Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №620/4017/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4017/25 Суддя першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:

- визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФ в Чернігівській області від 04.02.2025 №1483-405/Ш-02/8-2500/25 щодо відмови у переведенні з пенсії за віком по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця від 06.03.2025 №12 та від 06.03.2025 №13;

- зобов`язання ГУ ПФ в Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби такі періоди роботи: з 15.05.1978 по 08.05.1980 - проходження військової служби в лавах Радянської Армії; на посадах державної служби з 02.05.2016 по 16.08.2021 - період роботи в Чернігівській митниці, та перевести з пенсії за віком по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця від 06.03.2025 №12 та від 06.03.2025 №13

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом. Відтак, за висновками суду, період проходження ОСОБА_1 служби у митних органах з 02.05.2016 по 16.08.2021 має зараховуватися до стажу державної служби, а тому ГУ ПФ в Чернігівській області безпідставно відмовило позивачу у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу державної служби та, відповідно. Також суд підкреслив, що за нормами чинного законодавства період військової служби зараховується до стажу державної служби. Окремо суд наголосив, що надані позивачем довідки містять всі необхідні відомості щодо його заробітної плати, а відтак підлягають обов`язковому врахуванню відповідачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано втрату чинності 01.05.2016 постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, за якою позивачу було зараховано військову службу до стажу державної служби, а також безпідставно включено до цього періоду 07 та 08 травня 1980 року, адже згідно з військовим квитком проходження служби в армії тривало до 06.05.1980. Крім того, наголошує, що довідки від 06.03.2025 №12 та №13 позивачем не надавалися, що свідчить про безпідставність висновків суду про необхідність їх врахування відповідачем при обчисленні пенсії. Окремо зауважив, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посади державної служби та не мав 20 років стажу на ній.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 06.10.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 15.05.1978 по 06.05.1980 проходив службу у збройних силах СРСР, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 .

Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.09.1977 вбачається, що ОСОБА_1 працював з 27.06.1997 по 16.08.2021 на різних посадах у митних органах.

Відповідно до відмітки у трудовій книжці позивач прийняв присягу державного службовця 27.06.1997. Наказом від 30.03.2004 №253-к ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «інспектор митної служби ІІІ рангу», наказом від 27.11.2006 №1132-к - «інспектор митної служби І рангу». Крім того, позивачеві присвоєно спеціальне звання «радник митної служби ІІІ рангу» згідно з наказом від 02.12.2008 №2582-к. Наказом від 10.07.2013 №110-о позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця, а наказом від 23.12.2013 №415-о позивачу присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3 рангу».

11.01.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням ГУ ПФ в Запорізькій області №254150010386 від 17.01.2024, ухваленим за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі № 280/1242/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії №254150010386 від 17.01.2024, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, з 17.01.2024.

На виконання цього рішення, як свідчать матеріали справи, ГУ ПФ в Чернігівській області здійснило розрахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахування висновків суду у згаданій справі та зарахувало до стажу роботи на посадах державної служби період роботи позивача з 27.06.1997 по 01.05.2016, що становить 18 років 10 місяців 06 днів. Про такий розрахунок відповідач повідомив позивача листом від 04.02.2025 №1483-405/Ш-02/8-2500/25 за наслідками розгляду його звернення від 10.01.2025 (вх. №405/Ш-2500-25).

Не погоджуючись з таким рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.

Як свідчать матеріали справи, рішенням суду у справі №280/1242/24, яке набрало законної сили, визнано право позивача на переведення його на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ з 17.01.2024. Відтак обставини наявності чи відсутності у позивача відповідно права не можуть бути предметом повторної перевірки судом.

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а також зобов`язання ГУ ПФ в Чернігівській області вчинити відповідні дії задоволенню не підлягають, позаяк спір щодо наявності у ОСОБА_1 відповідного права вже вирішений.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на призначення пенсії згідно з ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Поряд з цим, спірним у цій справі також є питання наявності правових підстав для зарахування позивачу до стажу державної служби періоду служби у лавах радянської армії з 15.05.1978 по 08.05.1980 та періоду роботи у Чернігівській митниці з 02.05.2016 по 16.08.2021, а також правових підстав для обчислення пенсії на підставі довідок Чернігівської митниці від 06.03.2025 №12 та №13.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції у відповідній частині, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення були закріплені у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), який був чинний на час дії Закону №3723-ХІІ до 30.04.2015, та який підлягав застосуванню в силу п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Отже, період проходження військової служби зараховується до стажу державної служби, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07.03.2018 у справі № 240/381/17.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до стажу державної служби позивача періоду проходження ним служби у збройних силах СРСР, однак з 15.05.1978 по 06.05.1980, а не по 08.05.1980, як помилково зазначив суд першої інстанції, оскільки саме такий період служби вказаний у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Водночас, що стосується позовних вимог про зарахування до стажу державної служби періоду роботи ОСОБА_1 з 02.05.2016 по 16.08.2021 у Чернігівській митниці, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

До 01.05.2016 умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.

Однак, з 01.05.2016 принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

При цьому пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII залишено право осіб, що працювали та(або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у разі дотримання певних умов.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у п. п. 10, 12 розд. XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Як було встановлено вище, що позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби період роботи з 02.05.2016 по 16.08.2021. З такими доводами позивача погодився суд першої інстанції, зазначивши, що позивач безперервно працював у митних органах до 16.08.2021.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19.

При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку №283.

Указане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі п. п. 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

Водночас, після 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 8 цього Закону право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Крім того, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

З огляду на це колегія суддів приходить до висновку, що положення вказаного Закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Указаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022, в якому Суд зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

При цьому Суд також зауважив, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для зарахування позивачу до іншого, ніж страхового, періоду роботи у Чернігівській митниці з 02.05.2016 по 16.08.2021, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 у відповідній частині задоволенню не підлягають, що не було враховано судом першої інстанції.

Указана вище позиція суду апеляційної інстанції відповідає висновками Верховного Суду, висловленим у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Щодо позовних вимог про переведення позивача на пенсію державного службовця за ст. 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця від 06.03.2025 №12 та від 06.03.2025 №13, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звертався до ГУ ПФ в Чернігівській області 10.01.2025, за наслідками чого відповідач листом від 04.02.2025 №1483-405/Ш-02/8-2500/25 надав позивачу відповідь.

Натомість, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (№12), а також про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (№13), видані позивачу Чернігівською митницею 06.03.2025, тобто після його звернення до ГУ ПФ в Чернігівській області 10.01.2025 та отримання відповіді від 04.02.2025. При цьому доказів, що такі довідки перебували у розпорядженні відповідача до моменту звернення до суду із цим позовом матеріали справи не містять. Більше того, відсутність у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 указаних довідок підкреслюється ГУ ПФ в Чернігівській області в апеляційній скарзі.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що указані довідки від 06.03.2025 №12 та №13 позивачем до відповідача не подавалися та останній не ухвалював жодного рішення щодо їх врахування чи неврахування, колегія суддів приходить до висновку про передчасність частини позовних вимог, що стосуються цих довідок, а відтак відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки будь-яких доказів порушення прав позивача у відповідній частині матеріали справи не містять.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не у повній мірі з`ясовані всі обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи в частині позовних вимог. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із сплатою судового збору за подання позовної заяви, в сумі 302,80 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування до стажу державної служби періоду проходження ОСОБА_1 служби у збройних силах Союзу РСР з 15 травня 1978 року по 06 травня 1980 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14603, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83А; код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати до стажу державної служби період проходження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) служби у збройних силах Союзу РСР з 15 травня 1978 року по 06 травня 1980 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14603, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83А; код ЄДРПОУ 21390940) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви, в сумі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 06 жовтня 2026 року.