Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/24691/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/24691/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Волошин С.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,

представника позивача: Жейди Г. І.,

представника відповідача: Бахура В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову серії №004326 від 23 червня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року позов задоволено.

Скасовано постанову серії №004326 від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-2 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено його фактичну масу 40,55 т, тоді як у товарно-транспортній накладній №4430 від 07 травня 2026 року зазначено 38,06 т, у зв`язку з чим встановлено перевищення нормативно встановлених вагових параметрів на 6,71 відсотка.

Апелянт вважає, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань він є керівником ТОВ «Поділля-залізобетон», яке виступало вантажовідправником.

Відповідач також посилається на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не повідомив про покладення відповідних обов`язків на начальника Малинівського родовища гранітів Храполовича В.С. та не надав посадової інструкції останнього і наказу директора ТОВ «Поділля-залізобетон» №6 від 01 січня 2026 року. При цьому відомості про Храполовича В.С. як особу, уповноважену діяти від імені товариства, у ЄДР відсутні.

Крім того, апелянт зазначає, що позивача було належним чином повідомлено про повторний розгляд справи, призначений на 23 червня 2026 року, а копії матеріалів адміністративного провадження направлено на зазначену ним електронну адресу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що товарно-транспортну накладну №4430 від 07 травня 2026 року оформляв та підписував начальник Малинівського родовища гранітів Храполович В.С., на якого посадовою інструкцією та наказом директора товариства №6 від 01 січня 2026 року покладено повноваження щодо оформлення первинних документів та персональну відповідальність за правильність їх оформлення і достовірність внесених до них відомостей.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2026 року під час проведення посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області рейдової перевірки на автомобільній дорозі М-30 «Стрий – Умань – Дніпро – Ізварине» було зупинено вантажний автомобіль VOLVO, який належить ТОВ «Дорожні машини».

Під час перевірки водієм надано товарно-транспортну накладну №4430 від 07 травня 2026 року, відповідно до якої маса транспортного засобу з вантажем становила 38,06 т.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю встановлено фактичну масу транспортного засобу з вантажем 40,55 т.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №ОАР001439 від 07 травня 2026 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №ОАВ000158 від 07 травня 2026 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №000055 та інші матеріали.

23 червня 2026 року в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області – начальником відділу державного контролю на наземному транспорті винесено постанову серії №004326, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник зобов`язаний вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу та надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Частиною першою статті 132-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до відповідного документа, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За вчинення зазначеного правопорушення законом передбачено накладення штрафу на громадян, фізичних осіб – підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-2 КУпАП, є спеціальним.

Згідно зі статтею 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Системний аналіз статті 14 та частини першої статті 132-2 КУпАП свідчить, що для притягнення посадової особи юридичної особи – вантажовідправника до адміністративної відповідальності недостатньо лише встановити факт перебування такої особи на посаді керівника юридичної особи. Необхідним є встановлення того, що саме ця особа є уповноваженою посадовою особою вантажовідправника у відповідних правовідносинах та що забезпечення виконання правил, порушення яких становить об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, належало до її службових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 279-5 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності – за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Колегія суддів погоджується з тим, що наведена норма надає Укртрансбезпеці можливість використовувати відомості державних реєстрів для встановлення відповідної особи.

Разом з тим стаття 279-5 КУпАП не містить положення, за яким керівник юридичної особи – вантажовідправника в силу самого факту зазначення його керівником у ЄДР безумовно та в усіх випадках визнається уповноваженою посадовою особою вантажовідправника, яка є суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 132-2 КУпАП.

Такий висновок узгоджується і з конструкцією самої статті 132-2 КУпАП, у якій законодавець визначив суб`єктом відповідальності не «керівника юридичної особи», а саме «уповноважену посадову особу вантажовідправника».

Тому відомості ЄДР мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами щодо фактичного розподілу службових повноважень між посадовими особами вантажовідправника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товарно-транспортну накладну №4430 від 07 травня 2026 року оформлено та підписано начальником Малинівського родовища гранітів ОСОБА_2 .

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.2.1, 5 та 5.3 посадової інструкції начальника Малинівського родовища гранітів на нього покладено обов`язки щодо організації відвантаження продукції, оформлення товарно-транспортних накладних, забезпечення правильності внесених до них відомостей та персональну відповідальність за достовірність оформлення первинних документів.

Крім того, наказом директора ТОВ «Поділля-залізобетон» №6 від 01 січня 2026 року начальнику Малинівського родовища гранітів надано право підпису первинних документів, пов`язаних із відвантаженням продукції, та покладено на нього персональну відповідальність за правильність їх оформлення і достовірність внесених до них відомостей.

Таким чином, ще до виникнення спірних правовідносин на підприємстві було визначено конкретну посадову особу, до службових повноважень якої віднесено саме оформлення товарно-транспортних накладних та забезпечення достовірності внесених до них відомостей.

При цьому встановлений внутрішніми документами підприємства розподіл повноважень відповідає фактичним обставинам оформлення спірного документа, оскільки саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , фактично оформив та підписав товарно-транспортну накладну №4430 від 07 травня 2026 року.

Доказів того, що наказ №6 від 01 січня 2026 року та посадова інструкція начальника Малинівського родовища гранітів не діяли станом на 07 травня 2026 року, є недостовірними або були складені після виникнення спірних правовідносин, матеріали справи не містять.

За таких обставин покладення адміністративної відповідальності на ОСОБА_1 виключно з огляду на те, що він зазначений у ЄДР керівником ТОВ «Поділля-залізобетон», не узгоджується з вимогами статей 14 та 132-2 КУпАП щодо персонального характеру адміністративної відповідальності посадової особи.

Посилання апелянта на відсутність у ЄДР відомостей про Храполовича В.С. як особу, яка має право діяти від імені ТОВ «Поділля-залізобетон», колегія суддів відхиляє.

Повноваження працівника юридичної особи щодо оформлення та підписання первинних документів у межах виконання його трудових і посадових обов`язків не є тотожними повноваженням щодо представництва юридичної особи у цивільному чи господарському обороті без довіреності. Відтак відсутність відомостей про такого працівника в ЄДР сама по собі не свідчить про відсутність у нього відповідних службових повноважень.

Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про те, що наказ №6 від 01 січня 2026 року та посадова інструкція Храполовича В.С. не були надані під час розгляду справи Укртрансбезпекою.

Обставина неподання особою певних доказів під час адміністративного провадження сама по собі не позбавляє її права подати такі докази суду на підтвердження відсутності підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Вказані документи не створюють нового розподілу службових повноважень після винесення оскаржуваної постанови, а підтверджують обставини, які, відповідно до їх змісту, існували до вчинення правопорушення.

При цьому частиною другою статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Отже, відомості ЄДР про ОСОБА_1 як керівника товариства могли слугувати вихідною інформацією для встановлення відповідальної особи під час адміністративного провадження, проте за встановлених у цій справі обставин вони не є достатнім доказом того, що саме ОСОБА_1 є належним спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-2 КУпАП.

Аналогічний підхід щодо необхідності встановлення належного спеціального суб`єкта адміністративної відповідальності за статтею 132-2 КУпАП з урахуванням фактичного розподілу службових повноважень посадових осіб вантажовідправника застосовано Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 05 вересня 2025 року у справі №724/1714/25.

Щодо доводів апеляційної скарги про доведеність невідповідності зазначених у ТТН відомостей про масу фактичним даним колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять результати габаритно-вагового контролю, відповідно до яких фактична маса транспортного засобу з вантажем становила 40,55 т, тоді як у товарно-транспортній накладній №4430 від 07 травня 2026 року зазначено 38,06 т.

Відповідачем надано матеріали габаритно-вагового контролю, документи щодо повірки вагового обладнання, відеозаписи, а також докази проведення повторного зважування транспортного засобу після приведення його вагових параметрів у відповідність до встановлених нормативів.

Тому доводи апелянта щодо підтвердження результатів габаритно-вагового контролю колегія суддів у цій частині не заперечує.

Водночас встановлення факту невідповідності зазначених у товарно-транспортній накладній відомостей про масу фактичним даним є необхідним, однак недостатнім для притягнення конкретної фізичної особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-2 КУпАП. Відповідач зобов`язаний довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема те, що особа, яку притягнуто до відповідальності, є передбаченим законом спеціальним суб`єктом такого правопорушення.

Тому встановлене перевищення вагових параметрів на 6,71 відсотка та відповідність розміру накладеного штрафу санкції частини першої статті 132-2 КУпАП не спростовують висновку про недоведеність підстав для притягнення до відповідальності саме ОСОБА_1 .

Стосовно доводів апелянта щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи колегія суддів враховує, що після отримання клопотання про відкладення розгляду відповідач переніс його на 23 червня 2026 року, а повідомлення про нову дату розгляду та матеріали справи направив на електронну адресу, зазначену заявником.

Однак питання належного повідомлення особи про розгляд справи не є визначальним для вирішення цього спору, оскільки дотримання адміністративним органом процедури розгляду справи саме по собі не підтверджує наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення у діях конкретної особи.

Тому відповідні доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції.

Колегія суддів водночас звертає увагу, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення при викладенні змісту постанови №004326 суд першої інстанції помилково зазначив частину першу статті 132-1 КУпАП.

Як убачається зі змісту постанови серії №004326 від 23 червня 2026 року, ОСОБА_1 фактично притягнуто до адміністративної відповідальності саме за частиною першою статті 132-2 КУпАП.

Наведена описка суду першої інстанції не вплинула на правильність вирішення спору по суті, оскільки подальший аналіз суд здійснював щодо складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме статтею 132-2 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про недоведеність самого факту невідповідності вагових показників або неправильність визначеного законом розміру санкції.

Визначальним для вирішення цієї справи є те, що відповідач не довів належними та достатніми доказами, що саме ОСОБА_1 , з огляду на фактичний та документально підтверджений розподіл службових повноважень у ТОВ «Поділля-залізобетон», є уповноваженою посадовою особою вантажовідправника, яка підлягає адміністративній відповідальності за частиною першою статті 132-2 КУпАП щодо відомостей, внесених до ТТН №4430 від 07 травня 2026 року.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративна відповідальність має індивідуальний характер, а тому встановлення самого факту адміністративного правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести в установленому законом порядку вчинення такого правопорушення саме тією особою, яку притягнуто до відповідальності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для скасування постанови серії №004326 від 23 червня 2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Окремі неточності мотивувальної частини рішення суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи та не є достатньою підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для притягнення саме ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіКурко О. П. Боровицький О. А.