Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №560/20934/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20934/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 2878,86 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Крім того, до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він наполягає на законності звернення до суду з цим позовом, посилається на порушення відповідачем обов`язку зі сплати податкового боргу та просить врахувати наведені доводи під час вирішення справи.

Розгляд справи здійснюється апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду, тобто у грудні 2025 року, за відповідачем обліковувався податковий борг у загальному розмірі 2878,86 грн, який складався з 2683,56 грн податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та 195,30 грн військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Зазначений податковий борг виник у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені законодавством строки узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 16 січня 2025 року №0009772406 та №0009762406, а також з військового збору, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 16 січня 2025 року №0009742406.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем винесено та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 10 березня 2025 року №0003713-1305-2201.

У зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу в добровільному порядку позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення податковий борг відповідача у сумі 2878,86 грн є меншим за сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України заходи, спрямовані на його стягнення, не застосовуються.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, обов`язок платника податків зі сплати узгодженого грошового зобов`язання не означає можливості контролюючого органу застосовувати будь-який спосіб примусового стягнення такого зобов`язання поза межами та умовами, встановленими Податковим кодексом України.

Відповідно до абзацу третього пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, наведеною нормою встановлено законодавчу межу, за якої заходи, спрямовані на примусове стягнення податкового боргу, не застосовуються.

При цьому розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для цілей застосування положень Податкового кодексу України становить 17 грн, а тому 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3060 грн. (17 х 180).

Як встановлено судом першої інстанції та самостійно вказано позивачем у позовній заяві, на момент звернення Головного управління ДПС у Хмельницькій області до суду за відповідачем рахується податковий борг в сумі 2878,86 грн, тобто в сумі, яка є меншою за 3060 грн.

Предметом розгляду у цій справі є вимога контролюючого органу про стягнення з відповідача саме 2878,86 грн податкового боргу.

Тому для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення такого позову визначальним є встановлення відповідності заявленої до стягнення суми вимогам Податкового кодексу України на момент звернення контролюючого органу до суду.

Посилання апелянта на те, що на момент формування податкової вимоги від 10 березня 2025 року №0003713-1305-2201 загальна сума податкового боргу відповідача становила 3596,55 грн, зазначеного висновку не спростовує.

Обставина щодо розміру податкового боргу на дату формування та направлення податкової вимоги не свідчить про наявність у контролюючого органу права на судове стягнення суми податкового боргу, яка на момент звернення до суду не досягала встановленого пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порогового значення.

Інше тлумачення наведених положень Податкового кодексу України фактично означало б можливість застосування заходів примусового стягнення за відсутності встановленої законом на момент їх застосування передумови, що не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та положенням підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки на момент звернення до суду заявлена сума податкового боргу відповідача становила 2878,86 грн та не перевищувала ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, правові підстави для застосування щодо відповідача заходів примусового стягнення цієї суми податкового боргу у судовому порядку були відсутні.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою обставин та тлумаченням положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, однак правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКанигіна Т.С. Кузьмишин В.М.