Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/11932/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11932/24 пров. № А/857/12202/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, що ухвалила суддя Дудар О.М., у місті Рівному, у справі № 460/11932/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати з 3 жовтня 2024 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

– зобов`язати відповідача здійснити з 3 жовтня 2024 року нарахування і виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

26 лютого 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 3 жовтня 2024 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII.

Зобов`язав відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 3 жовтня 2024 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, а тому має право на доплату до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, проте відповідач її не нараховує і не виплачує.

Розмір доплати до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, суд першої інстанції визначив із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликається на те, що позивачка не звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідної форми, а тому вимога про визнання бездіяльності протиправною є безпідставною.

Крім того, Конституційний Суд України визнав неконституційним виключення ст. 39 Закону № 796-XII, але не відновив дію її редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, а чинна з 1 січня 2016 року редакція цієї статті передбачає доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження, до яких позивачка не належить.

Тому відповідач вважає, що підстави для нарахування позивачці доплати до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з таких міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком, є непрацюючою пенсіонеркою та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Доплату до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території зони радіоактивного забруднення, передбачену ст. 39 Закону № 796-XII, позивачка не отримує.

Суд першої інстанції зазначив, що ці обставини підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, та визнаються сторонами.

Вважаючи ненарахування і невиплату доплати до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, апеляційний суд виходить із такого.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду в частині задоволення позову, а також те, що відповідач не навів доводів протиправності рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Закон № 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 796-XII, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті; пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), підп. 7 п. 4 розділу I якого виключено у Законі № 796-XII ст. 31, 37, 39, 45.

Згодом Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 4 лютого 2016 року № 987-VIII (далі - Закон № 987-VIII), який набрав чинності 1 січня 2016 року згідно з розділом II “Прикінцеві положення” та включив до Закону № 796-XII ст. 39 такого змісту:

“Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України”.

Конституційний Суд України рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 (далі - Рішення № 6-р/2018) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підп. 7 п. 4 розділу I Закону № 76-VIII, і вирішив, що ці положення втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

У Рішенні № 6-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-XII, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст. 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи ч. 2 ст. 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема в питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-XII щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить ч. 2 ст. 3 Конституції України.

Рішення № 6-р/2018 встановило порядок його виконання щодо застосування ст. 53 і 60 Закону № 796-XII у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування ст. 39 Закону № 796-XII не містить. Тобто цим рішенням відновлено дію ст. 39 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, яка з 17 липня 2018 року є чинною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 зазначила:

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-XII.

За ознаками типових справ це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

б) позивач є непрацюючим пенсіонером;

в) відповідачем є відповідне управління ПФУ;

г) предметом спору є нарахування та виплата із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-XII, у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у цьому рішенні.

Справа за позовом позивачки відповідає ознакам типової справи, викладеним у цій постанові: позивачка є непрацюючою пенсіонеркою та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідачем є управління Пенсійного фонду України, а предметом спору є нарахування та виплата доплати до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення.

Отже, апеляційний суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про відновлення з 17 липня 2018 року права на підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону № 796-XII при розгляді даної справи.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, до спірних правовідносин застосовується ст. 39 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, яка передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, або в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачка не звернулася із заявою про перерахунок пенсії.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стаття 39 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, передбачає підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, за наявності двох обставин: особа є непрацюючим пенсіонером і проживає на території радіоактивного забруднення і не ставить таке підвищення в залежність від подання пенсіонером заяви про перерахунок пенсії.

Враховуючи те, що позивачка є непрацюючим пенсіонером, проживає на території радіоактивного забруднення, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, відповідач мав обов`язок нараховувати і виплачувати позивачці доплату до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбачену ст. 39 Закону № 796-XII, однак вказаний обов`язок не виконав.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає посилання відповідача на відсутність заяви позивачки про перерахунок пенсії безпідставним.

6 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Згідно з п. 9 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VIII, до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Верховна Рада України ухвалила Закон № 1774-VIII пізніше, ніж Закон № 796-XII, і цим Законом змінила розрахункову величину для виплат, які раніше обчислювалися з мінімальної заробітної плати.

Зміни до ст. 39 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, цей Закон не вносив, оскільки на дату прийняття Закону № 1774-VIII Закон № 76-VIII уже виключив цю статтю.

Відповідно до п. 3 і 9 розділу II Закону № 1774-VIII, розмір доплати до пенсії за ст. 39 Закону № 796-XII визначається із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив розмір доплати, яку відповідач зобов`язаний нарахувати і виплатити позивачці, а саме: два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, установлені на 1 січня відповідного календарного року.

Оцінюючи бездіяльність відповідача за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України, апеляційний суд зазначає, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці доплату до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, яку передбачає ст. 39 Закону № 796-XII без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення відповідних дій, а відтак протиправно.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції в частині задоволення позову правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції у відповідній частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 460/11932/24, у частині задоволення позову, - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель