Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №240/27208/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27208/25

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка полягає у невиплаті йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

1.2 В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у віці 23 років проходив службу в Департаменті поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та у період з 24 липня 2023 року по 23 вересня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 06 лютого 2023 року по 01 вересня 2025 року проходив службу на посаді інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 полку в Управлінні поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та мав спеціальне звання лейтенанта поліції.

2.2 У період з 24 липня 2023 року по 23 вересня 2023 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації, під час яких отримав поранення. Вказані обставини підтверджуються довідкою про участь у відповідних заходах, виданою відповідачем 26 травня 2025 року.

2.3 Позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

2.4 Відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу зазначеної одноразової грошової винагороди, мотивуючи це тим, що позивач має статус поліцейського, на яких не поширюються дія відповідної постанови.

2.5 Позивач оскаржив бездіяльність відповідача до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 в задоволенні позову відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не відповідає умовам, визначеним пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

3.3 Суд першої інстанції зазначив, що позивач до набрання чинності постановою №153 у віці до 25 років проходив службу в органах Національної поліції на офіцерській посаді та брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій протягом двох місяців, тобто менше шести місяців.

3.4 Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що Національна поліція України не відноситься до учасників експериментального проекту, визначених підпунктом 1 пункту 3 постанови №153, а позивач проходив службу на офіцерській посаді інспектора взводу та мав спеціальне звання лейтенанта поліції, а не на посадах рядового, сержантського і старшинського складу.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду позивач зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

4.3. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний захист військовослужбовців” (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

1.3 Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

1.4 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025р., Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (пункт 1 Постанови №153).

1.5 Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили;

- Національна гвардія;

- Державна прикордонна служба;

- Міністерство оборони;

- Міністерство внутрішніх справ;

- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

1.6 Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

1.7 Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн.

1.8 Так, виплату винагороди у розмірі 1000000,00 грн. мають отримати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які на момент набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року): не досягли віку 25 років і були прийняті/призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

1.9 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/ або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

1.10 Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

1.11 Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.

1.12 Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач до набрання чинності (13.02.2025) Постанови №153 у віці до 25 років проходив службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді інспектора взводу та мав спеціальне звання лейтенанта поліції. У період з 24.07.2023 по 23.09.2023 позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, а 23.09.2023 року під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах та в період здійснення таких заходів, під час виконання службових обов`язків отримав поранення. У зв`язку з отриманим пораненням, проходив стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого, безперервно з 24.09.2023 по 09.05.2025.

1.13 Зазначене свідчить, що строк безпосередньої участі позивача у бойових діях становив два місяці, тобто був меншим за встановлений пунктом 4 Постанови №153 шестимісячний строк.

1.14 Водночас зазначеною нормою передбачено особливий порядок виплати винагороди військовослужбовцям, які станом на дату набрання чинності Постанови №153 брали безпосередню участь у бойових діях менше шести місяців, а саме військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується у повному обсязі.

1.15 Отже, встановлений для позивача строк безпосередньої участі у бойових діях менше шести місяців сам по собі не може бути підставою для відмови у виплаті винагороди, оскільки позивач під час такої участі отримав поранення.

1.16 За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не відповідає передбаченій пунктом 4 Постанови № 153 умові щодо безпосередньої участі у бойових діях строком не менше шести місяців, оскільки встановлений строк такої участі у цьому випадку не є перешкодою для виплати винагороди у повному обсязі з огляду на отримане позивачем під час захисту Вітчизни поранення.

1.17 Разом з тим, ще однією підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції визначив те, що Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому проходив службу позивач, не належить до учасників експериментального проекту, на яких поширюється дія Постанови №153.

1.18 З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII).

Статтею 1 Закону № 580-VIII встановлено, що Національна поліція України (поліція) є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 580-VIII у складі поліції функціонують, зокрема, кримінальна поліція, патрульна поліція, поліція охорони, спеціальна поліція та поліція особливого призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 30 утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції – Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Виходячи з положень статей 1, 13 Закону № 580-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 30, Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є структурним підрозділом Національної поліції України та належить до поліції особливого призначення.

1.19 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не віднесений Постановою № 153 до суб`єктів, на яких поширюється дія експериментального проекту.

1.20 Отже, встановлений у справі строк безпосередньої участі позивача у бойових діях становить два місяці, що відповідно до пункту 4 Постанови № 153 за наявності отриманого під час захисту Вітчизни поранення не виключає виплати винагороди у повному обсязі. Водночас право на відповідну виплату виникає за сукупності визначених Постановою № 153 умов, однією з яких є належність відповідача до визначених цією постановою суб`єктів, на яких поширюється дія експериментального проєкту. Оскільки відповідач до таких суб`єктів не належить, підстав для виплати спірної винагороди немає.

1.21 Відтак підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відсутні.

1.22 Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач не відповідає передбаченій пунктом 4 Постанови № 153 умові щодо безпосередньої участі у бойових діях строком не менше шести місяців. Однак апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки пунктом 4 Постанови № 153 передбачено можливість виплати винагороди військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях менше шести місяців та отримали під час захисту Вітчизни поранення, у повному обсязі.

1.23 Помилковість наведеного судом першої інстанції мотиву не скасовує правильність висновку про відмову у задоволенні позову, однак такий висновок підлягає обґрунтуванню з інших підстав, встановлених апеляційним судом у цій постанові.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, а тому колегія суддів, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги, змінює судове рішення з підстав і мотивів його прийняття.

2.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

2.3 Згідно з п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року змінити з мотивів і підстав відмови у позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКузьмишин В.М.

СуддіСапальова Т.В. Сушко О.О.