Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/7607/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7607/26 пров. № А/857/37543/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №380/7607/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та не виплаті її з 01.03.2026 пенсії з урахуванням нарахованої індексації пенсії, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 01.03.2026 виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ч. 7 ст. 43 Закону №2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016. Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є нечинною. Просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області (код ЄДРПОУ 13814885; адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) нарахувати та виплатити з 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням виплачених сум.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин справи, скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 380/7607/26 повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що органи Пенсійного фонду діють в межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Апелянт вказує, що згідно зі статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695 «Про Державний бюджет на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, розміри пенсій, які перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення обмежувальних коефіцієнтів від 0,5 до 0,1. Головне управління наголошує, що постановою № 1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії або фіксованого розміру пенсії, а передбачено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, тому позивач помилково ототожнює ці поняття. Також скаржник звертає увагу, що застосування обмежень спричинене фінансовими обмеженнями внаслідок воєнного стану, що узгоджується з практикою Конституційного Суду України (рішення № 20-рп/2011, № 3-рп/2012, № 9-рп/2001) та рішенням Європейського суду з прав людини «Великода проти України», згідно з якими механізм реалізації соціально-економічних прав може бути змінений державою з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, апелянт зазначає, що Закон № 4695 є чинним, неконституційним не визнавався, його норми є обов`язковими для виконання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а бездіяльність суб`єкта владних повноважень у даному випадку відсутня.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01.03.2026 пенсія позивача нараховується та виплачується з обмеженням максимальним розміром.

Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ щодо обмеження максимального розміру пенсії були визнані неконституційними та втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Водночас суд врахував, що внесені подальші законодавчі зміни до нечинної норми самі по собі не створюють підстав для такого обмеження, а обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, та є втручанням у право позивача на мирне володіння майном відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак пенсійний орган, застосовуючи при нарахуванні та виплаті пенсії з 01.03.2026 обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації за постановою КМУ № 236, діяв протиправно. З огляду на це суд визнав протиправними відповідні дії відповідача та зобов`язав його здійснити нарахування і виплату пенсії з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ № 236, та вже виплачених сум.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено, що з 1 березня 2026 року: розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475), підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 25, ст. 1669) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Відповідно до ст. 43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 було визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначеними неконституційними нормами передбачалося, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням відповідних надбавок, підвищень, індексації та доплат) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також встановлювалися тимчасові обмеження максимального розміру пенсії сумою 10740 гривень.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення зазначені положення втратили чинність. Відтак, виплата пенсії особам, які отримують її відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром.

Тобто, починаючи із 2017 року ст. 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Відтак, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії – «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обмеження розміру виплати пенсії позивача при проведенні її перерахунку не може ґрунтуватися на положеннях Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII. Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналогічні за суттю та змістом обмеження, що були передбачені частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Апеляційний суд також поділяє посилання суду першої інстанції на сталу практику Конституційного Суду України (зокрема, рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002), згідно з якою військовослужбовці та працівники правоохоронних органів, які забезпечують суверенітет і територіальну цілісність держави відповідно до статті 17 Конституції України, потребують додаткових гарантій соціального захисту з огляду на підвищені вимоги та ризики для життя і здоров`я, пов`язані з їхньою службою.

Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування судом першої інстанції положень статті 6 КАС України та практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справах «Кечко проти України», «Сук проти України», «Суханов та Ільченко проти України», «Копецький проти Словаччини»). Право позивача на отримання пенсії у визначеному Законом № 2262-XII розмірі, з урахуванням уже сплачених сум, становить його «законне сподівання» та підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Захист прав власності»). Відповідно, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у таких виплатах, а їх невиплата є безпідставним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

З огляду на викладене, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції, керуючись принципом верховенства права та ефективності судового захисту, дійшов правильного і законного висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивача з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/7607/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало