Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №140/1828/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1828/25 пров. № А/857/32322/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року (суддя – Шепелюк В.Л., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №140/1828/25 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

встановив:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці (далі – відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000008/2 від 20.01.2025.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000008/2 від 20.01.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності, зокрема: - підпис продавця згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 не відповідає підпису продавця згідно контракту від 17.11.2020 №K2020-1; - згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 вартість товару становить 800 євро або 3418,96 pln, згідно митної декларації країни експорту від 16.01.2025 №25PL301010000BGPB0 вартість товарів становить 4060 pln; - відповідно до пункту 4.1 додатку №5 від 14.01.2022 платіж за товар проводиться на рахунки Продавця авансом або післяоплатою протягом 10 днів після відвантаження товару, що не відповідає умовам розрахунків згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 - до 16.03.2025. При цьому, декларантом на вимогу митниці не надано всіх додаткових документів, про що зазначено у заяві від 20.01.2025 №1. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Тому, митну вартість визначено за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару: митна декларація №UA206020/2024/11069 від 30.07.2024 – «Пневматичні шини та покришки, що використовувались: пневматичні шини гумові, які були у використанні, (ступінь зносу не більше 30%) - шини які були у використанні - 630 шт..», з країною походження "EU" - 10,06 євро/шт. Крім цього, судом першої інстанції було безпідставно взято до уваги твердження позивача про те, що оплата була здійснена після відвантаження товару – 20.12.2024, однак наведена обставина належним чином не підтверджена.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року у справі №140/1828/25 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

17.11.2020 між підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та фірмою AVISO LOGISTICS (Польща) (Продавець) укладено контракт №К2020-1, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець приймати та оплачувати автомобільні шини, які були в користуванні (далі Товар), в кількості та асортименті, за цінами, які вказані в Додатках, специфікаціях, які становлять невід`ємну частину цього договору. Товар надходить окремими партіями і оплачується Покупцем відповідно до інвойсів, що виставляється Продавцем на кожну партію товару. Ціна товару, що продається за цим контрактом, встановлюється в Євро і вказується в специфікаціях, які становлять невід`ємну частину цього договору. За обопільною згодою сторін ціни на товар можуть бути змінені.

Загальна вартість контракту 400 000 євро. Умови поставки Товару за даним контрактом FCA-Люблін, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів (“Incoterms 2000”). Платіж за Товар, за даним контрактом, проводиться на рахунок Продавця авансом або платіж готівкою після отримання повідомлення від Продавця про готовність замовлення до відвантаження (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1 контракту) (а.с. 18-19).

Відповідно до умов цього контракту з додатками, рахунку-фактури (інвойсу) №FV0007/01/2025 від 15.01.2024 фірма AVISO LOGISTICS поставила покупцю ОСОБА_1 товар - вживані автомобільні шини у кількості 1600,00 шт. за ціною 800,00 євро/3418,96 злотих, тобто 0,50 євро за 1 шт (а.с. 24, 24 зворот).

20.01.2025 декларантом позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару “шини пневматичні гумові, що були у користуванні, із зношеним протектором, до легкових автомобілів, в кількості 1600 штук. Вага нетто 12500 кг. Призначені виключно для переробки – відновлення протектора гумових шин і покришок. Використання даних шин за призначенням в наявному стані може бути небезпечним в зв`язку з нерівномірним зносом протектора, різним періодом виготовлення шин та неоднаковим малюнком протектора. Торгівельна марка: немає даних. Виробник: немає даних. Країна походження: EU” подано митну декларацію №24UA205030000752U2, у якій митна вартість визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тобто за основним методом визначення митної вартості товарів (а.с. 17).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: митна декларація 24UA205030000752U2 від 20.01.2025; контракт № K2020-1 від 17.11.2020 з додатками 1-8 між ФОП ОСОБА_1 та Польською фірмою Sp. z o.o. “AVISO LOGISTICS”; Faktura FV0007/01/2025 від 15.01.2025; платіжна інструкція оплати продавцю 99JBKLP1 від 24.01.2025 на 800 євро відповідно до FV0007/01/2025 від 15.01.2025 та контракту №K2020-1 від 17.11.2020; автотранспортна накладна CMR А№583546 від 15.01.2025; експортна декларація 25PL301010000BGPB0 від 16.01.2025; експортна декларація вивозу товару 25S15ZWO06 від 16.01.2025; висновок судового експерта Білобран С.З. №21/1/209 від 14.05.2021; висновок експерта Волинської торгово-промислової палати №В-574 від 27.05.2021 стосовно вартості б/в шин по контракту К2020-1 від 17.11.20; висновок Міндовкілля на ввіз шин №15720/24 від 20.08.2024; договір з перевізником 241 від 10.09.2024; заявка на транспорт №7 від 15.01.2025; рахунок на оплату від перевізника №7 від 15.01.2025 за транспортні послуги; оплата перевізнику – платіжна інструкція №476 від 24.01.2025; довідка про розподіл транспортних витрат №7 від 15.01.2025; договір з ТзОВ “Термінал БК” №5/21 від 11/05/21; заява брокера №1 від 20.01.2025.

Окрім цього, декларантом у відповідності до пункту 3 статті 52 Митного кодексу України подані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість: контракт продавця Sp. z o.o. “AVISO LOGISTICS” з третіми особами №D-5 від 22.11.2021; специфікація третіх осіб №1 від 22.11.2021 до контракту № D-5 від 22.11.2021; комерційна пропозиція третіх осіб №D-5 від 22.11.2021; рахунок продавцю від третіх осіб НОМЕР_1 від 15.01.2025; оплата третім особам від продавця Sp. z o.o. “AVISO LOGISTICS” 1216508660 від 16.01.2025; установчі реєстраційні документи третіх осіб “Burd Export Tyres” №09663000 79012 GewA 1; договір Д-10 від 10.01.2022 на поставку давальницької сировини; витяг щодо власності цеху реновації шин в м. Любомль, дозвіл № НОМЕР_2 від 29.09.2020 року на викиди забруднюючих речовин виданого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації підприємцю ОСОБА_2 ; витяг з проекту обґрунтування обсягу викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; технологічний регламент №Р-2022.1 від 25.01.2023 (опис технологічного процесу відновлення шин); відомості про наявність матеріально-технічної бази та довідка про власність обладнання №3,4 від 25.01.2023; зобов`язання ФОП ОСОБА_2 №5 від 25.01.2023; зобов`язання ФОП ОСОБА_1 №6 від 25.01.2023; виписка з ЄДР код 2643411145 від 04.06.2019 та витяг з реєстру платників єдиного податку, реєстраційний номер 1903103400145 ФОП ОСОБА_1 ; свідоцтво про Державну реєстрацію серія В01 №441674 та свідоцтво платника податку серія НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_2 ; Karta Charakterystyki видана постачальником продукції (Паспорт безпеки хімічної продукції); звіт центру превентивної медицини Державного управління справами №17 від 21.01.2021; експертний висновок Волинської ТПП №В-1185 від 23.11.2020 щодо коду УКТ ЗЕД; витяг з веб-ресурсів www.olx.pl та www.olx.ua про вартість б/в шин; фото технологічного процесу переробки зношених (б/в) автомобільних шин гарячим методом відновлення протектора; обґрунтування імпорту б/в шин №1 від 07.03.2023.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості UA205030/2025/000008/2 від 20.01.2025 та виніс картку відмови UA205030/2025/000039 від 20.01.2025 (а.с. 14, 15).

Зазначене рішення мотивоване тим, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності: - підпис продавця згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 не відповідає підпису продавця згідно контракту від 17.11.2020 №K2020-1; - згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 вартість товару становить 800 євро або 3418,96 pln, згідно митної декларації країни експорту від 16.01.2025 №25PL301010000BGPB0 вартість товарів становить 4060 pln.; - відповідно до пункту 4.1 додатку №5 від 14.01.2022 платіж за товар проводиться на рахунки Продавця авансом або післяоплатою протягом 10 днів після відвантаження товару, що не відповідає умовам розрахунків згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 - до 16.03.2025; - висновок експерта №В-574 від 27.05.2021 не стосується даної партії товару.

Також встановлено, що митну вартість визначено за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених частини 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару: митна декларація №UA206020/2024/11069 від 30.07.2024 – “Пневматичні шини та покришки, що використовувались: пневматичні шини гумові, які були у використанні, (ступінь зносу не більше 30%) - шини які були у використанні - 630 шт..”, з країною походження “EU” - 10,06 євро/шт.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частини 7 статті 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація типу ІМ40ДЕ №25UA205030000812U1 від 20.01.2025.

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що як до митного оформлення позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: митна декларація 24UA205030000752U2 від 20.01.2025; контракт № K2020-1 від 17.11.2020 з додатками 1-8 між ФОП ОСОБА_1 та Польською фірмою Sp. z o.o. “AVISO LOGISTICS”; Faktura FV0007/01/2025 від 15.01.2025; платіжна інструкція оплати продавцю 99JBKLP1 від 24.01.2025 на 800 євро відповідно до FV0007/01/2025 від 15.01.2025 та контракту №K2020-1 від 17.11.2020; автотранспортна накладна CMR А№583546 від 15.01.2025; експортна декларація 25PL301010000BGPB0 від 16.01.2025; експортна декларація вивозу товару 25S15ZWO06 від 16.01.2025; висновок судового експерта Білобран С.З. №21/1/209 від 14.05.2021; висновок експерта Волинської торгово-промислової палати №В-574 від 27.05.2021 стосовно вартості б/в шин по контракту К2020-1 від 17.11.20; висновок Міндовкілля на ввіз шин №15720/24 від 20.08.2024; договір з перевізником №241 від 10.09.2024; заявка на транспорт №7 від 15.01.2025; рахунок на оплату від перевізника №7 від 15.01.2025 за транспортні послуги; оплата перевізнику – платіжна інструкція №476 від 24.01.2025; довідка про розподіл транспортних витрат №7 від 15.01.2025; договір з ТзОВ “Термінал БК” №5/21 від 11/05/21; заява брокера №1 від 20.01.2025.

Зокрема, контрактом від 17.11.2020, з додатками до нього, визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу №FV0007/01/2025 від 15.01.2025 фірма AVISO LOGISTICS поставила покупцю ОСОБА_1 товар - вживані автомобільні шини у кількості 1600,00 шт. за ціною 800,00 євро/3418,96 злотих, тобто 0,50 євро за 1 шт. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.

Ціна товару в інвойсі №FV0007/01/2025 від 15.01.2025 (800,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205030000752U2.

Отже заявлена декларантом за першим методом митна вартість спірних товарів, підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо доводів апелянта про те, що проведення розрахунків за товар, не відповідає умовам розрахунків згідно інвойсу №FV0007/01/2025 від 15.01.2025 – до 16.03.2025, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до умов контракту від 17.11.2020 №К2020-1, платіж за товар проводиться на рахунки продавця авансом або післяплатою протягом 10 днів після відвантаження товару (а.с. 25).

Згідно інвойсу №FV0007/01/2025 від 15.01.2025 вартість товару становить 800,00 євро/3418,96 злотих. Цим документом визначено спосіб оплати – перерахунок 60 днів, дата оплати до 16.03.2025 (а.с. 26-зв.).

Позивач на виконання умов контракту здійснила оплату в якості післяплати протягом 10 днів після відвантаження придбаного товару – 24.01.2025 в сумі 800 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №99JBKLР1 від 24.01.2025 (а.с. 25).

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20.

Щодо розбіжностей у вартості товару згідно інвойсу №FV0007/01/2025 від 15.01.2025 та згідно митної декларації країни експорту №25PL301010000BGPB0, то суд першої інстанції вірно зазначив, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Щодо твердження митного органу про те, що наданий експертний висновок від 14.05.2021 №21/01/209 та від 27.05.2021 №В-574 не відносяться до даного митного оформлення, оскільки наведена в них інформація може використовуватися для консультацій, а не для підтвердження визначеної та заявленої декларантом митної вартості товару, то апеляційний суд зазначає таке.

Так, згідно висновку експерта Білобран С.З. від 14.02.2021 №21/1/209 за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження у відповідності до договору про надання послуг від 12.05.2021 №82 (а.с. 29-38) та висновку експерта Волинської торгово-промислової палати №В-574 від 27.05.2021 (а.с. 42) експертами встановлено, що беручи до уваги фактори, які впливають на формування ціни, вартість зношених автомобільних шин, що були у використанні, для легкових автомобілів, що експортуються згідно контракту №К2020-1 від 17.11.2020, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та фірмою AVISO LOGISTICS Sp. z.o.o. може складати певну суму (від 0,46 до 5,60 євро за штуку; від 0,07 до 0,86 євро за штуку та 0,50 євро за штуку).

Вказана вартість 0,50 євро за штуку (залежно від факторів, які впливають на формування ціни) відповідає вартості товару, яка зазначає в інвойсі №FV0007/01/2025 від 15.01.2025.

При цьому, в силу приписів частини другої статті 11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Разом з тим, оскаржуване рішення не містить відомостей про те, яким чином такі висновки митного органу впливають на митну вартість товару, який імпортується позивачем.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вищезгадані експертні документи стосуються контракту № К202-1 від 17.11.2020 та підтверджують, що митна вартість зношених пневматичних гумових шин, призначених для відновлення протектора, відповідає вартості, визначеній у зовнішньоекономічному контракті № К202-1 від 17.11.2020.

Відносно доводів відповідача про те, що підпис продавця згідно інвойсу від 15.01.2025 №FV0007/01/2025 не відповідає підпису продавця згідно контракту від 17.11.2020 №K2020-1, апеляційний суд враховує наступне.

На фактурі FV0007/01/2025 від 15.01.2025 стоїть підпис довіреної особи Sp. z o.o. AVISO LOGISTICS. Право особи ставити підпис на документах, визначено внутрішніми правилами компанії Sp. z o.o. AVISO LOGISTICS, що регулюють порядок підписання документів, а також чинним законодавством і договірними зобов`язаннями.

З матеріалів справи видно та не спростовано доводами апелянта те, що 20.01.2025 на офіційну електронну адресу відповідача від продавця було надіслано лист-роз`яснення, у якому підтверджено право довіреної особи підписувати документи, зокрема фактуру FV0007/01/2025 від 15.01.2025.

Крім цього, на вимогу митного органу було повторно надано ту саму фактуру FV0007/01/2025 від 15.01.2025, але вже безпосередньо з підписом директора компанії AVISO LOGISTICS.

Вищенаведені обставини справи доводами відповідача не спростовано.

У свою чергу про необов`язковість підпису у рахунках, що застосовуються у ЗЕД зазначено в Рекомендаціях Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 р. №18 “Заходи про спрощенню процедур міжнародної торгівлі” (ECE/TRADE/271). У них рекомендується по можливості уникати внесення підписів “від руки” на паперових документах – як наслідок, при митному оформленні рахунок може прийматися без підпису.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Стосовно витребування відповідачем додаткових документів, то митним органом не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що вимога про надання: договору (угоди, контракт) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що документи подані позивачем для митного оформлення імпортованого товару, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, тому в митного органу, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Таким чином, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів також зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а тому такі не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Апеляційним судом також взято до уваги те, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості від 20.01.2025, Волинська митниця взяла за основу митну декларацію №UA206020/2024/11069 від 30.07.2024 у якій задекларованим товаром є “Пневматичні шини та покришки, що використовувались: пневматичні шини гумові, які були у використанні, (ступінь зносу не більше 30%) - шини які були у використанні - 630 шт..”, з країною походження “EU” - 10,06 євро/шт. Однак, у поданій позивачем митній декларації задекларовано зношені автомобільні шини, що не підлягають подальшій експлуатації та ввозяться як сировина для переробки, де ступінь зносу є більше як 30%. Тому порівняння вищенаведених товарів є недоцільним, оскільки вони відрізняються за споживчими властивостями, технічним станом та комерційним призначенням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, діяв не на підставі чинного законодавства. Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Крім цього судом першої інстанції враховано вимоги частини першої статті 139 КАС України та вирішено питання про відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року в адміністративній справі №140/1828/25 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

З. М. Матковська