Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №320/18267/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18267/24 Головуючий у І інстанції - Жук Р.В.

Суддя-доповідач - Ясиновський І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Ясиновського І.Г.,

суддів: Кобаля М.І., Компанієць І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 262840018428 Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та/або Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 18 липня 2023 року та виплатити всю заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки він досяг необхідного пенсійного віку та має необхідний страховий стаж для призначення такої пенсії. Також наголошено, що Позивач не має нести тягар відповідальності чи зазнавати негативних наслідків через порушення Інструкції заповнення трудової книжки, зокрема, щодо недоліку оформлення трудової книжки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 21 вересня 2023 року № 262840018428.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії по інвалідності від 12 вересня 2023 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що правові підстави для призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відсутні, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 червня 1990 року, зокрема, титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції № 162, а саме відсутня печатка. Крім того, періоди роботи з 01 лютого 1990 року по 01 червня 1990 року та з 02 червня 1990 року по 14 лютого 1992 року внесені з порушенням пункту 4.1. Інструкції № 58, зокрема, записи на звільнення не скріплено відтиском печатки, періоди роботи з 17 лютого 1992 року по 08 вересня 2003 року внесено з порушенням пункту 2.4. Інструкції, а саме, відсутня підстава для прийняття. Додатково Відповідач повідомив, що до страхового стажу не враховано період роботи в ТзОВ «Клим» з 15 січня 1991 року по 30 грудня 1998 року, оскільки відсутні запис в трудовій книжці.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції в рішенні аргументовано наголосив, що записи до трудової книжки, зокрема заповнення трудової книжки вперше, засвідчення записів про звільнення, вносить відповідальний працівник підприємства, а не працівник. Тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Судом першої інстанції відмовлено в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Також, Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області взагалі не було надано жодної оцінки щодо наявності або відсутності підстав для зарахування періодів роботи Позивача до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності, суд вважав передчасними позовні вимоги останнього в частині зобов`язання саме зарахувати періоди роботи та дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Отже, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, починаючи з 18 липня 2023 року на строк до 01 серпня 2024 року, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 258289 (а.с.23).

12 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення 21 вересня 2023 року № 262840018428 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - 12 років.

У вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу Позивача не враховано період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 червня 1990 року, оскільки титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції № 162, а саме відсутня печатка. Крім того, періоди роботи з 01 лютого 1990 року по 01 червня 1990 року та з 02 червня 1990 року по 14 лютого 1992 року внесені з порушенням пункту 4.1. Інструкції № 58, зокрема, записи на звільнення не скріплено відтиском печатки, періоди роботи з 17 лютого 1992 року по 08 вересня 2003 року внесено з порушенням пункту 2.4. Інструкції, а саме, відсутня підстава для прийняття.

Додатково у рішенні повідомлено, що до страхового стажу не враховано період роботи в ТзОВ «Клим» з 15 січня 1991 року по 30 грудня 1998 року, оскільки відсутній запис в трудовій книжці.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не має можливості та обов`язку здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж Позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21 вересня 2023 року № 262840018428 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та/або Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 18 липня 2023 року та виплатити всю заборгованість, суд першої інстанції зазначив, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області взагалі не було надано жодної оцінки щодо наявності або відсутності підстав для зарахування періодів роботи Позивача до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності, позовні вимоги останнього в частині зобов`язання саме зарахувати періоди роботи є передчасними, а тому дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки воно не приймало оскаржуване рішення, а тому і не відповідає за дії зобов`язального характеру.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, а саме для осіб з інвалідністю II та III груп, зокрема від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці ОСОБА_2 НОМЕР_1 містяться записи про роботу, а саме:

- 01 лютого 1990 року зарахований до цеху № 2 фабрики «Пакет» Київського міського виробничого об`єднання «Славутич» учнем картонажника. Підстава: наказ 18-К від 01.02.90;

- 01 червня 1990 року звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Підстава: наказ 87-к від 01.06.90. Зазначений запис не скріплений печаткою Підприємства;

- 02 червня 1990 року прийняти на посаду слюсаря по ремонту автотранспорту 5 розряду у відділ головного механіка УДП «Укрстройтрейдизыскания». Підстава: наказ № 35-к від 02.06.90;

- 14 лютого 1992 року звільнений за статтею 36 пункт 5 КЗпП України за переведенням до Орендного підприємства «Укрстройизыскания», у зв`язку з ліквідацією Підприємства. Підстава: наказ № 11-к від 06.02.92. Зазначений запис не скріплений печаткою Підприємства;

- 17 лютого 1992 року прийнятий за переведенням з УДП «Укрстройтрейдизыскания» до Орендного підприємства «Укрстройизыскания». У відповідній графі трудової книжки відсутня підстава прийняття на роботу;

- 08 вересня 2003 року звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Підстава № 52-К від 11.09.03. Запис скріплений печаткою Підприємства.

Крім того, на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 01 червня 1990 року, відсутня печатка Підприємства, уповноважена особа якого заповнювала вказану трудову книжку вперше.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.п. 2.10, 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (чинної у період заповнення вказаної трудової книжки та роботи Позивача у спірний період) (далі - Інструкція № 162) відомості про працівника записуються на першому аркуші (титульній сторінці) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п.п. 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п.п. 2.3, 2.5 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильних чи неточних записів відомостей про роботу виправлення здійснюються адміністрацією підприємства, де був внесений відповідний запис.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації.

Крім того, відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити Позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.

Отже, якщо поданих ОСОБА_2 разом із заявою документів про стаж роботи було недостатньо, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області мало всі правові підстави, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу Позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини.

Водночас, будь яких доказів здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж Позивача, надано не було та такі відсутні в матеріалах даної адміністративної справи.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21 вересня 2023 року № 262840018428 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 липня 2024 року у справі № 560/4674/23.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області взагалі не було надано жодної оцінки щодо наявності або відсутності підстав для зарахування періодів роботи Позивача до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності, передчасними є позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов`язання саме зарахувати періоди роботи. Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем апеляційну скаргу на Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - не подано, а відтак суд апеляційної інстанції не надає оцінку Рішенню суду в цій частині.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий-суддя: І.Г. Ясиновський

Судді: М.І. Кобаль

І.Д. Компанієць