Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №378/407/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 378/407/26 Суддя (судді) першої інстанції: Гуртовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Кузьмишина О.М.

Парінов А.Б.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський Криворученко Олександр Анатолійович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський Криворученко Олександр Анатолійович, у якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №6918404 від 27.03.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що поліцейським Криворученко О.А. не дотримано норми ст. 268 КУпАП. Під час спілкування з вказаним працівником поліції позивачем надано пояснення щодо причини зупинки транспортного засобу, які полягали у погіршенні стану здоров`я пасажира. Відповідно до пункту 1.10 ПДР України ним увімкнено аварійну світлову сигналізацію, що не перешкоджало руху маршрутних транспортних засобів. На вказані його пояснення працівник поліції не реагував, на його прохання надати докази вчинення адміністративного правопорушення, а саме відеозапис із боді-камер, та здійснити відлік довжини відстані до зупинки маршрутних ТЗ, проігнорував.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом є аналогічними доводам позовної заяви.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження, продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта. Позивач, у свою чергу, подав відповідь на відзив, у якій підтримав вимоги апеляційної скарги та заперечив проти доводів відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 березня 2026 року поліцейським Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області винесено постанову серії ЕНА №6918404 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн. за порушення пп. «е» п. 15.9 ПДР України.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 27 березня 2026 року, о 15 год. 38 хв., в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 49 керував транспортним засобом марки "ЗАЗ Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче ніж за 30 м від посадкового майданчику для висадки та посадки пасажирів, чим порушив пп. «е» п. 15.9 ПДР України. (а. с. 5, 22 - 23).

Не погоджуючись із постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).

Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пп. «е» п. 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП, встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 27.03.2026 року серії ЕНА №6918404 вбачається, що позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення пп. «е» п. 15.9 ПДР, а саме: «здійснення зупинки ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів».

Так, відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 27.03.2026 року серії ЕНА №6918404 за адміністративне правопорушення у керуванні транспортним засобом з порушенням вимог зупинки транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, відповідач надав відеоматеріали з нагрудної камери поліцейського, з огляду якого прослідковується і судом встановлено, що позивач здійснив зупинку автомобіля "ЗАЗ Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1 на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Так, з відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського, зокрема на 01 хв. 57 сек., чітко вбачається, що автомобіль «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинений у заїзній кишені, облаштованій для заїзду та зупинки маршрутних транспортних засобів. Таким чином, фактичне місце розташування автомобіля спростовує доводи апелянта про те, що транспортний засіб знаходився на значній відстані від зупинки громадського транспорту, та підтверджує здійснення зупинки у безпосередній близькості до посадкового майданчика, де така зупинка заборонена пунктом 15.9 «е» ПДР України.

Посилання апелянта на те, що відеозапис не містить фіксації дорожніх знаків 5.45.1 та 5.47.1, не спростовує встановленого факту правопорушення. За змістом пункту пп. «е» п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м насамперед від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, а лише у разі його відсутності - від дорожнього знака такої зупинки. Отже, за встановленої наявності посадкового майданчика відсутність на відеозаписі відповідного дорожнього знака не має визначального значення для вирішення цієї справи.

Посилання апелянта на відсутність окремого вимірювання відстані до посадкового майданчика не є достатнім для спростування факту правопорушення, оскільки місце зупинки транспортного засобу та його розташування у заїзній кишені безпосередньо біля посадкового майданчика чітко зафіксовані на відеозаписі та не потребували додаткового вимірювання відстані.

Отже, факт порушення позивачем вимог пп. «е» п. 15.9 ПДР України підтверджується наданим відповідачем відеозаписом події, на якому зафіксовано факт вчиненого адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Щодо доводів апелянта про вимушений характер зупинки транспортного засобу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я пасажира колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на погіршення самопочуття пасажира не є достатнім для висновку про наявність вимушеної зупинки. Матеріали справи не містять медичних документів, відомостей про звернення за медичною допомогою чи інших об`єктивних доказів, які б підтверджували раптове погіршення стану здоров`я пасажира та необхідність негайної зупинки транспортного засобу саме у забороненому місці.

Саме по собі увімкнення аварійної світлової сигналізації також не свідчить про вимушений характер зупинки та не звільняє водія від обов`язку дотримуватися вимог пп. «е» п. 15.9 ПДР України.

Щодо письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів враховує, що суд першої інстанції надав їм оцінку у сукупності з іншими доказами. При цьому позивач не заявляв клопотання про допит зазначених осіб як свідків, а їх письмові пояснення самі по собі не спростовують відомостей, зафіксованих на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського та в письмових поясненнях самого ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про порушення вимог статті 268 КУпАП колегія суддів зазначає, що з відеозапису вбачається безпосередня участь ОСОБА_1 у розгляді справи про адміністративне правопорушення, надання ним пояснень та висловлення заперечень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак наведені доводи не свідчать про порушення його процесуальних прав під час розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність доказів, які спростовують факт порушення пп. «е» п. 15.9 ПДР України, відтак оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 зупинки транспортного засобу у місці, де така зупинка заборонена пп. «е» п. 15.9 ПДР України, а відтак підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА №6918404 від 27.03.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 травня 2026 р. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.М. Кузьмишина

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року)