Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/13767/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13767/25

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні його з військової служби, викладену у листі від 24.04.2025 №813/17313;

скасувати зазначене рішення про відмову;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, здатних здійснювати такий догляд.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неправильно оцінив надані позивачем медичні документи та фактично не врахував зміст висновку лікарсько-консультативної комісії №2/1578 від 01.10.2024, відповідно до якого мати позивача потребує постійного стороннього догляду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та докази, додатково отримані під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

17.04.2025 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

До рапорту, серед іншого, було додано довідку МСЕК серії 12 ААГ №724120 про встановлення ОСОБА_2 II групи інвалідності, висновок ЛКК №2/1578 від 01.10.2024, акт обстеження сімейно-майнового стану від 24.02.2025 №4977 та акт №996 від 07.10.2024 про встановлення факту здійснення постійного стороннього догляду.

Листом від 24.04.2025 №813/17313 Військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні рапорту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ані довідка МСЕК серії 12 ААГ №724120, ані висновок за формою №080-2/о від 01.10.2024 не містять відомостей про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

Однією з таких сімейних обставин є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком.

Підпунктом 26 пункту 5 додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, серед документів, що підтверджують відповідну сімейну обставину, передбачено, зокрема, висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 звернув увагу, що поняття «сторонній догляд» та «постійний догляд» характеризують різні ознаки догляду, а для застосування відповідної підстави звільнення має бути встановлена саме необхідність постійного догляду.

Разом з тим фактичні обставини справи №120/1909/23 та цієї справи істотно відрізняються.

У справі №120/1909/23 Верховний Суд установив, що наданий військовослужбовцем висновок містив лише рекомендацію щодо отримання соціальної послуги «догляд вдома» та не містив відомостей про необхідність саме постійного догляду, що і стало підставою для висновку про відсутність належного підтвердження відповідної сімейної обставини.

Натомість у цій справі під час апеляційного розгляду зміст рішення лікарсько-консультативної комісії від 01.10.2024 був з`ясований безпосередньо у закладу охорони здоров`я, яким воно прийняте.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Чортківської міської ради витребувано документи та інформацію щодо змісту і правового статусу висновку ЛКК №2/1578 від 01.10.2024.

Листом від 29.09.2026 №334 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Чортківської міської ради повідомило, що 01.10.2024 лікарсько-консультативною комісією щодо ОСОБА_2 розглядалися, зокрема, питання про можливість ОСОБА_1 надавати соціальні послуги з догляду за хворою та питання про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

За результатами засідання ЛКК встановлено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я не здатна до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду терміном на один рік.

Крім того, КНП повідомило, що протокол засідання ЛКК №173 від 01.10.2024, висновок за формою №080-2/о №2/1578 від 01.10.2024 та висновок ЛКК №2/1578 від 01.10.2024 є окремими документами, складеними під час одного засідання ЛКК.

До відповіді закладом охорони здоров`я додано копію протоколу засідання ЛКК, медичні записи та інші документи, які підтверджують зміст прийнятого комісією рішення.

Таким чином, суд першої інстанції, зосередившись на змісті довідки МСЕК та висновку за формою №080-2/о, фактично не встановив належним чином зміст окремого висновку ЛКК №2/1578 від 01.10.2024 та помилково дійшов висновку про відсутність медичного документа, яким підтверджується потреба ОСОБА_2 у постійному догляді.

При цьому та обставина, що висновок ЛКК №2/1578 не відповідає формі №080-2/о, сама по собі не свідчить про його відсутність чи неналежність, оскільки заклад охорони здоров`я офіційно підтвердив, що йдеться про окремі документи, складені за результатами одного засідання ЛКК, а зміст висновку ЛКК прямо засвідчує встановлення медичною комісією потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Вказані відомості узгоджуються і з іншими доказами, які існували на час звернення позивача з рапортом.

Так, в акті обстеження сімейно-майнового стану від 24.02.2025 №4977 зазначено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі згідно з висновком ЛКК №2/1578 від 01.10.2024.

Актом №996 від 07.10.2024 про встановлення факту здійснення постійного догляду висновок ЛКК №2/1578 також визначено як документ, що підтверджує потребу ОСОБА_2 у постійному догляді.

Отже, отримана судом апеляційної інстанції відповідь КНП не створює нової медичної підстави для звільнення позивача, яка виникла після прийняття відповідачем спірного рішення, а лише достовірно розкриває зміст документа, який існував станом на 01.10.2024 та був поданий позивачем разом із рапортом про звільнення.

Саме тому вказаний доказ підлягає врахуванню при перевірці правомірності відмови Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що на час розгляду рапорту позивача Військова частина НОМЕР_1 не мала достатніх правових підстав стверджувати про відсутність належного медичного підтвердження потреби матері позивача у постійному догляді.

За наявності сумнівів щодо змісту рукописного висновку ЛКК чи співвідношення висновку ЛКК із формою №080-2/о відповідач не був позбавлений можливості з`ясувати ці обставини у закладу охорони здоров`я, який видав відповідні документи, натомість відмовив у звільненні, виходячи з формального висновку про неналежність наданого медичного документа.

Відтак відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 , викладена у листі від 24.04.2025 №813/17313, не відповідає фактичним обставинам, установленим на підставі належних і допустимих доказів, та підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Разом із тим при визначенні належного та ефективного способу захисту порушеного права колегія суддів враховує обставини, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

На виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2025 №221 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з переведенням до Військової частини НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_1 також повідомила, що після такого переведення командир Військової частини НОМЕР_1 не має повноважень видавати накази стосовно ОСОБА_1 , а його рапорт від 17.04.2025 №813/7740 та додані до нього документи до нового місця проходження військової служби не передавалися.

Водночас із документів, наданих Військовою частиною НОМЕР_2 , встановлено, що після переведення до цієї військової частини ОСОБА_1 11.05.2026 подав новий рапорт про звільнення з військової служби.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 по особовому складу від 11.05.2026 №37-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (матір`ю), яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, здатних здійснювати відповідний догляд.

Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 22.05.2026 №145 підтверджується, що ОСОБА_1 з 22.05.2026 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на час апеляційного розгляду позивач уже звільнений з військової служби саме за тією сімейною обставиною, з якою пов`язував своє право на звільнення у спірних правовідносинах.

За таких обставин вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби не може бути задоволена.

По-перше, після переведення позивача та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 остання втратила кадрові повноваження щодо його звільнення з військової служби.

По-друге, станом на час апеляційного розгляду правовий результат, на досягнення якого була спрямована відповідна позовна вимога, вже настав: ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини.

Покладення за таких умов на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку видати наказ про звільнення особи, яка вже не перебуває у її підпорядкуванні та вже звільнена з військової служби компетентним командиром іншої військової частини, не відповідало б принципу ефективності судового захисту та фактично вимагало б від відповідача вчинення дії, на яку він більше не уповноважений.

Разом з тим подальше звільнення ОСОБА_1 з військової служби не усуває необхідності судової оцінки правомірності відмови Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025, оскільки така відмова була предметом самостійної позовної вимоги та спричинила для позивача відповідні правові наслідки у період до його подальшого звільнення.

Тому належним способом захисту у спірних правовідносинах на час апеляційного перегляду є визнання протиправною та скасування відмови Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025 №813/17313, без покладення на відповідача обов`язку видати наказ про звільнення позивача.

Колегія суддів також звертає увагу, що в окремих частинах рішення суду першої інстанції помилково зазначено дати рапорту та відповіді як 17.04.2024 та 24.04.2024 відповідно. З матеріалів справи достовірно встановлено, що рапорт позивача поданий 17.04.2025, а спірна відмова викладена у листі Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025 №813/17313.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини щодо змісту висновку ЛКК №2/1578 від 01.10.2024 та внаслідок цього дійшов помилкового висновку про правомірність відмови відповідача, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, викладену у листі від 24 квітня 2025 року №813/17313.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» — відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіБоровицький О. А. Курко О. П.