Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/4706/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4706/26 пров. № А/857/31562/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №460/4706/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.02.2026 №232730028919;

- зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 20.02.2026 та зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 15.01.1996 по 31.12.1998 електрогазозварником ручного зварювання 4 розряду/5 розряду в структурному підрозділі «Авдіївській експериментальний регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», з 15.03.2012 по 01.12.2013 електрогазозварником ручного зварювання, зайнятий різанням та ручним зварюванням в КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради, до страхового стажу: з 01.10.2010 по 31.01.2010 електрогазозварником в ТОВ «АПС», з 04.10.2014 по 31.11.2014, з 01.01.2015 по 30.06.2015, 01.04.2022 по 31.07.2023 електрогазозварником ручного зварювання в КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради, призначити з 16.12.2025 пенсію за віко на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та рішенні Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.02.2026 №232730028919 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 15.01.1996 по 31.12.1998 електрогазозварником ручного зварювання 4 розряду/5 розряду в структурному підрозділі «Авдіївській експериментальний регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», з 15.03.2012 по 01.12.2013 електрогазозварником ручного зварювання, зайнятий різанням та ручним зварюванням в Комунальному підприємстві «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, до страхового стажу періоди роботи в ООО «АПС» з 01.01.2010 по 31.01.2010, в Комунальному підприємстві «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради з 04.10.2014 по 31.11.2014, з 01.01.2015 по 30.06.2015, з 01.04.2022 по 31.07.2023 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головне управління наголошує, що до заяви про призначення пенсії, яку позивач подав через вебпортал, не було долучено документів, якими передбачено визначення права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 та підтверджується проведення атестації робочих місць. Скаржник зазначає, що обчислений пільговий стаж позивача за Списком № 2 становить лише 12 років 5 місяців 18 днів (при законодавчій вимозі не менше 12 років 06 місяців). З огляду на це, апелянт стверджує, що відсутні будь-які підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.02.2026 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.02.2026 №232730028919 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу.

У рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років 2 місяці 5 днів, страховий стаж становить 30 років 0 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком №2 – 12 років 5 місяців 18 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності на підставі наданих документів. Д о заяви про призначення пенсії, яку заявник подав через вебпортал не долучено жодних документів якими передбачено визначення права на пенсію на пільгових умовах та відповідають переліку робочих, виробництв. Робіт, професій та посад працівників яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 по підприємству за умови підтвердження атестації робочих місць. Пільговий стаж розраховано згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Списком №2 з 01.01.1999.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а записи в трудовій книжці позивача зроблені належним чином, чітко, зрозуміло, без недопустимих виправлень та підчисток. Суд вказав, що відповідальність за своєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника, і непроведення такої атестації не може позбавляти особу її конституційного права на пенсію за віком на пільгових умовах. З огляду на те, що пільговий та страховий стаж позивача підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці та довідками підприємств, відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії через безпідставне незарахування цих періодів роботи, діяв протиправно. Суд визнав протиправним і скасував рішення відповідача та зобов`язав його зарахувати спірні періоди роботи до пільгового та страхового стажу і повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Водночас вимогу про зобов`язання призначити таку пенсію суд відхилив як втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 Перехідних положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» та прийнятою відповідно до зазначеної постанови Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності трудової книжки, а також у разі відсутності чи наявності в ній неточних або неправильних записів, орган Пенсійного фонду має право вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, згідно з якою підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є фактичний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач безпідставно не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть слугувати підставою для неврахування стажу, оскільки визначальним є підтвердження самого факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Як правильно встановлено судом на підставі записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач працював:

- з 10.07.1991 по 04.10.1991, з 12.12.1991 по 01.02.1992 в Ясинуватському ремонтно-транспортному підприємстві газоеклектрозварником ручного зварювання 3 розряду з повним робочим днем в СТОТ (наказ №83 о/п від 09.07.1991, наказ №134 о/п від 04.10.1991, наказ №162 о/п від 11.12.1991, наказ №25 о/п від 01.02.1992);

- з 01.02.1992 по 18.10.1993 в Ясиноватській «Райагротехніка» електрогазозварником 3 розряду (наказ №1 о/п від 01.02.1992, наказ №113 о/п від 18.10.1993);

- 05.12.1994 прийнятий в Акціонерне товариство закритого типу «Донкоксохімбуд» дорожнім робітником 3 розряду на дорожню ділянку, з 03.07.1995 переведений в ОГМ електрогазозварником 4 розряду та 09.01.1996 звільнений за власним бажанням (накази №41-к від 02.12.1994, №20-к від 30.06.1995, №1-к від 09.01.1996);

- з 15.01.1996 по 26.07.2007 електрогазозварником ручного зварювання 4/5 розряду з повним робочим днем в Авдіївському експериментальному заводі нестандартизованого обладнання (накази №11 від 12.01.1996, №84 від 16.04.1999, від 01.12.2004, №41 від 26.07.2007);

- з 16.06.2009 по 30.11.2010 електрогазозварником в ООО «АПС» (накази №06/16-02 від 16.06.2009, №11/30-01 від 30.11.2010);

- з 13.09.2011 по 17.09.2011 електрозварником ручного зварювання 5 розряду в Публічному акціонерному товаристві «Авдіївський завод металевих конструкцій» (накази №182к від 13.09.2011, №184к від 16.09.2011);

- з 15.03.2012 по 22.07.2015 електрогазозварником ручного зварювання 5/6 розряду в Комунальному підприємстві «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (накази №32 від 14.03.2012, №174 від 01.10.2012, №165 від 06.11.2013, №46 від 13.07.2015);

- з 13.02.2017 по 13.07.2018 зварювальником у ФОП ОСОБА_2 (накази №100/2 від 10.02.2017, №1307/3 від 13.07.2018);

- з 17.07.2018 по 26.04.2019 зварником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод дитячого та спортивного обладнання «ГРІГ» (накази №9-п від 16.07.2018, №9-п від 26.04.2019);

- з 22.05.2019 по 15.08.2023 електрогазозварником 4 розряду, електрогазозварником ручного зварювання 4 розряду, електрогазозварником 5 та 6 розряду ручного зварювання Комунальному підприємстві «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (накази №97-ОС від 21.05.2019, №224-ОС від 30.10.2019, №16-1 від 13.01.2020, №292 від 29.07.2020, №31-ОС від 15.08.2023).

Колегія суддів зазначає, що записи у трудовій книжці позивача внесені відповідно до встановлених правил і не містять недопустимих виправлень чи дописок, які б перекручували їхній зміст.

Крім того, як правильно врахував суд першої інстанції, довідкою від 08.01.2026 №3/АЕЗ підтверджено роботу позивача повний робочий день з 15.01.1996 по 26.07.2007 на відповідних посадах з виконанням ручного, дугового і плазмового зварювання та кисневого різання. Атестація цих робочих місць за Списком №2 підтверджена наказом №338 від 28.12.2019. Довідкою від 09.02.2026 №04/09-27 підтверджено роботу з 15.03.2012 по 05.11.2013 та з 06.11.2013 по 22.07.2015 за професією, передбаченою Списком №2, при цьому вказано на неможливість надання наказу про атестацію робочих місць через перебування архіву на непідконтрольній території.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професія електрозварника, газозварника та електрогазозварника в спірний період була незмінно передбачена у відповідних розділах усіх редакцій Списку № 2 (постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461). Відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій (від 16.01.1985 № 17/2-54), професія «зварник» є загальним поняттям і тотожна професіям електрозварника, газозварника та електрогазозварника, а тому вживання такої назви не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу (що підтверджується постановами Верховного Суду у справах №673/283/17, №683/1774/16-а, №453/1427/16-а).

Відтак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідно до пункту 3 Порядку № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць після цієї дати.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №№ 1, 2, робоче місце за якою підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

З огляду на викладене, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірці наявного стажу роботи для її призначення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органи Пенсійного фонду України, використовуючи всі передбачені законом повноваження, зобов`язані забезпечити повний та об`єктивний розгляд заяви про призначення пенсії з урахуванням обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було. Відповідач не спростував факту роботи позивача повний робочий день на посадах, віднесених до Списку № 2, що вказує на необґрунтованість відмови у зарахуванні відповідних періодів до його стажу.

Оскільки пільговий стаж позивача підтверджений належним чином оформленими записами у трудовій книжці та довідками про підтвердження наявного трудового стажу, суд першої інстанції правомірно вважав, що періоди роботи позивача з 15.01.1996 по 31.12.1998 та з 15.03.2012 по 01.12.2013 підлягають обов`язковому зарахуванню до його пільгового стажу роботи.

Оцінюючи висновки суду щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.10.2010 по 31.01.2010, з 04.10.2014 по 31.11.2014, з 01.01.2015 по 30.06.2015 та з 01.04.2022 по 31.07.2023, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з беззаперечними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач у зазначені періоди працював електрогазозварником у ТОВ «АПС» (з 16.06.2009 по 30.11.2010) та електрогазозварником ручного зварювання різних розрядів у КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (з 15.03.2012 по 22.07.2015 та з 22.05.2019 по 15.08.2023). Суд звертає увагу, що записи про ці періоди трудової діяльності внесені до трудової книжки чітко, зрозуміло, без жодних виправлень, неточностей, підчисток чи підробок. Більше того, жодних доказів визнання цих записів недостовірними відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій.

Незважаючи на це, згідно з розрахунком страхового стажу (форма РС-право), орган Пенсійного фонду врахував трудову діяльність позивача лише фрагментарно (зокрема, періоди з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 31.12.2009, з 01.02.2010 по 30.11.2010, з 15.03.2012 по 01.12.2013, з 02.12.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 03.10.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014, з 01.07.2015 по 22.07.2015, з 22.05.2019 по 26.11.2020, з 27.11.2020 по 29.11.2020, з 30.11.2020 по 31.03.2022, з 01.08.2023 по 15.08.2023). Однак, ні під час прийняття оскаржуваного рішення, ні під час судового розгляду не було встановлено причин, з яких відповідач врахував лише частину трудової діяльності позивача, проігнорувавши записи у його трудовій книжці в повному обсязі. Спірне рішення не містить жодних мотивів неврахування решти періодів до страхового стажу, натомість у ньому парадоксально констатується, що до страхового стажу нібито «зараховано всі періоди трудової діяльності на підставі наданих документів».

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідач протиправно не врахував записи із трудової книжки при обчисленні страхового стажу, що призвело до його неправильного обчислення. Як наслідок, оскаржуване рішення від 27.02.2026 №232730028919 є протиправним та підлягало скасуванню.

Водночас, колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні вимоги про пряме зобов`язання призначити пенсію. Відповідно до статті 58 Закону України № 1058-IV, питання призначення, нарахування (перерахування) та виплати пенсій належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України. Суд не вправі перебирати на себе ці функції та втручатися в дискреційні повноваження органу щодо безпосереднього розрахунку стажу та призначення пенсії. Ця правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17. Оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку та не зарахував спірний стаж, суд був позбавлений повноважень підміняти собою пенсійний орган.

Відтак, суд першої інстанції обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, правильно зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 15.01.1996 по 31.12.1998 в структурному підрозділі «Авдіївський експериментальний завод» та з 15.03.2012 по 01.12.2013 у КП «Служба єдиного замовника», а до страхового стажу — спірні періоди роботи у ТОВ «АПС» (з 01.01.2010 по 31.01.2010) та у КП «Служба єдиного замовника» (з 04.10.2014 по 31.11.2014, з 01.01.2015 по 30.06.2015, з 01.04.2022 по 31.07.2023), з подальшим повторним розглядом заяви позивача від 20.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 460/4706/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало