Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/11412/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/11412/26

Головуючий у 1-й інстанції: Колієв С.А.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Німого С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №6951765 від 02.04.2026 року якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3 400,00 гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Додатково у відзиві відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи його участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2026 року ст. інспектором УПП в Хмельницькій області Лишень В.М. було винесено постанову серія ЕНА №6951765, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3 400 гривень. Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 був визнаний винним у тому, що він 02.04.2026 року об 11 год 45 хв у м. Хмельницькому по вул.Західно-Окружна 11/1, як спеціаліст з практичного керування, здійснив передачу керування транспортним засобом категорії В, С, Е марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який не має посвідчення водія на право керування ним, у зв`язку із закінченням підготовки практичних навичок водіння 20.03.2026 року, чим порушив вимоги п.2.9ґ ПДР.

Згідно з тимчасовим реєстраційним талоном ХХР №1185091 автомобіль марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 переобладнаний в навчальний, встановлено дублюючі механічні органи керування.

Згідно з атестатом спеціаліста серія АА №060692, який виданий 17.01.2025 року, ОСОБА_1 є спеціалістом за напрямком підготовки практичне керування транспортними засобами категорії В, СЕ.

Згідно з заявою ОСОБА_2 №2632496756 від 21.03.2026 про видачу посвідчення водія категорії В останній отримав свідоцтво про закінчення практичної підготовки 20.03.2026 року в Хмельницькому обласному СТК ТСОУ.

Згідно з екзаменаційним листом №2832496756 від 21.03.2026 ОСОБА_2 не склав практичний іспит.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №245 від 31.03.2026 ОСОБА_2 сплатив автошколі Хмельницької обласної організації ВСА 800,00 грн з призначенням платежу - додаткове водіння.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, а висновки стосовно порушення ним вимог п.2.9ґ ПДР України надуманими та таким, що не відповідають фактичним обставинам. Зазначив, що дійсно 02.04.2026 року ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 . Разом з цим просив врахувати, що останній проходив додаткові заняття з практичного навчання керування автомобілем, а він, як спеціаліст, перебував поруч та здійснював таке практичне навчання. Навчання здійснювалося на спеціально призначеному для цього автомобілі. Також просив врахувати, що оскільки ОСОБА_2 після проходження відповідного навчання не зміг скласти практичний іспит в Регіональному сервісному центрі МВС, останній звернувся до автошколи про отримання додаткових практичних занять з керування автомобілем. Додаткові заняття проводилися офіційно, а ОСОБА_2 сплатив у касу автошколи їх вартість.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до п. 2.9 (ґ) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.

Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пп. «а»); реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон) (пп. «б»);

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.126 КУпАП).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 487 «Про затвердження Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів» (далі: постанова), підготовка водіїв - забезпечення закладами за відповідними програмами одержання громадянами знань з Правил дорожнього руху, будови та експлуатації транспортних засобів, основ безпеки руху та надання домедичної допомоги, вмінь і навичок керування транспортним засобом.

Практична підготовка – навчання громадян, які успішно склали теоретичний іспит у відповідному територіальному сервісному центрі МВС, відповідно до типової навчальної програми, практичного модуля в кількості мінімальних навчальних годин, відведених на освоєння навчального матеріалу (відповідний розділ навчальної програми).

Згідно з п.3 зазначеної постанови, теоретична і практична підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, що експлуатуються на вулично-дорожній мережі загального користування, проводяться закладом, що закріплений за територіальним сервісним центром МВС за його місцезнаходженням.

Приписами пунктів 24.4, 24.5 24.9 ПДР визначено, що початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається. Забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій зоні, на дорогах для автомобілів та на автомагістралях.

Процедура підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів акредитованими у встановленому законодавством порядку закладами (у тому числі філіями чи відокремленими підрозділами юридичних осіб), які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (далі - заклади) визначена Порядком підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №487 від 20.05.2009 року (далі Порядок).

Пунктом 14 Порядку визначено, що практична підготовка для осіб, які успішно склали теоретичний іспит у відповідному територіальному сервісному центрі МВС, проводиться на майданчику для навчання з початкового керування, а також на маршрутах за місцезнаходженням закладу або його філії чи іншого відокремленого підрозділу.

Відповідно до п.15 Порядку для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв комплектуються окремі групи слухачів чисельністю не більше 30 осіб. Допускається проходження підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв у закладі в індивідуальному порядку за умови виконання відповідних робочих програм і планів.

Заклад зобов`язаний зареєструвати до початку занять з теоретичної або практичної підготовки списки груп або особу, яка проходить в індивідуальному порядку підготовку або перепідготовку чи підвищення кваліфікації, в територіальному сервісному центрі МВС за місцезнаходженням закладу (його філії чи іншого відокремленого підрозділу). Реєстрація проводиться шляхом внесення закладом в електронній формі відповідних відомостей про осіб, які проходитимуть підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації водіїв, а також про теоретичну або практичну підготовку, до Єдиного державного реєстру МВС.

Абзацем 1 п.15-1 Порядку встановлено, що відомості, що вносяться закладом до Єдиного державного реєстру МВС, вважаються внесеними з моменту накладення кваліфікованого електронного підпису.

Отже, відповідно до встановленого Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів до практичних занять допускаються особи, які успішно склали теоретичний іспит у відповідному територіальному сервісному центрі МВС та які зареєстровані до початку таких занять у відповідному територіальному сервісному центрі МВС за місцезнаходженням закладу (його філії чи іншого відокремленого підрозділу).

Відповідно до пункту 23 розділу III Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затверджена наказом МВС від 07 грудня 2009 року № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408) Особі для складання практичного іспиту надається необмежена кількість спроб протягом двох років з дня видачі їй свідоцтва про закінчення практичної підготовки.

У разі якщо особа не склала практичний іспит, наступний практичний іспит призначається не раніше ніж через десять календарних днів, що обраховуються, починаючи з наступного дня після складання практичного іспиту.

Якщо особа не склала практичний іспит протягом двох років з дня видачі свідоцтва про закінчення практичної підготовки, до наступного практичного іспиту така особа допускається після проходження теоретичної, практичної підготовки в закладі та підтвердження такої підготовки новими свідоцтвом про закінчення теоретичної підготовки, свідоцтвом про закінчення практичної підготовки.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 пройшов практичну підготовку з керування транспортним засобом в Хмельницькій обласній СТК ТСОУ та 20.03.2026 року отримав відповідний сертифікат про закінчення практичної підготовки. Отже станом на 20.03.2026 рік ОСОБА_2 закінчив навчання в Хмельницькій обласній СТК ТСОУ та отримав відповідні сертифікати , зокрема сертифікат з практичної підготовки.

Станом на 03.04.2026 року (дату винесення оскарженої постанови) ОСОБА_2 не був зареєстрований Хмельницьким обласним СТК ТСОУ в територіальному сервісному центрі МВС за місцезнаходженням закладу (його філії чи іншого відокремленого підрозділу) як особа, яка проходить практичну підготовку у складі групи чи індивідуально.

Колегія суддів вважає, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, відповідачем не з`ясовано порядок організації та проведення додаткових практичних занять з водіння після закінчення особою основної практичної підготовки, а також порядок реєстрації такої особи в Єдиному державному реєстрі МВС та не надано цьому оцінку.

Відповідно до Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів практична підготовка проводиться на майданчику для навчання з початкового керування, а також на відповідних маршрутах за місцезнаходженням закладу, при цьому абз.2 пункту 15 Порядку передбачено, що саме заклад зобов`язаний до початку занять зареєструвати в територіальному сервісному центрі МВС особу, яка проходить підготовку в індивідуальному порядку, шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру МВС.

Отже, для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності необхідно встановити, зокрема, в якому порядку було організовано проведення додаткових практичних занять з ОСОБА_2 , а також чи був позивач, як спеціаліст з практичного керування, наділений обов`язком та фактичною можливістю перевіряти наявність такої реєстрації перед початком заняття, тобто його службові обов`язки.

Крім того, відповідачем не встановлено, чи саме позивач, як спеціаліст, допустив ОСОБА_2 до практичного заняття без відповідної реєстрації, чи така особа була допущена до заняття в рамках організованого автошколою додаткового навчання, оплата за яке була здійснена безпосередньо автошколі.

За таких обставин висновок про те, що саме позивач допустив порушення вимог пункту 2.9 (ґ) Правил дорожнього руху, є передчасним, оскільки відповідачем не встановлено обставин для визначення наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, а саме : чи ОСОБА_2 є особою, яка проходить підготовку кваліфікації водіїв.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що він не підлягає адміністративній відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, оскільки на момент виявлення правопорушення був інструктором та здійснював підготовку учня, а також про те, що за наявності порушення його дії підлягали б кваліфікації за частиною другою статті 122 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частина друга статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил навчальної їзди. Водночас зазначена норма не підлягає застосуванню лише з огляду на те, що особа має статус інструктора або посилається на здійснення навчання водінню.

У цьому випадку предметом встановленого адміністративного правопорушення є не порушення правил навчальної їзди як таких, а передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що безпосередньо охоплюється диспозицією частини другої статті 126 КУпАП.

При цьому сама по собі обставина здійснення особою діяльності як інструктора не виключає можливості притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

Визначальним є встановлення того, чи мала особа, якій було передано керування транспортним засобом, право керування ним та чи відповідала така передача керування вимогам законодавства.

Отже, посилання апелянта на те, що він здійснював навчання учня, саме по собі не спростовує факту передачі керування транспортним засобом особі, яка не мала права керування, та не є підставою для перекваліфікації його дій відповідно до ч.2 статті 122 КУпАП.

За змістом ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Для належного розгляду працівниками поліції справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачу необхідно провести розгляд справи із встановленням всіх обставин справи, а за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом скасування постанови серії ЕНА №6951765 від 02.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 3 400,00 гривень та направлення справи на новий розгляд. Підстави для закриття провадження в справі відсутні.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6951765 від 02.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 3 400,00 гривень.

Направити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 3 400,00 гривень до Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіШидловський В.Б. Капустинський М.М.