Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/8153/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/8153/25 пров. № А/857/40000/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Недашківська К.М. у м. Рівне) у справі № 460/8153/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії шляхом нарахування сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію за минулий час без обмеження з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV і з обов`язковим врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2025 року у справі № 200/5836/24;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у переході з пільгової пенсії за віком за Списком 1 на загальну пенсію за віком (ст. 10, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні 3 роки, що передують 2025 року з перерахунком пенсії за фактом наявності у позивача відповідного страхового пенсійного стажу та наявності в матеріалах пенсійної та судової справ переліку всіх необхідних для переходу і перерахунку документів;

після перерахунку пенсії, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести позивача з пільгової пенсії за віком за Списком 1 на загальну пенсію за віком (ст. 10, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні 3 роки, що передують 2025 року з перерахунком пенсії за фактом наявності у позивача відповідного страхового пенсійного стажу та наявності в матеріалах пенсійної та судової справ переліку всіх необхідних для переходу і перерахунку документів;

стягнути з відповідача на користь позивача 3000000 (три мільйони гривень 00 копійок) завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що в січні 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою на перерахунок пенсії (індексацію) у відповідності до приписів чинного законодавства. У лютому 2025 року отримано рішення у вигляді листа № 214-954/П-02/8-1700/25 від 13.02.2025, яким у перерахунку пенсії відмовлено повністю. Позивач вказувала на протиправність такої відмови та також просить суд стягнути на його користь моральну шкоду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах наявне переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, є різновидом пенсії за віком, але з урахуванням факту роботи у шкідливих і важких умовах праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що унеможливлює призначення пенсії за віком повторно та, відповідно, застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.

З огляду на викладене, заява позивача, що подавалась до пенсійного органу, стосувалася того ж виду пенсії (пенсії за віком), а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону № 1058-IV.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії позивачу шляхом нарахування сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію за минулий час без обмеження з нарахуванням компенсації втрати частини доходів згідно до статті 46 Закону № 1058-ІV і з обов`язковим врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2025 року у справі № 200/5836/24 то суд виснував, що підстав для задоволення позовних вимог позивачки щодо проведення індексації її пенсії відсутні.

Крім цього суд зазначив, що відсутні також підстави для нарахування позивачці компенсації втрати частини доходів, оскільки строки виплати пенсії не порушувались, заборгованість по виплаті пенсії відсутня.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3000000 завданої моральної шкоди, суд дійшов висновку, що враховуючи попередній висновок суду про правомірність дій пенсійного органу у спірному випадку, правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди – відсутні.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивачка, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивачки з застосуванням належних коефіцієнтів індексації, тим самим забезпечивши позивачці право на справедливий та безсторонній суд, визначений ст.6 Конвенції та законне і обґрунтоване рішення

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та згідно з електронною пенсійною справою Позивачу з 04.11.1989 призначено пенсію за віком за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; розмір пенсії визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказане підтверджується розпорядженнями про перерахунок пенсії, які містяться в матеріалах справи (а.с. 103-106).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою від 16.01.2024, в якій просив перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки (а.с. 107).

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 13.02.2025 №214-954/П-02/8-1700/25 повідомив Позивача про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки Позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із таким рішенням позивачка звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону №1058 (в редакції на день призначення Позивачу пенсії), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах з шкідливими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавств, що діяли раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах за вислугу років, здійснюється з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відтак законодавством передбачено види пенсій, а саме: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника та пенсія за вислугу років.

Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за віком у 1989 році за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; розмір пенсії визначено згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 25, 40 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

Тобто особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.

Також суд зазначає, що положеннями статті 10 Закону № 1058-IV та статті 6 Закону № 1788-ХІІ визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством, а відтак можливе лише в межах чотирьох видів пенсій (за віком, по інвалідності, по втраті годувальника, за вислугу років).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 185/1389/17, від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.

Як згадувалось вище, позивачу у 1989 році призначена пенсія за віком за Списком №1.

У 2025 році позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком за тим же самим законом, а саме за законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.

Відтак, з урахуванням наведеного вище суд першої інстанції правильно виснував, що у спірних правовідносинах наявне переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, є різновидом пенсії за віком, але з урахуванням факту роботи у шкідливих і важких умовах праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що унеможливлює призначення пенсії за віком повторно та, відповідно, застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносин відображені в постанові Верхового Суду від 29.11.2022 по справі № 560/4589/21.

З огляду на викладене, заява позивача, що подавалась до пенсійного органу, стосувалася того ж виду пенсії (пенсії за віком), а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону № 1058-IV.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії Позивачу шляхом нарахування сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію за минулий час без обмеження з нарахуванням компенсації втрати частини доходів згідно до статті 46 Закону № 1058-ІV і з обов`язковим врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2025 року у справі № 200/5836/24, то суд першої інстанції правильно зазначив таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відтак, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що для обчислення пенсії за віком Позивачки враховано середню заробітну плату по країні за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн) - відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону (зі змінами), підвищену: з 01.03.2019 - на коефіцієнт 1,17 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»; з 01.05.2020 - на коефіцієнт 1,11 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251»Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»; з 01.03.2021 - на коефіцієнт 1,11 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»; з 01.03.2022 - на коефіцієнт 1,14, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; з 01.03.2023 - на коефіцієнт 1,197, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; з 01.03.2024 - на коефіцієнт 1,0796, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», тобто показник середньої заробітної плати по країні для обчислення пенсії Позивачки становить 7994,47 грн. Таким чином, за наслідками індексації заробітна плата для обчислення пенсій становить 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796).

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог позивачки щодо проведення індексації її пенсії відсутні.

Ба більше, відсутні також підстави для нарахування позивачці компенсації втрати частини доходів, оскільки строки виплати пенсії не порушувались, заборгованість по виплаті пенсії відсутня.

А тому, вимога щодо виплати компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати є передчасною, та не підлягає до задоволення.

Як наслідок рішення (відмова) №214-954/П-02/8-1700/25 від 13.02.2025 (а.с. 24), прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, є таким, що в повній мірі відповідає встановленим у частини другій статті 2 КАС України критеріям, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки, згадане вище рішення відповідача є правомірним, то позовна вимога про зобов`язання останнього після перерахунку пенсії, перевести позивача з пільгової пенсії за віком за Списком 1 на загальну пенсію за віком (ст. 10, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні 3 роки, що передують 2025 року з перерахунком пенсії за фактом наявності у позивача відповідного страхового пенсійного стажу та наявності в матеріалах пенсійної та судової справ переліку всіх необхідних для переходу і перерахунку документів, не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3000000 (три мільйони гривень 00 копійок) завданої моральної шкоди то суд першої інстанції правильно виснував, що враховуючи попередній висновок суду про правомірність дій пенсійного органу у спірному випадку, правові підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди – відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/8153/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула