Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/23683/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/23683/25 пров. № А/857/41487/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С. М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року (головуючий суддя Дудар О.М., м. Рівне) у справі № 460/23683/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у обмеженні ОСОБА_1 максимального розміру, пенсії починаючи з 01.02.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром починаючи з 01.02.2023, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що на виконання судового рішення у справі №460/8717/25 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2025 №12/1/870хг17193. Проте, виплату перерахованої пенсії, починаючи з 01.02.2023, відповідач здійснював з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки норми Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які встановлювали обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років десятьма розмірами прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, були визнанні неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та, відповідно, не підлягають до застосування. За наведених обставин, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті з 01.02.2023 пенсії, перерахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/8717/25, без обмеження максимального розміру .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №4608707/25, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі №460/8717/25, яке набрало законної сили 22.09.2025, суд постановив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 04.02.2025 №12/1/870хг17193;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.02.23 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 04.02.2025 №12/1/870хг17193 з врахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та з врахуванням виплачених раніше сум.

02.12.2025 представник позивача звернувся із запитом до відповідача, в якому просив надати інформацію щодо перерахунку пенсії, починаючи з 01.02.2023 на підставі довідки від 04.02.2025 №12/1/870хг17193; щодо розміру пенсії, яка нарахована та яка виплачується позивачу, чи є обмеження у пенсійних виплатах; щодо розміру заборгованості по пенсійним виплатам перерахованим на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/8717/25.

Листом №1700-0203-8/95803 від 10.12.2025 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №460/8717/25 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, якими зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.02.23 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 04.02.2025 №12/1/870xr17193 з врахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та з врахуванням виплачених раніше сум, здійснено перерахунок пенсії. Після вищезазначеного перерахунку розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 встановлений на виконання судового рішення у справі №460/8717/25 з 01.02.2023 становить 22594,18грн, 01.03.2024 - 24161,18грн, з 01.03.2025 - 25661,18грн.

Відповідач додатково зазначив, що частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), згідно з частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлено величину прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.12.2022 у розмірі 2093,00грн, з 01.03.2024 у розмірі 2361,00грн. Вказує, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати: з 01.12.2022 - 20930,00грн., з - 23610,00грн.

Виплата пенсії позивачу проводиться з урахуванням положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі з 01.02.2023 - 20930,00грн. з 01.03.2024 - 23610,00 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати пенсії з 01.03.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2025 №12/1/870ХГ17193, без обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992№2262-ХІІ.

Відповідно до преамбули вказаного Закону держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (п.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно із частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 норм частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Проте, суд зауважує, що починаючи 20.12.2016 норми статті 43 Закону №2262-ХІІ не містять приписів про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий правовий висновок щодо застосування приписів статті 43 Закону №2262-ХІІ після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 узгоджується з висновками, висловленими Верховним Судом у постановах, зокрема, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом №1700-0203-8/95803 від 10.12.2025 повідомив позивача, що на виконання рішення суду у справі №460/8717/25, відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2025 №12/1/870хг17193.

Додатково повідомив, що виплату позивачу перерахованої пенсії відповідач здійснює із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ, а саме: з 01.02.2023 у розмірі 20930,00грн, з 01.03.2024 у розмірі 23610,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992№2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до преамбули вказаного Закону держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991№2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (п.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно із частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 норм частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Крім того, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Проте, суд зауважує, що починаючи 20.12.2016 норми статті 43 Закону №2262-ХІІ не містять приписів про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий правовий висновок щодо застосування приписів статті 43 Закону №2262-ХІІ після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 узгоджується з висновками, висловленими Верховним Судом у постановах, зокрема, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом №1700-0203-8/95803 від 10.12.2025 повідомив позивача, що на виконання рішення суду у справі №460/8717/25, відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2025 №12/1/870хг17193.

Додатково повідомив, що виплату позивачу перерахованої пенсії відповідач здійснює із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ, а саме: з 01.02.2023 у розмірі 20930,00грн, з 01.03.2024 у розмірі 23610,00грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на нарахування та виплату з 01.02.2023 перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 460/23683/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель