Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/10710/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/10710/24 пров. № А/857/16753/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, що ухвалив суддя Гресько О.Р. у місті Рівному за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у справі № 460/10710/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила:

– визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 серпня 2024 року № 172650007529 про відмову в призначенні пенсії;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати пенсію за віком з 7 серпня 2024 року відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачці в призначенні пенсії, оскільки в позивачки немає необхідного страхового стажу.

Позивачка зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовило їй у призначенні пенсії, оскільки пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років надається за наявності не менше 15 років страхового стажу.

18 березня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на зменшення пенсійного віку на 6 років, але на день звернення із заявою про призначення пенсії (7 серпня 2024 року) не мала необхідного страхового стажу 24 роки, оскільки страховий стаж позивачки становить 20 років 5 місяців, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно відмовило в призначенні пенсії.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка покликається на те, що страховий стаж позивачки на момент звернення із заявою про призначення пенсії становив 20 років 5 місяців, що підтверджується формою РС-право.

Позивачка вважає хибними твердження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а надалі й суду першої інстанції про необхідність 24 років страхового стажу для призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Також позивачка зазначає, що в разі неоднозначного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи, а тому позивачка вважає, що набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з такого.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 16 червня 2023 року повторно замість посвідчення серії НОМЕР_1 .

Довідкою від 28 вересня 2023 року № 13/06-1041, виданою Ремчицьким старостинським округом № 6 Сарненської міської ради Рівненської області, підтверджено, що позивачка дійсно зареєстрована та проживає в селі Тріскині Сарненського району Рівненської області з 1 січня 1986 року по лютий 1990 року, з 28 травня 1993 року по цей час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 с. Тріскині Сарненського району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

7 серпня 2024 року позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII.

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для вирішення питання про призначення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14 серпня 2024 року прийняло рішення № 172650007529 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Згідно із зазначеним рішенням:

- вік позивачки становить 55 років 02 місяці 29 днів;

- страховий стаж становить 20 років 05 місяців;

- за даними документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Листом від 20 серпня 2024 року № 1700-0214-8/47219 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивачку про прийняте рішення.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд встановив, що сторони не оспорюють належності позивачки до категорії 3 осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, та права позивачки на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII, а Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у рішенні від 14 серпня 2024 року № 172650007529 як підставу відмови в призначенні пенсії назвало відсутність необхідної кількості страхового стажу.

Спірним у цій справі є питання наявності в позивачки страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивачка належить до категорії 3 осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, тому ст. 55 Закону № 796-XII поширюється на спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Таблицею до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII для потерпілих від Чорнобильської катастрофи (п. 2 таблиці) передбачено зменшення пенсійного віку для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - на 3 роки* та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

* Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, право на зменшення пенсійного віку особа, яка проживала чи працювала в зоні гарантованого добровільного відселення, має за умови, що станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала в цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зменшення (3 роки) залежить від проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року, а додаткове зменшення на 1 рік за 2 роки проживання, роботи залежить від загальної тривалості проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, але загалом зменшення не може перевищувати 6 років.

Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону.

Умови призначення пенсії за віком визначає ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно з ч. 3 цієї статті, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 цієї статті, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Отже, пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку призначається за наявності страхового стажу, який ст. 26 Закону № 1058-IV вимагає на дату досягнення особою віку, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку. Цей страховий стаж зменшується на кількість років зменшення пенсійного віку, але не може бути меншим за 15 років. Показник у 15 років є нижньою межею, до якої страховий стаж може бути зменшений, а не самостійною умовою призначення пенсії.

Апеляційний суд з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 серпня 2024 року № 172650007529 встановив, що на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії (7 серпня 2024 року) вік позивачки становив 55 років 2 місяці 29 днів, а страховий стаж - 20 років 5 місяців, до якого зараховано всі періоди.

Позивачка в апеляційній скарзі не оспорює тривалості страхового стажу, визначеної цим рішенням, і підтверджує, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж становив 20 років 5 місяців.

Оскільки вік позивачки на день звернення із заявою про призначення пенсії становив 55 років 2 місяці 29 днів, віку 54 років, до якого пенсійний вік зменшується на 6 років (60 років - 6 років), позивачка досягла у 2023 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, у 2023 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 30 років. Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII цей стаж зменшується на кількість років зменшення пенсійного віку, тобто на 6 років, і становить 24 роки (30 років - 6 років = 24 роки), що перевищує нижню межу в 15 років страхового стажу.

Страховий стаж позивачки (20 років 5 місяців) менший за 24 роки. Оскільки відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV страховий стаж визначається на дату досягнення особою відповідного віку, позивачка не набула права на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років у віці 54 років.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного на дату досягнення відповідного віку. На день звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж позивачки становив 20 років 5 місяців, тобто 24 роки позивачка не набула, а тому права на таку пенсію не мала й на цю дату.

Частини 2 і 3 статті 26 Закону № 1058-IV пов`язують право на пенсію за віком з меншим страховим стажем із досягненням віку 63 і 65 років відповідно. Зі зменшенням пенсійного віку на 6 років ці вікові межі становлять 57 і 59 років. На день звернення із заявою про призначення пенсії вік позивачки становив 55 років 2 місяці 29 днів, тому цих вікових меж позивачка не досягла, тому права на пенсію за ч. 2 чи ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV на цю дату не мала.

Доводи апеляційної скарги про те, що для призначення пенсії достатньо 15 років страхового стажу, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII встановлює 15 років як нижню межу, нижче якої страховий стаж не може бути зменшений, а не як страховий стаж, достатній для призначення пенсії.

Необхідний страховий стаж визначається за ст. 26 Закону № 1058-IV, зменшується на кількість років зменшення пенсійного віку і для позивачки становить 24 роки.

Посилання позивачки на те, що в разі неоднозначного тлумачення прав та обов`язків особи необхідно застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи, не спростовує цього висновку, оскільки ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII і ст. 26 Закону № 1058-IV не допускають множинного тлумачення розміру страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на день звернення із заявою про призначення пенсії позивачка не мала необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 серпня 2024 року № 172650007529 за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло спірне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, і з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення немає.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати пенсію за віком з 7 серпня 2024 року є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 серпня 2024 року № 172650007529.

Оскільки підстав для визнання протиправним та скасування відповідного рішення немає, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати пенсію.

Вказані висновки апеляційного суду є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 460/10710/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель