Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/673/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/673/25 Суддя (судді) першої інстанції: Рідзель О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі по тексту також - відповідач-1, ГУ ПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі по тексту також - відповідач-2, ГУ ПФУ в Черкаській області), у якому просила:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області від 26 грудня 2024 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 66 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження розміру відповідно до стажу роботи 28 років 11 місяців і 9 днів;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату довічного грошового утримання в розмірі 66 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020 по теперішній час.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025, адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.12.2024 №971010129242 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 21.07.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням виплачених сум;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

ОСОБА_1 подала до суду заяву від 26.04.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №580/673/25, у відповідності до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), шляхом:

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 122 084,16 гривень з травня 2026 року до наступного перерахунку;

шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заборгованості в сумі 598 744,33 гривень одноразово протягом десяти днів з часу винесення судового рішення.

Необхідність звернення до суду із вказаною заявою мотивує тим, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у цій справі відповідачем проведено перерахунок, втім виплату нарахованої доплати різниці довічного грошового утримання в сумі 598 744,33 гривень не здійснено.

Оскільки орган пенсійного забезпечення, як суб`єкт владних повноважень не виконав рішення суду у цій справі в частині виплати пенсії протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили (07.08.2025), то необхідно змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Тернопільській області довічне грошове утримання судді в сумі в сумі 598 744,33 гривень.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду задоволено частково.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 580/673/25.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 598744,33 грн (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 33 коп.).

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання з 21.07.2024, в результаті якого утворилася заборгованість з виплати у сумі 598 744,33 гривень, котра, однак, не виплачена протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Відмовляючи в частині зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 122 084,16 гривень з травня 2026 року до наступного перерахунку, суд виходив із чинних на момент розгляду заяви приписів "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 в частині відмови в задоволенні зазначених вище вимог та ухвалити нове судове рішення, яким такі задовольнити в повному обсязі.

Вказану позицію обґрунтовує тим, що Порядок №821 не є застосовним до правовідносин, які існують в теперішній час, врегульовані судовим рішенням і стосуються щомісячних виплат в майбутньому.

ГУ ПФУ в Тернопільській області та ГУ ПФУ в Черкаській області не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 КАС України відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення встановлений статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина 2 статті 378 КАС України).

За змістом частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Приписами частини 4 статті 378 КАС України унормовано, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Під встановленням способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Таким чином, суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.

Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 за №4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом України від 21.11.2024 за №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", який набрав чинності 19.12.2024, внесено зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частини 1, частини 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України від 21.11.2024 за №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при тому зміна способу і порядку виконання судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідної виплати.

Обґрунтовуючи заяву від 26.04.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, ОСОБА_1 вказувала про наявність факту невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як суб`єктом владних повноважень в повному обсязі судового рішення у справі №580/673/25, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої виплати щомісячного довічного грошового утримання судді протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням.

Суд першої інстанції, встановивши, що виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача не здійснило, констатував неповне виконання рішення суду боржником та змінив спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №580/673/25 шляхом стягнення суми у розмірі 598 744,33 гривень на користь позивача.

Разом із тим, відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 122 084,16 гривень з травня 2026 року до наступного перерахунку.

Із обсягу обґрунтувань, котрі становлять доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі головним чином стосуються непогодження із висновками суду про правомірність застосування "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821 (надалі по тексту також - Порядок №821), при здійсненні виплати нарахованих (перерахованих) сум, зокрема довічного грошового утримання судді; на переконання апелянта, приписи коментованого Порядку не є застосовним до правовідносин, які існують в теперішній час, врегульовані судовим рішенням і стосуються щомісячних виплат в майбутньому.

Іншими словами, предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації судового рішення у справі №580/673/25 у частині здійснення виплати перерахованих сум довічного грошового утримання (опісля періоду, що охоплює перерахунок за минулий час, суми за яким стягнуті у порядку статті 378 КАС України) з урахуванням Порядку №821.

Досліджуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №520/490/26 відступив від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Водночас у цій же постанові Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

За висновком Верховного Суду, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821- 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Стаття 382 КАС України передбачає один із процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення - за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

Натомість стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

У цій справі (№580/673/25) доводи позивача зводяться до того, що відповідач-2, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки (станом на час подання заяви від 26.04.2026) із травня 2026 року продовжуватиме застосовувати Порядок №821, який, на думку ОСОБА_1 , не підлягає застосуванню.

Проте рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025, не містило висновку про необхідність виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосування положень Порядку №821, оскільки таким встановлено лише обов`язок здійснити її перерахунок та виплату у розмірі 66% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Окрім того, за наявним у справі протоколом перерахунку пенсії на виконання згаданого рішення, такий проведено 17.11.2025, внаслідок чого визначено новий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, а саме - 122 084,16 гривень.

Разом із цим колегія суддів, звертаючись до попередньо викладених висновків Верховного Суду у взаємозв`язку із цими обставинами зауважує, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Підставами їх застосування, зокрема статті 378 КАС України, є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

В той же час, рішенням суду у справі №580/673/25 зобов`язано відповідача-1 здійснити з 21.07.2024 перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням виплачених сум.

Звідси, зважаючи на проведення 17.11.2025 відповідного перерахунку, виконання обов`язку органу пенсійного забезпечення, покладеного на нього цим рішенням у відповідній частині, слід вважати вичерпаним.

З огляду на таке, виконання рішення суду стосовно проведення виплати за наслідком попереднього перерахунку обмежене конкретним часовим проміжком, а саме - з 21.07.2024 по 17.11.2025, котрий і підлягає контролю судом щодо належного його виконання.

Натомість самостійне визначення ГУ ПФУ в Черкаській області, зокрема у листі від 25.02.2026 за №3899-2516/П-03/8-2300/26, періодів проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача на виконання рішення у справі №580/673/25, котрі мають місце опісля 17.11.2025, та здійснення їх виплати в тому числі з урахуванням Постанови №821, не мають функціонального зв`язку із виконанням такого, а отже не можуть бути охоплені механізмом зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, передбаченого статтею 378 КАС України.

Водночас, оскільки межі апеляційного перегляду обмежені відмовою суду першої інстанції в зміні способу й порядку виконання рішення, колегія суддів, керуючись частиною 1 статті 308 Кодексу, переглядає оскаржувану ухвалу виключно в цій частині.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 122 084,16 гривень з травня 2026 року до наступного перерахунку

Разом із тим, мотиви такого окреслені виключно правомірністю застосування Порядку №821 станом на час звернення із розглядуваною заявою, проте не враховують факт відсутності охоплення спірних правовідносин судовим рішенням та, відповідно, виникнення поза межами реалізації обов`язку, встановленого цим рішенням.

За пунктами 2, 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміні мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі №580/673/25 змінити в мотивувальній частині щодо відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 12 2084,16 гривень з травня 2026 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.