Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/15390/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15390/24 пров. № А/857/1877/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року, що ухвалила суддя Сподарик Н.І. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 380/15390/24 за адміністративним позовом ТзОВ “100 ШИН+” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001428;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 1 травня 2024 року № UA209000/2024/100240/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230039039U8 і заявив митну вартість товару за основним методом. На підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості позивач подав відповідачу належний та достатній пакет документів, які не містять розбіжностей чи ознак підробки, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомості щодо ціни товару. Незважаючи на це, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару і визначив митну вартість за іншим методом, ніж заявив декларант.

Позивач вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, умовах поставки товару та інвойсах не підтверджені жодними доказами, а тому рішення про коригування митної вартості є протиправним.

13 грудня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки документи, які подав декларант, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема щодо витрат на транспортування та страхування, а на вимогу відповідача декларант додаткових документів у повному обсязі не подав.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивач усупереч ст. 254 МК України не подав переклад документів українською мовою, а рішення про коригування містить достатнє обґрунтування причин, з яких відповідач не визнав заявлену митну вартість, джерело цінової інформації та послідовність застосування методів визначення митної вартості.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не оцінив розбіжностей у документах, на які послався відповідач, і не встановив впливу цих документів на митну вартість.

На думку апелянта, витрати на перевезення ТзОВ “100 ШИН+” підтвердило документами, які подало разом з митною декларацією, довідки про перевезення від 9 квітня 2024 року, на яку посилається відповідач, серед поданих документів немає, страхування товару не здійснювалося, а замовлення покупця та сертифікат якості не є документами, що підтверджують митну вартість. Переклад документів позивач подав разом з листом-поясненням від 30 квітня 2024 року.

Крім того, позивач, зазначає, що відповідач формально обґрунтував застосування резервного методу і не врахував митне оформлення дисків колісних того самого продавця для того самого покупця за нижчою ціною.

Позиція відповідача зводиться до того, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах.

За результатами опрацювання було встановлено наступне:

- відповідно до наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону відсутня інформація стосовно витрати на страхування товару під час перевезення морським видом транспорту;

- за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки на перевезення від 09.04.2024 № б/н необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, а також що такі документи є довідкою для митних органів, а не бухгалтерським документом.

Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, а саме: калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня;

- відповідно до п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2019 № 100SH-RIO19 термін доставки товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення Замовлення Покупця. Проте даний документ не надано митному органу;

- відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2019 №100SHRIO19 якість товару має відповідати копії сертифікату якості ЕСЕ, який видається виробником. Даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог угоди.

Таким чином, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 02.01.2019 ТзОВ “100 ШИН+” (покупець) та “QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC”, Китай (продавець) уклали зовнішньоекономічний договір № 100SH-RIO19 від 02.01.2019, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини та сталеві диски, виробник: “QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC”, у кількості та за цінами, вказаними в комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до комерційного інвойсу № UASH2317B від 14.02.2024 сторони узгодили поставку партії товару. Загальна кількість товару в партії становить 556 штук, загальна вартість товару на умовах CFR (KLAIPEDA) – 30099,00 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230039039U8, у якій заявив до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно з митною декларацією № 24UA209230039039U8 позивач, як підставу для застосування основного методу, подав до митного контролю такі документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

- пакувальний лист б/н від 14.02.2024;

- рахунок-проформу № UASH2317B від 14.02.2024;

- рахунок-фактуру (інвойс) № UASH2317B від 14.02.2024;

- коносамент № 235664461 від 14.02.2024;

- автотранспортну накладну № 556 від 25.04.2024;

- сертифікат про походження товару № 24C4401A0802/04583 від 24.04.2024;

- банківський платіжний документ № 113 від 08.03.2024, що стосується товару;

- банківський платіжний документ № 114 від 03.04.2024, що стосується товару;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 12031494 від 24.04.2024;

- документ б/н від 26.04.2024, що підтверджує вартість перевезення товару;

- документ б/н від 29.04.2024, що підтверджує вартість перевезення товару;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 14.02.2024;

- розрахунок ціни (калькуляцію) № UASH2317B від 14.02.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 100SH-RIO19 від 02.01.2019 (з додатками);

- договір (контракт) про перевезення № 20240423/1 від 23.04.2024;

- договір (контракт) про перевезення № KH42FS від 25.08.2021;

- інші некласифіковані документи № 13 від 24.04.2024;

- копію митної декларації країни відправлення № 425820240000175827 від 14.02.2024.

Відповідач, відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, надіслав позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивач надав лист-пояснення б/н від 30.04.2024.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 24UA209230039039U8 та доданих документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100240/2 від 01.05.2024.

У графі 33 рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100240/2 від 01.05.2024 зазначено таке:

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. У межах реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з таких причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено такі розбіжності:

- умови поставки, згідно з інвойсом CFR (Cost and Freight (... named port of destination)), Вартість і фрахт (... назва порту призначення). Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення.

У наданих декларантом комерційних документах для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону відсутня інформація стосовно витрат на страхування товару під час перевезення морським видом транспорту.

- за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки на перевезення від 09.04.2024 б/н, необхідно зазначити відсутність розміру транспортних перевезень за всім маршрутом, а також те, що такі документи є довідкою для митних органів, а не бухгалтерським документом. Документи, які може подати декларант для підтвердження витрат на транспортування: калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та митною територією України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування повинні підтверджуватися даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня;

- відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2019 № 100SH-RIO19 термін доставки товару зі складу продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення покупця. Проте цей документ митному органу не надано;

- відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2019 № 100SH-RIO19 якість товару має відповідати копії сертифіката якості ECE, який видає виробник. Цей документ декларант митному органу не надав, що є порушенням вимог угоди.

Таким чином, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені чинники вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність усіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу митного органу декларант не надав жодного додаткового документа. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст. 60 МКУ) через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 МКУ) та метод 2г (ст. 63 МКУ) через відсутність у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД UA209230/2023/123103 від 21.11.2023, де вартість такого товару становить 6.1501 дол. США за кг (даного виду товару)”.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001428.

Підставою для відмови у митному оформленні було рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100240/2 від 01.05.2024, яке прийняла Львівська митниця.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, за ч. 2 ст. 53 МК України є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина 6 статті 54 МК України встановлює, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положеннями ч. 2 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 4 статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, за ч. 2 ст. 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Розрахунки, згідно із цією статтею, як встановлює ч. 9 ст. 58 МК України, робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Пунктами 5–7 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Водночас, п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

2) витрати на транспортування після ввезення.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів, має право вимагати від декларанта надання додаткових документів.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, на підставі яких митна вартість може бути підтверджена.

Такі обставини відповідач зазначив у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 1 травня 2024 року № UA209000/2024/100240/2: послався на умови поставки CFR, за якими ціна договору не включає витрат після порту призначення, на відсутність бухгалтерського підтвердження витрат на транспортування і вказав документи, якими ці витрати можна підтвердити.

Апеляційний суд встановив, що рахунок-фактура (інвойс) від 14 лютого 2024 року № UASH2317B засвідчує, що ТзОВ “100 ШИН+” придбало товар на умовах поставки CFR (KLAIPEDA) загальною вартістю 30 099,00 USD.

Ціна товару на умовах поставки CFR включає вартість доставки (фрахту) до порту призначення без розвантаження в порту призначення, і позивач цього не заперечує.

Отже витрати на вивантаження товару в порту Клайпеда та на перевезення товару від порту Клайпеда до місця ввезення на митну територію України до ціни договору не входять.

Пункти 5 і 6 частини 10 статті 58 МК України відносять ці витрати до складових митної вартості, а ч. 9 ст. 58 МК України допускає їх урахування тільки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Посилання апелянта на те, що за умовами CFR транспортні витрати не потребують додаткового підтвердження, стосується витрат до порту Клайпеда, які входять до ціни договору; на витрати від порту призначення до місця ввезення на митну територію України це посилання не поширюється.

Апеляційний суд встановив, що перелік документів у графі 44 митної декларації № 24UA209230039039U8 свідчить про те, що для підтвердження цих витрат позивач подав рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 24 квітня 2024 року № 12031494, договори про перевезення від 25 серпня 2021 року № KH42FS та від 23 квітня 2024 року № 20240423/1, документи, що підтверджують вартість перевезення, від 26 квітня 2024 року б/н і від 29 квітня 2024 року б/н, а також автотранспортну накладну від 25 квітня 2024 року № 556.

Вартість автомобільного перевезення від порту Клайпеда до пункту пропуску Ягодин, як зазначає сам апелянт, підтверджує документ перевізника від 29 квітня 2024 року б/н.

Рахунку від 29 квітня 2024 року № 07/2757 у графі 44 митної декларації немає, а акт надання послуг № 07/2757 і платіжний документ № 14031, на які посилається апелянт, датовані 7 травня 2024 року, тобто складені після прийняття рішення про коригування митної вартості.

Отже, під час контролю митної вартості відповідач не мав розрахункових і платіжних документів щодо автомобільного перевезення, і вартість цієї складової митної вартості підтверджувала тільки довідка перевізника.

Довідки про перевезення від 9 квітня 2024 року, на яку послався відповідач у рішенні про коригування митної вартості, у графі 44 митної декларації немає, і в цій частині доводи апелянта обґрунтовані.

Однак інші аргументи відповідача зводяться до відсутності підтвердження витрат на транспортування даними бухгалтерського обліку та стосуються всіх документів про вартість перевезення, і на момент прийняття рішення, позивач не надав документів на підтвердження витрат на автомобільне перевезення товару від порту Клайпеда до місця ввезення на митну територію України.

У рішенні про коригування митної вартості від 1 травня 2024 року № UA209000/2024/100240/2 відповідач зазначив, що витребував у позивача, зокрема, транспортні (перевізні) документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення, а також інші платіжні та бухгалтерські документи.

При цьому відповідних документів позивач не надав.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості позивач не підтвердив розрахунковими та платіжними документами одну з обов`язкових складових митної вартості – витрати на транспортування товару від порту Клайпеда до місця ввезення на митну територію України – і не подав таких документів на вимогу відповідача.

За таких обставин ч. 2 ст. 58 МК України виключає застосування методу за ціною договору, а п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України надає відповідачу право відмовити у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю.

Те, що витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості, цього висновку не спростовує, оскільки п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України виключає ці витрати з митної вартості за умови їх виділення з ціни та документального підтвердження, а спірною є вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України.

На переконання апеляційного суду, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що страхування товару не здійснювалося, а замовлення покупця та сертифікат якості ECE не належать до документів, передбачених ст. 53 МК України. Проте ці обставини на результат розгляду справи не впливають, оскільки відсутність документального підтвердження однієї з обов`язкових складових митної вартості є самостійною і достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неподання перекладу документів відповідно до ст. 254 МК України є підставою для коригування митної вартості.

Цієї обставини відповідач не зазначив у рішенні про коригування митної вартості, тому вона не може обґрунтовувати правомірність цього рішення.

З тієї ж причини помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що зовнішньоекономічний договір не містить вартості товару, а в митній декларації не зазначено країни призначення та країни походження товару.

З рішення про коригування митної вартості апеляційний суд встановив, що відповідач провів консультації з позивачем, зазначив про відсутність у відповідача та позивача інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари і вартісної основи для застосування методів, передбачених ст. 62 і 63 МК України, та застосував резервний метод.

Митна декларація від 29 червня 2023 року № 23UA204020026316U2, на яку посилається апелянт, стосується дисків колісних іншої партії поставки, а доказів того, що позивач надав відповідачу інформацію з цієї митної декларації під час консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК України, апелянт не навів.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо формального обґрунтування рішення про коригування митної вартості, висновків апеляційного суду не спростовують.

Тому апеляційний суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 1 травня 2024 року № UA209000/2024/100240/2 відповідач прийняв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені МК України, а картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001428, яка є похідною від цього рішення, відповідач оформив правомірно.

Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, обґрунтувавши рішення обставинами, яких відповідач підставою коригування митної вартості не зазначав, однак ухвалив правильне по суті рішення, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ТзОВ “100 ШИН+” задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 380/15390/24 змінити, в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Відмовити в задоволенні позову ТзОВ “100 ШИН+” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови з мотивів, що викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель