Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №560/1291/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1291/26

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору

Спір виник у зв`язку зі скасуванням за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду, та формуванням нового рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності строком на три роки без проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 29.07.2025 №ЦО-18098.

Позов обґрунтовано відсутністю належних правових підстав для проведення перевірки та порушенням установленої процедури її здійснення. Позивач зазначав, що його не повідомлено про розгляд питання, не забезпечено можливості взяти участь у процедурі, надати пояснення та додаткові медичні документи, не направлено на повне медичне обстеження та необхідні дослідження, однак за результатами перевірки скасовано рішення про встановлення ІІ групи інвалідності безстроково та сформовано нове рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності строком на три роки.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що постанова слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025, прийнята у кримінальному провадженні №62024000000000923, була належною підставою для перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

Суд розмежував перевірку обґрунтованості рішення та повторне оцінювання особи і дійшов висновку, що оскільки Центром рішення про необхідність повторного оцінювання не приймалося, обов`язку повідомляти позивача, проводити його повне медичне обстеження та забезпечувати участь у розгляді не виникло.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував особливості правового регулювання щодо осіб, яким інвалідність встановлено без зазначення строку повторного огляду, неправильно застосував положення Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, не надав належної оцінки відсутності повідомлення позивача, його участі, повного медичного обстеження та необхідних досліджень.

На переконання апелянта, відповідач фактично здійснив нове оцінювання стану його здоров`я, оскільки змінив ІІ групу інвалідності, встановлену безстроково, на ІІІ групу строком на три роки, однак зробив це виключно за результатами дослідження наявних медичних документів.

Апелянт також зазначає, що на 29.07.2025 підпункт 2 пункту 8 Положення про експертні команди не містив постанови слідчого або прокурора серед підстав для проведення Центром перевірки, а відповідні зміни внесені лише у вересні 2025 року.

Крім того, апелянт вказує на порушення права бути заслуханим, недостатню мотивованість рішення №ЦО-18098 та неправильне застосування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25.

Відповідач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що постанова слідчого була належною підставою для перевірки, встановлення інвалідності безстроково не виключає можливості перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а повідомлення особи, її виклик та повне медичне обстеження передбачені лише у разі прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання. Оскільки такого рішення щодо позивача не приймалося, відповідач вважає процедуру дотриманою.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26.02.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням строком до 01.03.2023.

16.02.2022 рішенням Хмельницької міської МСЕК йому повторно встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням без зазначення строку повторного огляду.

31.01.2025 слідчим Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні №62024000000000923 прийнято постанову про залучення працівників відповідача як спеціалістів для дослідження обґрунтованості рішень МСЕК стосовно визначеного у постанові переліку осіб, до якого включено ОСОБА_1 .

Зазначена постанова була направлена Державним бюро розслідувань відповідачу для виконання.

29.07.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК прийнято рішення №ЦО-18098, яким встановлення позивачу ІІ групи інвалідності безстроково визнано необґрунтованим, попереднє рішення МСЕК скасовано та сформовано нове рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності за загальним захворюванням строком на три роки.

З протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення встановлено, що рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування позивача експертною командою не приймалося.

Матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 на повне медичне обстеження та проведення необхідних досліджень, повідомлення його про повторне оцінювання, а також доказів відмови від такого обстеження або неприбуття після належного повідомлення.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

На час прийняття оскаржуваного рішення порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та перевірки обґрунтованості рішень МСЕК визначався Основами законодавства України про охорону здоров`я та постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» у редакції, чинній на 29.07.2025.

Статтею 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено здійснення Центром оцінювання функціонального стану особи перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, зокрема на виконання постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді.

Постановою №1338 передбачено, що перевірка обґрунтованості рішень МСЕК, прийнятих до припинення їх повноважень, проводиться Центром у порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд.

Відповідно до пункту 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром із дотриманням вимог цього Порядку.

Пунктом 51 Порядку №1338 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено проведення перевірки обґрунтованості рішень, зокрема на виконання постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта про відсутність у Центру повноважень на проведення перевірки з огляду на те, що підпункт 2 пункту 8 Положення про експертні команди у редакції, чинній на 29.07.2025, не містив постанови слідчого або прокурора серед підстав для перевірки обґрунтованості рішень.

Дійсно, відповідну підставу було включено до підпункту 2 пункту 8 Положення пізніше. Водночас на момент прийняття рішення №ЦО-18098 проведення Центром перевірки обґрунтованості рішень МСЕК на виконання постанови слідчого або прокурора було прямо передбачено статтею 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я та пунктом 51 Порядку №1338.

Отже, відсутність на той час аналогічного положення у підпункті 2 пункту 8 Положення не свідчила про відсутність у Центру відповідного повноваження. Подальші зміни до Положення до спірних правовідносин не застосовуються та не є правовою підставою для оцінки правомірності рішення від 29.07.2025.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 також виходив із того, що належний процесуальний акт правоохоронного органу може бути правовою підставою для перевірки рішення МСЕК, однак суд повинен встановити його процесуальну природу та зміст.

У цій справі відповідна обставина встановлена. У матеріалах наявна постанова слідчого ДБР від 31.01.2025, прийнята у кримінальному провадженні №62024000000000923, якою працівників відповідача залучено як спеціалістів для дослідження обґрунтованості рішень МСЕК стосовно зазначених у ній осіб. Постанову офіційно направлено органом досудового розслідування відповідачу, а ОСОБА_1 включений до відповідного переліку.

Тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для початку перевірки є правильним.

Водночас наявність законної підстави для проведення перевірки не свідчить про правомірність рішення, прийнятого за її результатами.

Пункт 51 Порядку №1338 передбачає, що у разі необхідності проведення повторного оцінювання про це повідомляється особі, а оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Отже, перевірка обґрунтованості рішення шляхом дослідження наявних документів та медичних записів і повторне оцінювання особи є взаємопов`язаними, але різними етапами процедури.

Саме по собі дослідження документів не передбачає обов`язкової фізичної присутності особи на кожному етапі перевірки. Проте за результатами такого дослідження Центр не вправі в обхід процедури повторного оцінювання сформувати новий медичний висновок про іншу групу інвалідності та строк її встановлення.

У цій справі відповідач не обмежився висновком щодо обґрунтованості рішення МСЕК від 16.02.2022. Рішенням №ЦО-18098 він скасував попереднє рішення про ІІ групу інвалідності безстроково та сформував нове рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності строком на три роки.

Таким чином, відповідач здійснив нову оцінку медичного стану позивача, визначив іншу групу інвалідності та строк її дії.

За таких обставин прийняттю нового рішення мало передувати повторне оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, встановленому Постановою №1338.

Проте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання відповідачем не приймалося, повне медичне обстеження та необхідні дослідження не проводилися, позивача про проведення такого оцінювання не повідомляли.

При цьому посилання у матеріалах Центру на «неприбуття» позивача не може створювати передбачених Порядком №1338 негативних наслідків за відсутності доказів призначення повторного оцінювання, визначення часу і місця його проведення та належного повідомлення ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 25.08.2026 у справі №420/37294/25, у якій Суд, застосовуючи Порядок №1338 до рішення Центру, прийнятого у липні 2025 року, дійшов висновку, що скасуванню попереднього рішення за наявності сумнівів у його медичній обґрунтованості має передувати повторне оцінювання особи на підставі результатів повного медичного обстеження та необхідних досліджень із належним повідомленням особи.

Отже, неприйняття Центром рішення про повторне оцінювання не звільняло його від дотримання процедури, необхідної для формування нового рішення щодо групи інвалідності.

Не може бути покладена в основу вирішення спору й постанова Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №360/660/25.

У зазначеній справі Верховний Суд оцінював правовідносини за попереднього нормативного регулювання із застосуванням Інструкції щодо встановлення груп інвалідності №561. Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі №420/37294/25 прямо зазначив, що Інструкція №561 втратила чинність з 01.01.2025, а тому висновки у справі №360/660/25 не визначають порядок застосування Постанови №1338 до рішень Центру, прийнятих після цієї дати.

Колегія суддів також враховує положення Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до статті 17 цього Закону особа має право бути заслуханою адміністративним органом до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на її право, свободу чи законний інтерес, шляхом надання пояснень та заперечень.

Рішення №ЦО-18098 є несприятливим для позивача індивідуальним адміністративним актом, оскільки змінює встановлену йому безстроково ІІ групу інвалідності на ІІІ групу строком на три роки.

Тому до прийняття такого рішення особі мала бути забезпечена реальна можливість брати участь у процедурі, надати пояснення, медичні документи та пройти передбачене спеціальним законодавством оцінювання.

При цьому право бути заслуханим не означає обов`язкової фізичної участі особи під час кожної дії з перевірки документів. Однак воно не може бути усунуте у випадку, коли адміністративний орган за результатами перевірки має намір сформувати нове рішення, яке погіршує правовий статус особи.

Статтею 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що письмовий адміністративний акт повинен містити фактичні обставини справи, зміст врахованих документів, посилання на докази та правову оцінку встановлених обставин, достатню для розуміння особою мотивів прийнятого рішення та реалізації права на його оскарження.

Разом з тим оцінка достатності медичного обґрунтування рішення №ЦО-18098 не може замінити процедуру повторного оцінювання, дотримання якої було необхідною передумовою для формування нового рішення про групу та строк інвалідності.

Суд також не вправі самостійно визначати, яка саме група інвалідності відповідає стану здоров`я ОСОБА_1 . Вирішення цього питання належить до компетенції спеціалізованої експертної команди. Предметом судового контролю є законність підстав, межі повноважень, дотримання процедури та відповідність адміністративного акта критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

За таких обставин формування нового рішення про встановлення позивачу іншої групи інвалідності без проведення повторного оцінювання, повного медичного обстеження, необхідних досліджень та належного повідомлення особи не відповідає Порядку №1338, а рішення від 29.07.2025 №ЦО-18098 є протиправним.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статей 315, 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для перевірки рішення МСЕК, однак помилково визнав правомірним формування нового рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності без проведення повторного оцінювання та дотримання передбаченої Порядком №1338 процедури.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та скасування рішення Центру від 29.07.2025 №ЦО-18098.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України у разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі. У разі скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 надав квитанцію № Q4Q9-EB50-DKUE від 20 січня 2026 року, згідно з якою за подання позову сплачено 1 331,20 грн судового збору, та квитанцію № 0582-9332-5670-2547 від 25 червня 2026 року, згідно з якою за подання апеляційної скарги сплачено 1 597,44 грн судового збору.

Загальна сума підтверджених витрат зі сплати судового збору становить 2 928,64 грн.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовується з ухваленням нового рішення про задоволення позову, документально підтверджені витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 2 928,64 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 29 липня 2025 року № ЦО-18098.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 2 928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) гривень 64 копійки.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.