Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №701/848/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 701/848/26 Суддя першої інстанції: Маренюк В.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маньківської селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маньківської селищної ради (далі - відповідач, Адміністративна комісія) про:

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.06.2026 №13;

- закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.07.2026 позов залишено без задоволення.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, а також позивачем підтверджується розміщення будівельних матеріалів біля магазину, в якому він здійснює комерційну діяльність, а подальше їх прибирання не спростовує факту вчинення правопорушення під час його виявлення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що позивач не визнавав вчинення правопорушення та не був належним чином повідомлений про засідання Адміністративної комісії. Крім того, зазначає, судом неправильно встановлено хронологію подій, а також залишено поза увагою неналежність будівлі магазину та прилеглої до нього території позивачу на праві власності чи користування. Окремо зауважує, що у протоколі не зазначено конкретної норми, яка порушена позивачем. Поряд з викладеним звертає увагу, що судом безпідставно враховано відзив Адміністративної комісії, поданий не через електронний суд.

Після усунення визначених в ухвалі від 22.07.2026 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 07.09.2026.

У відзиві на апеляційну скаргу Адміністративна комісія просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні допущені ряд описок, які водночас не впливають на правильність вирішення ним спору. Зазначає, що позивач подав заяву про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, що свідчить про дотримання відповідачем вимог щодо її розгляду. Наголошує, що всупереч доводів апелянта обмеження при використанні об`єктів благоустрою стосуються всіх осіб безвідносно до належності їх до утримувачів певної території. Окремо звертає увагу, що самого по собі посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на норму Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є достатнім для визначення складу правопорушення. Також зауважує на відсутності в Адміністративної комісії обов`язку з реєстрації електронного кабінету з огляду на відсутність у неї статусу юридичної особи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 06.10.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19.05.2026 службовою особою Національної поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВАД №473741 про адміністративне правопорушення, в якому вказано про порушення позивачем ст. 152 КпАП України.

Із змісту цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем та здійснює реалізацію будівельних матеріалів у АДРЕСА_1 , склав на вулиці поряд з магазином «Славутич» будівельні матеріали, чим порушив п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», за що ст. 152 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність.

У протоколі позивач зазначив, що не бачить порушення.

Листом від 02.06.2026 Адміністративною комісією було направлено повідомлення від 02.06.2026 №670/02-17 про дату, місце та час про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке отримано ОСОБА_1 05.06.2026.

Позивачем 05.06.2026 відповідачу подані пояснення (заперечення) на протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КпАП України від 19.05.2026, в яких останній вказав на свою незгоду із вчиненим правопорушенням, зокрема, наголосив на неможливості повторного притягнення особи до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, відсутність посилання у протоколі на Правила благоустрою Маньківської селищної ради та конкретну норму, тимчасовість розміщення матеріалів та їх відсутність станом на 05.06.2026. Окрім цього у поясненнях (запереченнях) позивач просив розглядати справу за його відсутності на підставі поданих письмових доказів та закрити провадження у зв`язку з малозначністю (ст. 22 КпАП України).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 08.06.2026 Адміністративною комісією прийнято постанову №13, якою на ОСОБА_1 за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів, п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та на підставі ст. 152 КпАП України накладено штраф в сумі 1 020 грн.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 7, 9, 152, 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 17, 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на підтвердження матеріалами справи факту вчинення позивачем правопорушення та повідомлення його про розгляд справи належним чином.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, уповноваженого органу, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з ст. 152 КпАП України порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Законодавство з питань благоустрою населених пунктів складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері (ч. 1 ст. 4 Закону).

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону на об`єктах благоустрою забороняється складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:

1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;

2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;

5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону елементами (частинами) об`єктів благоустрою є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Отже, в силу прямих вимог Закону на об`єктах благоустрою (до яких належать, зокрема, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм) забороняється складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків. Невиконання покладених обов`язків, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 152 КпАП України.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У свою чергу, приписи п. 1 ч. 1 ст. 255 КпАП України визначають, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу (зокрема, адміністративні комісії при виконавчих органах селищних рад (ч. 2 ст. 218 КпАП України), протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, зокрема, щодо статті 152.

Матеріали справи свідчать, що біля магазину «Славутич», в якому здійснює господарську діяльність позивач, що ним не заперечується, розміщені будівельні матеріали, зокрема, дерев`яні дошки, що підтверджується наявною в матеріалах справи фотографією (а.с. 36) та належним чином відображено у протоколі про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим Адміністративною комісією було правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КпАП України, із накладенням штрафу у розмірі 1 020 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування спірної у цій справі постанови, на чому правильно наголосив суд першої інстанції.

У площині наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що порівняльний аналіз наявних у матеріалах справи фотографій, зроблених 12.05.2026 (а.с. 46-52), та фотографії, зробленої 19.05.2026, дає підстави для висновку про розміщення інших будівельних матеріалів позивачем на час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19.05.2026 серії ВАД №473741. Викладене свідчить про безпідставність доводів апелянта про притягнення його за одне й те ж саме правопорушення двічі.

Щодо доводів апелянта про те, що його не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За правилами ч. 1 ст. 277-2 КпАП України повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно із ст. 279 КпАП України розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Приписи ст. 280 КпАП України визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було завчасно, а саме 02.06.2026 направлено засобами поштового зв`язку повідомлення про проведення засідання 08.06.2026, яке хоча позивач і отримав 05.06.2026, однак, як свідчать матеріали справи, скористався своїм правом з надання пояснень (заперечень), в яких, у тому числі, просив розглядати справу про адміністративне правопорушення за його відсутності. Указане, на переконання колегії суддів, свідчить про відсутність об`єктивних перешкод у розгляді Адміністративною комісією матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 08.06.2026.

Відтак з огляду на встановлені у цій справі обставини відсутні підстави стверджувати про порушення суб`єктом владних повноважень вимог КпАП України щодо належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, з урахуванням встановлених у цій справі обставин суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення та документальне підтвердження факту його вчинення, що виключає можливість стверджувати про існування підстав для скасування спірної постанови.

З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято паперовий відзив Адміністративної комісії через те, що остання як суб`єкт владних повноважень не має зареєстрованого електронного кабінету, колегія суддів зазначає, що ч. 6 ст. 18 КАС України не містить обов`язку з реєстрації електронного кабінету суб`єктом владних повноважень без статусу юридичної особи, а відтак у суду першої інстанції були відсутні процесуальні повноваження не приймати до розгляду подані відповідачем у цій справі документи у паперовому вигляді.

Щодо посилання апелянта у додаткових поясненнях на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №357/10134/17, колегія суддів зазначає, що її позиція не є релевантною до спірних правовідносин, позаяк стосується питання фіксації поліцейським правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, а не ст. 152 КпАП України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, увалено законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді Є.І. Мєзєнцев

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.