Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/7549/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7549/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

ТОВ «Делікат Ритейл» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Черкаській області, якими застосовано до ТОВ «Делікат Ритейл» штрафні санкції на загальну суму 1 003 008 грн 34 коп, всього 103 податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 12 березня 2025 року суд роз`єднав позовні вимоги в адміністративній справі № 580/7549/24, виділивши у самостійне провадження позовні вимоги, зокрема, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 5461/23-00-09-01 від 29.04.2024 сума штрафу 1 020 грн, № 5393/23-00-09-01 від 29.04.2024 сума штрафу 6 800 грн, № 5557/23-00-09-01 від 30.04.2024 сума штрафу 17 000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки. Відповідач з невідомих причин надумав два нових поняття, про які не має згадки в ПК України, а саме: додаткова та головна підстава для проведення фактичної перевірки.

Також зауважив, що у наказі відповідач мав зазначити щонайменше про: «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити доповідної записки, та вказати про відповідні функції, які потрібно здійснити на підставі наказу.

Враховуючи правові висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, наявність в наказі лише посилань на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у наказі, без зазначення конкретної з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, не могло надати позивачу загальне розуміння про підставу призначення перевірки та її предмет.

Суд в порушення процесуального законодавства, не врахував останніх висновків Верховного Суду, зокрема які містяться в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, та посилався на позицію Верховного Суду зроблену в судових справах, де обставини та підстави проведення фактичної перевірки не є тотожними обставинам нашої справи. Судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що наказ який міститься у справі має усі необхідні реквізити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

У апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника позивача у судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, відтак клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального наказом Головного у правління ДПС у Черкаській області від 15.03.2024 №656-п була призначена фактична перевірка ТОВ «Делікат Ритейл» за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 133.

На підставі наказу від 15.03.2024 №656-п та направлень на проведення перевірки №1106/23-00-09-01-15, №1168/23-00-09-01-15 від 18.03.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області була проведена фактична перевірка ТОВ «Делікат Ритейл» за місцем фактичного проведення діяльності за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 133, за період діяльності з 28.03.2021 по 27.03.2024,

Після початку фактичної перевірки відповідачем наданий запит позивачу від 26.03.2024 про надання фіскальних чеків.

27.03.2024 ТОВ «Делікат Ритейл» листом б/н повідомив ГУ ДПС у Черкаській області про неможливість надання відповіді на запит від 26.03.2024 у зв`язку з недостатністю інформації щодо фіскальних чеків, яка вказана у запиті, враховуючи, що в магазині встановлено не один РРО, а тому для можливості надання відповіді на запит необхідно ідентифікувати ПРРО/РРО щодо кожного фіскального чеку, з якого такий був роздрукований, та повний номер фіскального чеку (т. 3, а.с. 152).

За результатами перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 28.03.2024 №3212/23-00-09-01-16/42908375 (далі - акт перевірки) (т. 2, а.с. 45-47), яким встановлено, що згідно бази даних АІС «Податковий блок», підсистеми «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» за адресою м. Черкаси, бул. Шевченка, 133, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій №4000729501 ТОВ «Делікат Ритейл» здійснювало реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій під час дії заборони на реалізацію алкогольних напоїв (період з 31.10.2022 з 21.00 до 10.00) на території Черкаської області, яка була передбачена наказом Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16, а саме:

01.12.2023 о 21.07.51 вино Агмарті Кінзмараулі червоне н/сол 0,75л, Грузія, фіскальний чек k2W9dcr-u6E

01.12.2023 о 21.36.02 Первак Домашній Пшеничний подвійного перегону 0,25л, фіскальний чек LEKidHvV_N0;

01.12.2023 о 21.41.55 Настоянка Статус зі смаком шоколаду 35%, 0,5л, фіскальний чек uSmuXmFFYAo;

01.12.2023 о 22.00.25 Пиво Київське Розливне ТМ Оболонь 1,95л, фіскальний чек QLAacc7Mz9I;

02.12.2023 о 21.36.40 Пиво Десант Екстраміцне 1,25л, фіскальний чек F1V8uS738tM;

03.12.2023 о 21.04.27 Мартіні 15% 0,5л, Біанко, Італія, фіскальний чек 8iwiDkoinDk.

За результатами аналізу бази даних АІС «Податковий блок» підсистеми «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що за адресою м. Черкаси, бул. Шевченка, 133 фіскальні номера реєстраторів розрахункових операцій №4000729496 та №4000729500 ТОВ «Делікат Ритейл» здійснювало реалізацію алкогольної продукції з марками акцизного податку, які мають однакові реквізити (вид, марки, серія, номер, місяць виготовлення марки). Перелік акцизних марок, дата і час операцій та фіскальні номери чеків зазначені у акті перевірки.

Також перевіряючими ГУ ДПС у Черкаській області представнику ТОВ «Делікат Ритейл» Чакалову Ромісу надано письмове звернення про надання документів від 26.03.2024. станом на 27.03.2024 документи, зазначені у письмовому зверненні, до перевірки не надані.

За висновком перевірки порушено:

- ч. 10 ст. 153 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР);

- ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР в частині реалізації алкогольних напоїв, які відповідно до п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані;

- п. 85.2 ст. 85 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 5461/23-00-09-01 від 29.04.2024, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання документів на звернення від 26.03.2024 на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України застосовано штраф у сумі 1 020 грн ( т. 2, а.с. 39);

№ 5393/23-00-09-01 від 29.04.2024, яким за порушення ч. 10 ст. 153 Закону №481/95-ВР, а саме: реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій під час дії заборони на реалізацію алкогольних напоїв (період з 31.10.2022 року з 21.00 до 10.00) на території Черкаської області, яка була передбачена наказом Черкаської обласної державної адміністрації від 31.10.2022 №16, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у сумі 6 800 грн (т. 2, а.с.41);

№ 5557/23-00-09-01 від 30.04.2024, яким за порушення ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР в частині реалізації алкогольних напоїв, які відповідно до п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані, на підставі абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у сумі 17 000 грн. (т. 2, а.с. 43).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволення позовних вимог виходив з того, що відповідачем доведені порушення, встановлені при проведенні фактичної перевірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України, Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) та прийнятими на його виконання нормативними актами.

Згідно підпункту 191.1.14 пункту 191.1 статті 191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Також згідно підпункту 191.1.18 пункту 191.1 статті 191 ПК України контролюючі органи організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги ), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 61.1статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності підстав для проведення фактичної перевірки.

Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставами проведення перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, 28 травня 2024 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 280/1431/23, у якій сформулював наступний правовий висновок.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки.

У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми Податкового кодексу України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України таких встановлює дві:

(1) наявність та/або отримання певної інформації;

(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 Податкового кодексу України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Водночас, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

Вказані висновки відображені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2025 року у справі №340/195/20.

Наразі, фактичні обставин справи свідчать про те, що прийняттю наказу Головного у правління ДПС у Черкаській області від 15 березня 2024 року №656-п про проведення спірної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» передувало отримання інформації від Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області та лист ДПС України, яким доведено до опрацювання суб`єктів господарської діяльності.

У наведеному наказі підставою перевірки визначено - п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Листом від 19 червня 2023 року №14149/7/99-00-09-02-01-07 Державна податкова служба України повідомила, що в ході аналізу та співставлення інформації щодо відображення у фіскальних чеках інформації щодо зазначення номерів та серій марок акцизного податку встановлено, що окремими суб`єктами господарської діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями, не дотримуються вимоги нормативно-правових актів, які регулюють зазначене питання, та доручено відповідно до вимог Закону №481/95-ВР здійснити заходи щодо проведення фактичних перевірок.

Листом №5368/7/99-00-09-02-01-07 від 28 лютого 2024 року, в доповнення до листа Державної податкової служби України від 19 червня 2023 року №14149/7/99-00-09-02-01-07, направлено інформацію щодо відображення у фіскальних чеках відомостей щодо зазначених номерів та серій марок при здійсненні окремими суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями та доручено відпрацювати вказану інформацію і надати звіт.

На виконання вказівок Державної податкової служби України згідно вказаних листів, відповідачем було прийнято рішення, а саме: на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС у Черкаській області направлена доповідна записка №366/23-00-09-01-01 від 15 березня 2024 року про проведення фактичних перевірок ТОВ «Делікат Ритейл», на підставі якої і був прийнятий наказ від 15 березня 2024 року №656-п.

Окрім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи також міститься доповідна записка та лист Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області, за змістом якої вказано про те, що поліцією виявлено факт продажу тютюнового виробу неповнолітній особі в магазині «Делікат» за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Майдану, 5.

Враховуючи, що правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього (виконання функцій контролю за дотриманням позивачем вимоги нормативно-правових актів, які регулюють реалізацію алкогольних напоїв у роздрібній торгівлі), то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Відповідно, доводи апелянта щодо порядку проведення фактичної перевірки не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції в означеній частині.

У частині тверджень апелянта про те, що поліція повідомила про виявлення факту порушення законодавства в одному лише магазині, який розміщений за іншою адресою, ніж проводилася фактична перевірка, колегія суддів зауважує відсутність підстав вважати, що у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України отримана контролюючим органом інформація на стадії призначення перевірки обов`язково має містити достовірні підтвердження того, що платником податків у конкретному періоді вже скоєно конкретне порушення, оскільки наявна та/або отримана контролюючим органом інформація має вказувати на обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високою імовірністю може порушувати вимоги податкового законодавства у певній сфері. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.

Стосовно листів Державної податкової служби України, колегія суддів не встановила істотних недоліків, недостатності інформації, що була в наявності/отримана Головним управлінням ДПС у Черкаській області в установленому законодавством порядку від державного органу.

У межах обставин, які мають місце у цій справі, є підстави вважати доведеним податковим органом існування фактичної підстави для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а саме отримання інформації щодо можливого не відображення позивачем у фіскальних чеках інформації щодо номерів та серій марок акцизного податку, а реквізити наказу про проведення перевірки містять мінімально допустимий обсяг інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення підстав для її проведення, то, відповідно, призначення та проведення фактичної перевірки на підставі такого наказу не можна вважати протиправним.

З огляду на зазначені обставини, оскільки апелянт обґрунтовував протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень лише недотриманням контролюючим органом порядку призначення та проведення фактичної перевірки, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 06 жовтня 2026р.)