: через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто з 7 липня 2021 року.

29 червня 2021 року на виконання Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, який набрав чинності 1 липня 2021 року і відповідно до якого ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Зі змісту ст. 54 Закону № 796-XII у редакції п. 2 розділу I Закону № 1584-IX видно, що визначені розміри пенсій є нижчими, ніж у редакції Закону № 230/96-ВР.

У Рішенні від 3 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила в ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, менших від гарантованих Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Конституційний Суд України вказав, що в разі неприведення нормативного регулювання, встановленого ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосовуватиметься ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Враховуючи, що змінами, внесеними Законом № 1584-IX до ст. 54 Закону № 796-XII, встановлено менші розміри пенсії, ніж ті, які передбачала ця стаття в редакції Закону № 230/96-ВР, апеляційний суд встановив, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Аналогічні правові висновки сформував Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21, від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі:

на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;

на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, згідно з наведеними нормами права, позивачка має право на перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 з 7 липня 2021 року, у розмірі 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, тобто п`яти мінімальних пенсій за віком.

Позивачка просила задовольнити позовні вимоги про виплату пенсії з 8 листопада 2024 року, тобто після дати, з якої у позивачки виникло право на перерахунок пенсії.

Тому, не здійснюючи позивачці нарахування та виплату з 8 листопада 2024 року пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідач діяв протиправно, що є підставою для задоволення відповідної частини позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції в частині задоволення позову правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 460/15008/24 в частині задоволення позову - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель