Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №240/3685/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3685/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 04 березня 2022 року по 09 березня 2023 року без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язати провести перерахунок і виплату належних сум із компенсацією податку на доходи фізичних осіб і врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 14 березня 2022 року по 09 березня 2023 року включно грошового забезпечення та належних за цей період виплат без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки станом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 перерахунок за період з 14 березня 2022 року по 09 березня 2023 року включно грошового забезпечення та належних за цей період виплат з урахуванням посадового окладу й окладу за військовим званням, визначених із застосуванням відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб та виплатою різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно обчислював грошове забезпечення позивача за період з 14 березня 2022 року по 9 березня 2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням у частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 визначав розрахунковою величиною прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року.

На думку апелянта, суд не мав права застосовувати інший порядок розрахунку, оскільки це означало б перебрання судом повноважень органів виконавчої влади.

Також апелянт наводить положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 та посилається на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 280/12030/24.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 14 березня 2022 року, а виключено зі списків 9 березня 2023 року.

Так, відповідно до листа від 11.12.2025 відповідачем підтверджено, що у період проходження служби при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням застосовано прожитковий мінімум у розмірі 1762 грн. Підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Цей підхід щодо грошового забезпечення за період до 20 травня 2023 року підтверджений Верховним Судом у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 280/12030/24. У ній Верховний Суд, зокрема, розмежував періоди до та після набрання чинності постановою № 481 і зазначив, що до 19 травня 2023 року включно розрахунок здійснювався за правилами попередньої редакції пункту 4 постанови № 704. Суд також вказав, що заборона застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину не перешкоджає застосуванню прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року.

Спірний період у цій справі з 14 березня 2022 року по 9 березня 2023 року завершився до набрання чинності постановою № 481. Вона набрала чинності 20 травня 2023 року та змінила пункт 4 постанови № 704 на майбутнє. Тому посилання апелянта на постанову № 481 не спростовує висновків суду першої інстанції щодо спірних виплат.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 280/12030/24 також не підтверджує його доводів. У цій постанові Верховний Суд погодився із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного року, до грошового забезпечення за період до 20 травня 2023 року.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо періоду, який є предметом спору, узгоджуються з наведеним апелянтом судовим рішенням.

Довід апелянта про те, що суд першої інстанції перебрав на себе повноваження органів виконавчої влади, є необґрунтованим.

Суд не встановлював нових правил розрахунку, а застосував редакцію пункту 4 постанови № 704, яка діяла у спірний період з урахуванням скасування змін, внесених постановою № 103. Застосування чинних норм права до встановлених обставин справи не є здійсненням судом правотворчої функції.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач застосував при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період розрахункову величину 1762 грн. Оскільки цей період охоплює 2022 та 2023 роки, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав провести перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня відповідного року, та врахувати раніше виплачені суми.

Застосування належної розрахункової величини до посадового окладу та окладу за військовим званням також впливає на розмір тих інших виплат, для обчислення яких ці оклади є складовими грошового забезпечення.

Щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, передбачає компенсацію утриманого податку з грошового забезпечення, право на яке військовослужбовець набув під час проходження служби.

Визначена судом компенсація стосується сум грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.