Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/13754/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/13754/24 пров. № А/857/7486/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року, що ухвалила суддя Недашківська К.М. у місті Рівному за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у справі № 460/13754/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просив:

– визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 9 серпня 2024 року № 172050006307 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 2 серпня 2024 року;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 2 серпня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 17 років 3 місяці 18 днів, що менше необхідних 24 років, а періоди роботи, відповідно до записів трудової книжки та архівних довідок, не зараховано до страхового стажу.

Позивач зазначає, що належить до категорії 3 осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, а відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивача період роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року.

17 січня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 9 серпня 2024 року № 172050006307 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року в СВК ім. Ватутіна с. Жовкині Вараського району Рівненської області та повторно розглянути заяву від 2 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відсутність на титульній сторінці трудової книжки позивача запису про дату народження усунуто записом, який директор підприємства вніс на підставі паспорта, а розбіжність у написанні по батькові в архівних довідках не впливає на зарахування періоду роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року до страхового стажу, оскільки записи трудової книжки підтверджують трудову діяльність позивача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області покликається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року відповідно до записів трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки позивача відсутній запис про число, місяць і рік народження позивача.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає, що період роботи в колгоспі не можна зарахувати до страхового стажу відповідно до архівних довідок від 2 листопада 2023 року № 1034/04-02 та від 6 листопада 2023 року № 1039/04-02, оскільки по батькові позивача, зазначене в цих довідках, не відповідає паспортним даним.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вважає, що суд першої інстанції проігнорував обставину, згідно з якою страховий стаж позивача за поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу становить 17 років 3 місяці 18 днів, тому відмова в призначенні пенсії є правомірною.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вказує, що суд першої інстанції одночасно застосував два способи захисту порушеного права (визнав рішення протиправним і скасував його), тоді як, на думку апелянта, одночасне застосування таких способів є помилковим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з такого.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , 1969 року народження, є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією.

2 серпня 2024 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке рішенням від 9 серпня 2024 року № 172050006307 відмовило у призначенні пенсії.

Зі змісту рішення № 172050006307 про відмову випливає, що позивач не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю страхового стажу 24 роки. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки, оскільки на титульній сторінці відсутній запис про число, місяць та рік народження позивача, а також не зараховано періоди роботи в колгоспі з тієї причини, що зазначене в архівних довідках по батькові не відповідає паспортним даним.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду в частині задоволення позову, а також те, що відповідач не навів доводів протиправності рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Апеляційний суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в апеляційній скарзі не оспорює належності позивача до категорії 3 осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, тривалості проживання чи роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (35 років 10 місяців 9 днів, зокрема станом на 1 січня 1993 року 5 років 2 місяці 18 днів) та необхідного страхового стажу 24 роки, а оспорює зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року.

Спірним у цій справі є питання зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. Ватутіна з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивач належить до категорії 3 осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, тому ст. 55 Закону № 796-XII поширюється на спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Таблицею до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII для потерпілих від Чорнобильської катастрофи (п. 2 таблиці) передбачено зменшення пенсійного віку для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - на 3 роки* та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

* Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, право на зменшення пенсійного віку особа, яка проживала чи працювала в зоні гарантованого добровільного відселення, має за умови, що станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала в цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зменшення (3 роки) залежить від проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року, а додаткове зменшення на 1 рік за 2 роки проживання, роботи залежить від загальної тривалості проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, але загалом зменшення не може перевищувати 6 років.

Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону.

Умови призначення пенсії за віком визначає ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а інші документи приймаються для підтвердження трудового стажу, якщо трудової книжки або відповідних записів у ній немає чи записи в ній неправильні або неточні.

Підпунктом 7 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у п. 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі ст. 55 Закону № 796-XII).

Отже, право на зменшення пенсійного віку підтверджується документами про період проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, які видають органи місцевого самоврядування та підприємства, а посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи додається до них як окремий документ.

Згідно з п. 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), діяла в період роботи позивача, який є спірним. Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, обов`язок щодо внесення до трудової книжки достовірних і правильних записів покладено на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця, а не на працівника.

Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Апеляційний суд з довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 25 березня 2024 року № 183 встановив, що позивач був зареєстрований і проживав у с. Жовкині Вараського району Рівненської області з 24 липня 1969 року по грудень 1987 року та з грудня 1989 року по цей час.

Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Постанова № 106) відносить с. Жовкині Володимирецького району Рівненської області до зони гарантованого добровільного відселення (п. 17 переліку населених пунктів зони гарантованого добровільного відселення в Рівненській області).

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у рішенні від 9 серпня 2024 року № 172050006307 визначило тривалість проживання чи роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 35 років 10 місяців 9 днів, зокрема станом на 1 січня 1993 року - 5 років 2 місяці 18 днів, і страховий стаж позивача в розмірі 17 років 3 місяці 18 днів.

Отже, станом на 1 січня 1993 року позивач прожив чи відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, тому пенсійний вік позивача зменшується на 6 років (3 роки початкова величина та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років), тобто становить 54 роки (60 років - 6 років). Віку 54 років позивач, 1969 року народження, досяг у 2023 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, у 2023 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 30 років. Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII цей стаж зменшується на кількість років зменшення пенсійного віку, тобто на 6 років, і становить 24 роки (30 років - 6 років = 24 роки), що перевищує нижню межу в 15 років страхового стажу.

Страховий стаж позивача в розмірі 17 років 3 місяці 18 днів, визначений Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, менший за 24 роки, тому право позивача на пенсію залежить від зарахування до страхового стажу періоду роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року.

З трудової книжки від 1 серпня 1986 року серії НОМЕР_2 апеляційний суд встановив, що позивач з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року працював у колгоспі ім. Ватутіна.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не зарахувало цей період до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутній запис про число, місяць і рік народження позивача.

Також апеляційний суд з трудової книжки від 1 серпня 1986 року серії НОМЕР_2 встановив, що директор приватного підприємства “Володимирець Агрошляхбуд” на підставі паспорта позивача вніс до трудової книжки запис про рік, місяць і число народження позивача.

Архівні довідки архівного відділу Володимирецької селищної ради від 2 листопада 2023 року № 1034/04-02 та від 6 листопада 2023 року № 1039/04-02 видано позивачу, і такі довідки містять відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не зарахувало період роботи в колгоспі за цими довідками, оскільки по батькові, зазначене в них, не відповідає паспортним даним.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що відсутність на титульній сторінці трудової книжки запису про дату народження не є підставою для незарахування періоду роботи позивача з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року до страхового стажу.

Цей недолік усунуто записом про рік, місяць і число народження, який директор підприємства вніс до трудової книжки на підставі паспорта, а за ст. 62 Закону № 1788-XII, п. 1 Порядку № 637 та п. 1.1 Інструкції № 58 саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідальність за правильність записів у трудовій книжці несе роботодавець, тому неналежне оформлення трудової книжки не може позбавляти позивача права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Розбіжність у написанні по батькові в архівних довідках також не є підставою для незарахування цього періоду, оскільки відповідно до п. 3 Порядку № 637 такі довідки приймаються для підтвердження трудового стажу додатково до записів трудової книжки, а період роботи в колгоспі підтверджують записи трудової книжки позивача, яку Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглядало як належну особі.

Сумніви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відомостей у документах могли бути підставою для їх перевірки відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV і ст. 101 Закону № 1788-XII, проте з рішення від 9 серпня 2024 року № 172050006307 не видно, що така перевірка проводилася, а сумніви не можуть замінювати відомості трудової книжки.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на страховий стаж позивача в розмірі 17 років 3 місяці 18 днів не спростовує цього висновку, оскільки цей стаж визначено без урахування періоду роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року, який необхідно зарахувати до страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 9 серпня 2024 року № 172050006307 за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що це рішення є необґрунтованим, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло його без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, зокрема запису про дату народження в трудовій книжці та видачі архівних довідок позивачу, що свідчить про протиправність такого рішення.

Позивач у позовній заяві просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 9 серпня 2024 року № 172050006307, вимоги про скасування цього рішення не заявляв.

У цьому контексті апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1998 року в СВК ім. Ватутіна с. Жовкині Вараського району Рівненської області та повторно розглянути заяву від 2 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII з урахуванням висновків суду.

Вказані висновки апеляційного суду є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 460/13754/24 в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель