Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №320/17365/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17365/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Гайтан К.О. ;

від відповідача: Рєзнікова І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ БЕБ від 24.03.2023 № 74-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарних стягнень" в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в БЕБ;

визнати протиправним та скасувати наказ БЕБ від 24.03.2023 № 79-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_2 ";

поновити його на посаді старшого аналітика БЕБ;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за час виконання позивачем обов`язків керівника Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ строки опрацювання 61 з 72 матеріалів Державної служби фінансового моніторингу України порушено, такі порушення мали триваючий та систематичний характер, оскільки всі 61 матеріал направлено до Головного підрозділу детективів БЕБ лише у грудні 2022 року, а з урахуванням наслідків, відображених у листах Офісу Генерального прокурора, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є правомірним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач не довів, а суд першої інстанції не встановив складу дисциплінарного проступку в діях позивача, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між його бездіяльністю і порушенням строків. Апелянт зазначає, що висновок службового розслідування, на його думку, не містить самостійно доведених фактів порушення саме позивачем службової дисципліни, а посилання на загальні вимоги нормативних актів є недостатнім, і посилається на постанови Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18. Апелянт також вважає, що опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу є комплексним процесом, який включає отримання матеріалів, підготовку аналітичних продуктів та їх передачу до Головного підрозділу детективів, тому покладення на позивача відповідальності за неналежне виконання обов`язків, які покладалися на інших працівників, на його думку, є неправомірним. Крім того, апелянт вказує на недоведеність негативних наслідків, обсяг яких, на його думку, листами Офісу Генерального прокурора від 10.02.2023 № 08/2-193 та від 14.03.2023 № 08/2-318вих-23 не встановлено, на недоведеність вчинків, що підривають авторитет органу, та на непропорційність звільнення як найсуворішого виду стягнення, нагальну потребу в якому відповідач, на думку апелянта, не обґрунтував, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012. Апелянт також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права: справу, на його думку, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження всупереч пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки на позивача як особу зі спеціальним званням БЕБ поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", чим, на думку апелянта, порушено право позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; крім того, в матеріалах справи, на думку апелянта, відсутні пояснення підлеглих позивачу працівників, результати службового розслідування, посадова інструкція та накази про призначення позивача і покладення на нього обов`язків, а рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях. Водночас апелянт наводить доводи щодо поновлення позивача на посаді та обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з середньоденної заробітної плати 2 705,79 грн згідно з довідкою від 18.05.2023 № 68/01-Ф.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 27.05.2026 задоволено заяву БЕБ про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М. За наслідками повторного автоматизованого розподілу від 03.06.2026 справу передано колегії суддів у складі головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., яка ухвалою від 17.09.2026 прийняла справу до свого провадження та призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2026.

У відзиві на апеляційну скаргу БЕБ просить визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та повернути апеляційну скаргу, а також залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що позивач, тимчасово виконуючи обов`язки керівника Департаменту, не забезпечив контролю за роботою підлеглих і дотриманням строків аналітичного опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу, що призвело до системного порушення доручень Директора БЕБ та до негативних наслідків, відображених у листах Офісу Генерального прокурора. Відповідач також вказує, що документи, відсутність яких стверджує апелянт, направлено суду першої інстанції разом з відзивом від 29.06.2023, клопотанням від 07.07.2023 № 283/10/0-дск-23 та додатковими поясненнями від 01.03.2024 № 76/10/0-дск-24, справа не належить до справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження згідно з частиною четвертою статті 12 КАС України, а вибір виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень суб`єкта призначення, і посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду у справі № 500/3034/23.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення участинів справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо клопотання відповідача визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та повернути апеляційну скаргу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 300 КАС України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

Отже, питання дотримання строку на апеляційне оскарження, а з ним і питання повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вирішує до відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у цій справі відкрито ухвалою від 09.03.2026. Повернення апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження КАС України не передбачає, а пропуск строку на апеляційне оскарження не належить до підстав закриття апеляційного провадження, визначених статтею 305 цього Кодексу.

Таким чином, підстав для задоволення клопотання відповідача немає, і апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом БЕБ від 18.11.2021 ОСОБА_2 прийнято з 19.11.2021 на службу в БЕБ на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками.

Наказом БЕБ від 31.01.2022 № 16-к на позивача з 31.01.2022 тимчасово покладено виконання обов`язків керівника Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ (далі - Департамент). Наказом БЕБ від 11.11.2022 № 529-к позивача, старшого аналітика відділу аналітичного супроводження в бюджетній сфері управління тактичного аналізу Департаменту, з 11.11.2022 увільнено від тимчасового виконання обов`язків керівника Департаменту.

Наказом БЕБ від 07.03.2023 № 59-к/ДСК-ДП "Про проведення службового розслідування" призначено службове розслідування стосовно працівників БЕБ, у тому числі позивача. Підставою для його призначення стала доповідна записка від 22.02.2023 № 9.3/3.5/1001-23 про те, що протягом 2022 року Департамент отримав 96 матеріалів Державної служби фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг), з яких 72 матеріали передав до Головного підрозділу детективів БЕБ (далі - ГПД) з порушенням строків.

Висновок службового розслідування від 22.03.2023 № 84/ДК/0-ДСК23 затверджено Директором БЕБ 22.03.2023.

Пунктом 2 наказу БЕБ від 24.03.2023 № 74-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарних стягнень" за порушення службової дисципліни, яке виразилось у неналежному контролі за роботою підлеглих, що призвело до порушення вимог статей 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статей 21, 22 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України", пунктів 50, 52, 53 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333 (далі - Положення № 1333), підпункту 5.5 розділу 5 Примірного порядку взаємодії детективів та аналітиків, пункту 4 Алгоритму ведення обліку та розгляду узагальнених матеріалів Держфінмоніторингу, до позивача за час тимчасового виконання обов`язків за посадою керівника Департаменту застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в БЕБ.

Наказом БЕБ від 24.03.2023 № 79-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_2 " позивача з 24.03.2023 звільнено з посади та служби в БЕБ за підпунктом 6 пункту 72 Положення № 1333 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" на осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Пунктом 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна зобов`язує поліцейського вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.

Відповідно до частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, зокрема:

контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень (пункт 7);

у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником (пункт 8).

Строки опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу визначено організаційно-розпорядчими актами Директора БЕБ.

Згідно з підпунктом 5.5 пункту 5 Примірного порядку взаємодії детективів та аналітиків Бюро економічної безпеки України, затвердженого дорученням Директора БЕБ від 07.02.2022 № 10 (далі - Примірний порядок), строк підготовки інформаційної довідки та/або аналітичної довідки з моменту отримання аналітиком БЕБ матеріалів Інформації та/або Актів складає до 15 днів. У зв`язку із значним обсягом роботи або необхідністю отримання додаткових даних, строк підготовки може бути продовжено керівником інформаційно-аналітичного підрозділу до 30 днів.

Пунктом 4 Алгоритму ведення обліку та розгляду узагальнених матеріалів, додаткових матеріалів Державної служби фінансового моніторингу України в Бюро економічної безпеки України, затвердженого дорученням Директора БЕБ від 21.09.2022 № 35, строк опрацювання таких матеріалів інформаційно-аналітичним підрозділом скорочено до п`яти робочих днів від дня їх отримання.

У постанові від 03.04.2025 у справі № 380/3258/23 Верховний Суд зазначив: "Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Обов`язок доведення всіх складових дисциплінарного проступку покладається на роботодавця".

У цій самій постанові Верховний Суд визначив обставини, які необхідно встановити в разі притягнення керівника до відповідальності за неналежний контроль за діями підлеглих: "чи був на керівника покладений обов`язок здійснювати контроль за роботою підлеглих ... (посадовою інструкцією, нормативними актами, що регулюють його діяльність); чи дійсно керівник неналежно виконував цей обов`язок ...; чи мали місце порушення ... підлеглими та чи підтверджені вони належними доказами; чи були ці підлеглі притягнуті до дисциплінарної відповідальності за відповідні порушення ...". Верховний Суд також наголосив, що "керівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежний контроль за діями підлеглих, які допустили відповідні порушення, якщо відносно підлеглих не вирішувалося питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення або їх дії (рішення) визнані правомірними", а за доведеності порушень підлеглими "слід оцінити, чи мав керівник реальну можливість вплинути на дії підлеглих та чи були його бездіяльність або неналежне виконання обов`язків безпосередньою передумовою допущених порушень".

Обов`язок позивача контролювати строки опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу підтверджено матеріалами справи.

Згідно з посадовою інструкцією керівника Департаменту від 16.06.2022, з якою ознайомлено позивача, до основних посадових обов`язків керівника належать організація виконання завдань БЕБ з питань, що належать до компетенції Департаменту, організація складання аналітичних продуктів та організація складання інформаційних документів, а розділом 7 інструкції визначено, що керівник несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на нього службових обов`язків (с. 42 висновку службового розслідування).

Підпунктом 5.5 Примірного порядку саме керівника інформаційно-аналітичного підрозділу наділено повноваженням продовжити строк підготовки довідки до 30 днів. Отже, строк опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу перебував в управлінні позивача як особи, що тимчасово виконувала обов`язки керівника Департаменту.

Позивач цей строк знав. Під час службового розслідування він пояснив, що з Примірним порядком ознайомлювався, "оскільки сам приймав участь у його розробці", а матеріали Держфінмоніторингу розподілялися на виконання на підставі його резолюцій (с. 36- 37 висновку).

Неналежне виконання позивачем обов`язку контролю також підтверджено.

Відомості про рух кожного з 72 матеріалів, наведені у висновку службового розслідування, свідчать, що окремі матеріали перебували в Департаменті без руху місяцями. Матеріал вх. № 32/ДСК Департамент отримав 31.01.2022, а направив до ГПД 14.09.2022. Матеріал вх. № 47/ДСК Департамент отримав 21.02.2022, а направив до ГПД 06.12.2022. Матеріал вх. № 81/ДСК Департамент отримав 13.05.2022, а направив до ГПД 02.12.2022 (с. 13- 14 висновку).

Між отриманням і направленням цих матеріалів жодних записів про їх рух, спроби передати їх до ГПД чи відмову ГПД у їх прийнятті немає.

Такі строки перевищують і 15-денний строк Примірного порядку, і граничний 30-денний строк, на який керівник міг його продовжити, і п`ятиденний строк, встановлений з 21.09.2022.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач був зобов`язаний "контролювати роботу своїх підлеглих з виконання матеріалів Держфінмоніторингу у встановлені дорученнями Директора БЕБ терміни, вживати заходів щодо усунення причин та умов невиконання доручень Директора БЕБ при розгляді матеріалів Держфінмоніторингу, припинення таких порушень, доповідати вищому керівництву про стан роботи у цьому напрямі" (с. 42 висновку).

Рішень про продовження строків опрацювання, доповідних записок, рапортів, протоколів нарад чи інших документів про вжиття позивачем заходів реагування або про інформування ним керівництва БЕБ про перешкоди в роботі матеріали службового розслідування не містять (с. 42- 43 висновку). Сам позивач на запитання комісії, чи реєстрував він у системі електронного документообігу службові або доповідні записки на адресу керівництва щодо опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу, відповів: "Ні, не реєструвались" (с. 35 висновку).

Порушення строків підлеглими працівниками встановлено належними доказами, а питання їх відповідальності вирішувалося.

У висновку службового розслідування щодо кожного з 72 матеріалів визначено аналітика-виконавця, керівників, дати отримання і направлення матеріалу та тривалість прострочення (с. 13- 31 висновку). Дисциплінарна комісія встановила, що 72 матеріали перебували на виконанні 11 аналітиків, визначила кількість прострочених матеріалів щодо кожного з них і констатувала, що щодо 34 матеріалів сплив шестимісячний строк притягнення виконавців до дисциплінарної відповідальності (с. 30- 31 висновку).

Отже, дії підлеглих правомірними не визнавалися, а сплив строку притягнення до відповідальності щодо частини матеріалів не спростовує самого факту порушень.

Причинний зв`язок між бездіяльністю позивача і порушенням строків також встановлено.

Пояснення позивача про те, що причиною затримок була відмова ГПД приймати матеріали, про що він "особисто кілька разів доповідав заступнику Директора БЕБ" (с. 35 висновку), дисциплінарна комісія перевірила. На запит комісії від 20.03.2023 № 9.2/2.3/87-23 Департамент забезпечення документообігу та контролю листом від 20.03.2023 № 9.12/12.1/153-23 повідомив, що такою інформацією не володіє і відповідні документи на реєстрацію не передавалися, а працівники, відповідальні за реєстрацію документів з грифом "Для службового користування", пояснили, що вказівок щодо відмови в реєстрації таких документів не отримували (с. 37 висновку).

Єдиний зафіксований у матеріалах службового розслідування випадок повернення документів у зв`язку з усною відмовою ГПД у їх прийнятті датований 14.11.2022 і стосується двох матеріалів, направлених до ГПД 11.11.2022 (с. 22 висновку), тобто стався вже після увільнення позивача від виконання обов`язків керівника Департаменту. Пояснити цим випадком багатомісячні затримки, допущені з лютого по вересень 2022 року, неможливо.

Позивач мав реальну можливість вплинути на дотримання строків: розподіляти матеріали і вимагати їх своєчасного опрацювання, продовжувати строки в межах Примірного порядку, ініціювати дисциплінарне реагування на порушення підлеглих і письмово доповідати керівництву БЕБ про перешкоди в роботі. Жодного з цих заходів він не вжив, і саме ця бездіяльність стала безпосередньою передумовою систематичного порушення строків.

А отже, відповідач довів усі складові дисциплінарного проступку позивача: обов`язок контролю, його невиконання, вину позивача, який знав строки і був обізнаний про проблеми з їх дотриманням, та причинний зв`язок між його бездіяльністю і порушенням строків підлеглими.

Щодо доводів апелянта про відсутність у висновку службового розслідування самостійно доведених фактів порушення саме позивачем службової дисципліни колегія суддів зазначає, що висновок містить конкретні дані про рух кожного матеріалу, пояснення позивача та результати перевірки цих пояснень, а наказ № 74-к/ДСК-ДП визначає, у чому полягає порушення: у неналежному контролі за роботою підлеглих щодо строків опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу. Отже, вимогу конкретизувати кваліфікацію порушення, на яку апелянт посилається з покликанням на постанови Верховного Суду у справах № 480/9492/20 та № 160/12290/20, у цій справі дотримано.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач цей обов`язок виконав, подавши суду висновок службового розслідування з наведеними в ньому доказами, тому посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 420/5368/18 висновків суду першої інстанції не спростовує.

Твердження апелянта про покладення на позивача відповідальності за обов`язки інших працівників не відповідає змісту оскаржуваного наказу. Позивача притягнуто до відповідальності не за підготовку аналітичних продуктів замість аналітиків, а за невиконання власного обов`язку керівника контролювати строки їхньої роботи, визначеного частиною першою статті 3 Дисциплінарного статуту, посадовою інструкцією та підпунктом 5.5 Примірного порядку. Комплексний характер опрацювання матеріалів Держфінмоніторингу цього обов`язку не скасовує, а вимагає від керівника організації та контролю всіх етапів опрацювання.

Доводи апелянта про недоведеність негативних наслідків спростовуються матеріалами справи. Листом Офісу Генерального прокурора від 14.03.2023 № 08/2-318вих-23 встановлено факт необґрунтованого зволікання та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді, зокрема, матеріалів вх. № 32/ДСК та вх. № 81/ДСК, які тривалий час перебували в Департаменті (с. 13- 14 висновку). Листом від 10.02.2023 № 08/2-193 Офіс Генерального прокурора повідомив, що з 145 узагальнених матеріалів, направлених Держфінмоніторингом до БЕБ, 87 залишилися без розгляду в порядку, передбаченому статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України (с. 4 висновку).

Посилання апелянта на недоведеність вчинків, що підривають авторитет органу, колегія суддів відхиляє, оскільки наказом № 74-к/ДСК-ДП позивача притягнуто до відповідальності не за такі вчинки, а за неналежний контроль за роботою підлеглих.

Щодо доводів апелянта про непропорційність застосованого стягнення колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Ті самі критерії частина третя цієї статті встановлює для дисциплінарної комісії.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

У постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 Верховний Суд зазначив: "Згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень".

У постанові від 16.09.2026 у справі № 380/793/24 Верховний Суд наголосив, що "дискреційний характер повноважень керівника органу поліції щодо вибору виду дисциплінарного стягнення не означає можливості здійснення такого вибору без урахування встановлених законом критеріїв. Межі відповідного розсуду визначаються, зокрема, положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту, які зобов`язують врахувати характер проступку, його обставини, особу порушника, ступінь вини, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби".

Дисциплінарна комісія ці критерії врахувала. Вона зазначила, що діючих дисциплінарних стягнень позивач не має (с. 32 висновку), оцінила його службову характеристику, звернувши увагу на те, що характеристики, видані ОСОБА_3 позивачу та іншим працівникам, щодо яких проводилося розслідування, містять ідентичний текст (с. 38 висновку), а вибір звільнення обґрунтувала характером проступку, обставинами його вчинення, ступенем вини, очікуваннями суспільства щодо результатів роботи новоствореного державного органу та особистою відповідальністю його працівників (с. 44 висновку).

Колегія суддів враховує, що позивач не мав діючих дисциплінарних стягнень, а його вислуга років у календарному обчисленні станом на 24.03.2023 становила 17 років 8 місяців 26 днів. Інших обставин, що пом`якшують відповідальність за частиною четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту, матеріали справи не містять: своєї провини позивач не визнав, пояснюючи затримки діями ГПД, даних про вжиття ним заходів щодо усунення негативних наслідків немає, а обставин, які могли б бути враховані на підставі частини п`ятої цієї статті, позивач ні дисциплінарній комісії, ні суду не навів.

Проступок позивача не був одиничним. Порушення строків щодо 61 з 72 матеріалів допущено в період виконання ним обов`язків керівника Департаменту з 31.01.2022 по 11.11.2022, частина матеріалів перебувала без руху від семи до десяти місяців, а самі матеріали містили відомості, що потребували процесуального реагування детективів, в умовах воєнного стану. Позивач при цьому очолював структурний підрозділ, відповідальний за опрацювання цих матеріалів, і сам брав участь у розробці порядку, вимоги якого порушено.

Співвіднісши відомості про особу позивача з характером, тривалістю та наслідками проступку, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність стягнень і тривала вислуга не переважають тяжкості систематичної бездіяльності керівника, а звільнення позивача зі служби відповідає тяжкості проступку. Посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 та на необґрунтованість нагальної потреби у звільненні цього висновку не спростовують.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2025 у справі № 500/3034/23 колегія суддів не враховує як висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки наведені відповідачем оцінки поведінки працівника належать суду апеляційної інстанції, а Верховний Суд залишив його постанову без змін, не встановивши неправильного застосування норм процесуального права, і власного висновку щодо вибору виду дисциплінарного стягнення не сформулював.

Твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи пояснень працівників, результатів службового розслідування, посадової інструкції та наказів про призначення позивача і покладення на нього обов`язків спростовується матеріалами справи. Висновок службового розслідування від 22.03.2023 № 84/ДК/0-ДСК23, в якому викладено пояснення позивача та інших працівників Департаменту, зміст посадової інструкції керівника Департаменту і зафіксовано ознайомлення з нею позивача, та витяг з наказу від 11.11.2022 № 529-к містяться в матеріалах справи, а відповідач подав документи суду першої інстанції разом з відзивом від 29.06.2023, клопотанням від 07.07.2023 № 283/10/0-дск-23 та додатковими поясненнями від 01.03.2024 № 76/10/0-дск-24. Суд першої інстанції встановив, що підзвітні позивачу працівники пояснили, що були ознайомлені з Примірним порядком і знали 15-денний строк підготовки довідок. Період виконання позивачем обов`язків керівника Департаменту встановлено судом першої інстанції, і сам позивач у поясненнях дисциплінарній комісії його не заперечував.

Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на доказах, а не на припущеннях.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів від 24.03.2023 № 74-к/ДСК-ДП і № 79-к/ДСК-ДП є безпідставними, похідні вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допуск рішення до негайного виконання також не підлягають задоволенню, тому доводи апелянта щодо поновлення на посаді та обчислення середнього заробітку правового значення не мають.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права суд зазначає наступне.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме: 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 КАС України (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, натомість загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до частини 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 3) категорію та складність справи; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у позовній заяві (а.с. 5 зворот) та відповідачем у поданому 07.07.2023 клопотанні (а.с. 30) прямо заявлялась необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що в межах цього спору підлягають ретельному з`ясуванню та правовій оцінці обставини виконання ОСОБА_2 обов`язків керівника Департаменту.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право бути почутим є одним із ключових принципів процесуальної справедливості, гарантованої статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати реальну можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість безпосередньо сприяє дотриманню принципу змагальності та ухваленню обґрунтованого і справедливого рішення.

Оскаржуване рішення не відповідає вимогам процесуального закону. Невмотивоване визначення розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження призвело до порушення справедливої судової процедури, втручання у права учасників справи на рівність перед законом і судом та порушення таких засад судочинства як гласність, змагальність сторін і диспозитивність.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що існує цілком незалежна вимога, яка полягає в тому, щоб сторона була присутньою в суді принаймні одного рівня юрисдикції («Goc проти Туреччини», п. 43- 52). Вимога присутності в суді першої інстанції є близькою до абсолютної, хоча за «виняткових обставин» відмова від неї може бути виправданою («Allan Jacobsson (No. 2) проти Швеції», п. 46- 49).

Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про їх часткову обґрунтованість.

З огляду на вищезазначене, в силу положень статті 217 КАС України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 12, 242, 243, 250, 257, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(повний текст постанови суду виготовлено 07 жовтня 2026 року)