Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №300/2888/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2888/25 пров. № А/857/36183/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (суддя – Кафарський В.В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №300/2888/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 ,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1), Військової частини НОМЕР_3 (далі – відповідач-2), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач-3), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 до 28.02.2018 з врахування базового місяця «січня 2008 року» та відповідача-2, відповідача-3 за періоди з червня 2019 року по грудень 2019 року, з листопада 2021 року по травень 2022 року, з червня 2022 року по листопад 2023 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; 2) зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, та зобов`язати відповідача-2 та відповідача-3 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з червня 2019 року по грудень 2019 року, з листопада 2021 року по травень 2022 року, з червня 2022 року по листопад 2023 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідачі позовних вимог не визнали, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подали окремі відзиви на позовну заяву. Просили, кожен зокрема, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 до 04.01.2018 з врахування базового місяця «січня 2008 року». Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.11.2019 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.11.2021 по 03.07.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 09.11.2023 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 до 04.01.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.11.2019 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.11.2021 по 03.07.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.07.2022 по 09.11.2023 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач ніколи не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Наказів про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження і про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення військова частина НОМЕР_4 не здійснювала відносно позивача. Також вказує апелянт на те, що позивач не має права на виплату фіксованої суми індексації за період з 15.11.2021 по 03.07.2022, оскільки почав проходити службу у відповідача після набрання чинності постановою КМУ №704. відповідальність за правильність і повноту нарахування та виплати позивачу як військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_3 індексації грошового забезпечення несе саме Військова частина НОМЕР_3 як частина за місцем штатної служби позивача, у якій позивач перебував на грошовому забезпеченні. Таким чином, вважає апелянт помилковим висновок про те, що в період з 14.09.2016 року по 04.07.2022 року нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини проводила військова частина НОМЕР_1 , адже незважаючи на перебування Військової частини НОМЕР_3 на фінансовому забезпеченні впродовж всього спірного періоду, нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі позивачу, проводила фінансово-економічна служба саме Військової частини НОМЕР_3 , отже саме вона є належним відповідачем за спірними правовідносинами. Саме на військову частину НОМЕР_3 було покладено відповідальність за організацію своєчасного і належного оформлення та подання документів, необхідних для фінансового забезпечення, ведення бухгалтерського обліку, а також нарахування грошового забезпечення, в той час як на розпорядника коштів (в цьому випадку, військову частину НОМЕР_5 ) покладено зобов`язання лише здійснювати фінансування згідно з наданими документами. Крім цього, зазначає апелянт, що індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. Зауважує апелянт, що оскільки сума підвищення грошового забезпечення в умовах березня 2018 року перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці то сума індексації у місяці підвищення не нараховується, а розрахунки “індексації різниці” за період є безпідставними та не підлягають застосуванню. Виплата індексації грошового забезпечення є дискреційними повноваженнями військової частини НОМЕР_1 .

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-1) просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 та відмовити у задоволенні позову.

Також з рішенням суду першої інстанції від 29.07.2025 не погодився відповідач-3 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду в частині вирішення позову до військової частини НОМЕР_2 є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Звертає увагу апелянт на те, що позивач вступив на військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 пізніше березня 2018 року - місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займав військовослужбовець. Таким чином, з 08.05.2019 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , та з 08.05.2019 йому нараховувалось грошове забезпечення, в тому числі і індексація грошового забезпечення, а тому розрахувати суми індексації, передбачені абзацами 3,4,5,6 п.5 Порядку № 1078, у вигляді різниці між сумою можливої індексації у березні 2018 року та розміром підвищення грошового забезпечення позивача у 2018 році є неможливим, так як у зазначені періоди він не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Вважає апелянт, що в спірному випадку, у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4,5,6 пункту 5 Порядку № 1078, оскільки він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 08.05.2019 по 07.11.2019 (включно). Таким чином, рішення суду від 29.07.2025 підлягає скасуванню, а позов в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 - таким, що не підлягає задоволенню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-3) просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі №300/2888/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у: - Військовій частині НОМЕР_1 з 14.09.2016 по 04.01.2018, з 15.11.2021 по 03.07.2022 (а.с. 10-18, 43-44); - Військовій частині НОМЕР_2 з 08.05.2019 по 08.11.2019 (а.с. 10, 57-58, 60); - Військовій частині НОМЕР_3 з 04.07.2022 по 09.11.2023 (а.с. 16-17).

Також встановлено, що представник позивача звертався до військової частини НОМЕР_1 із запитом щодо проведення нарахування та виплати за 2016-2018 роки індексацію грошового забезпечення за період з врахуванням базового місяця січень 2008 року та за період з 15.11.2021 по 09.11.2023 з врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078.

Військова частина НОМЕР_1 листами від 16.01.2025 та від 28.01.2025 повідомила представника позивача, що перебувала на грошовому забезпеченні до липня 2022 року у військовій частині НОМЕР_3 , а тому тільки з 04.07.2022 Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування позивачу грошового забезпечення в тому числі його індексацію. При цьому, зазначено, що протягом 2023 року індексація грошового забезпечення не здійснювалась згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», яким було призупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році. Також у листах зазначено про дискреційність повноважень військових частин у визначенні базового місяця для індексації грошового забезпечення (а.с. 12-зв., 14).

Позивач не погодившись з сумами нарахованої відповідачами індексації, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі — Закон №2011-XII).

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із абз. 2 п. 3 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі — Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлено ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації, в силу абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Щодо визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за спірний період, апеляційний суд зазначає таке.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ видно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, апеляційний суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, свідчить про те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.

З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом в постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 14.09.2016 по 04.01.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. І таке нарахування індексації повинно здійснюватися до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, на підставі якої розмір посадового окладу військовослужбовців з 01.03.2018 було змінено.

З огляду на наведене, з березня 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є березень 2018 року, а щодо спірного періоду до березня 2018 року базовий місяць повинен був залишатись незмінним, а саме: січень 2008 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, зокрема у період з 14.09.2016 по 04.01.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка в той період перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .

Враховуючи вищевикладене, відповідачами необґрунтовано у спірний період з 14.09.2016 по 04.01.2018 не здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачу слід провести нарахування індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 04.01.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з червня 2019 року по грудень 2019 року, з листопада 2021 року по травень 2022 року, з червня 2022 року по листопад 2023 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, абзацом 5 пункту 5 Порядку КМУ №1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз. 6 п. 5 Порядку КМУ №1078).

Аналіз п. 5 Порядку КМУ №1078 свідчить про те, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Після прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

При цьому, суд зазначає, що Порядок КМУ №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Так, право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку КМУ №1078).

При цьому, у даній справі питання щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01.03.2018 не є спірним.

Судом першої інстанції вірно враховано, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року, а позивач з червня 2019 року згідно позовних вимог, набув право на індексацію, яка виплачувалася відповідачами до виключення із списків відповідної частини.

В абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку КМУ №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

З системного аналізу пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 видно, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Як вже зазначалося вище, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів службовців органів і підрозділів цивільного захисту, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року (як місяці підвищення доходу), а у випадку позивача це з 08.05.2019 по 08.11.2019 військовій частині НОМЕР_2 та з 15.11.2021 по 09.11.2023 військовим частинам НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

З матеріалів справи видно, що відповідачами у спірні періоди з 08.05.2019 по 08.11.2019 та з 15.11.2021 по 09.11.2023 не виплачувалася позивачу індексація, в тому числі у належному розмірі відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В той же час, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку КМУ №1078, позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Так, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку КМУ №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку КМУ №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку КМУ №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Крім того, судом першої інстанції вірно застосовано індексацію різниці, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100).

Тобто, відповідачі зобов`язані були у спірні періоди виплачувати позивачу суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку КМУ №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103%, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.

Однак, відповідачами у спірні періоди з 08.05.2019 по 08.11.2019 та з 15.11.2021 по 09.11.2023 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, як того вимагають приписи абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у спірні періоди відповідачами протиправно не було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення або було виплачено її у невідповідних розмірах.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не розрахував конкретних сум (розмірів) індексації належної до виплати позивачу, натомість зобов`язав відповідачів, діючи в межах своїх повноважень, прийняти відповідні рішення про нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за спірні періоди. Тому є безпідставними доводи апелянтів щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідачів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційних скарг відповідачів, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Також апеляційний суд зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в адміністративній справі №300/2888/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

З. М. Матковська