Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №620/5177/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5177/26 Суддя першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Агролідер» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Агролідер» до Кіптівської сільської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Совер», про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Агролідер» (далі - позивач, ТОВ «АП «Агролідер») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Кіптівської сільської ради (далі - відповідач, Кіптівська сільрада), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Совер» (далі - третя особа, ТОВ «Совер»), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Кіптівської сільради №3191-38/VIII «Про надання ТОВ «Совер» дозволу на укладення договорів оренди строком на 7 років (або до моменту витребування власниками земельних паїв) земельних ділянок в натурі на місцевості площею 500,0 га з встановленням орендної плати 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за межами с. Олбин.»;

- визнання протиправною бездіяльності Кіптівської сільради щодо нерозгляду клопотання ТОВ «АП «Агролідер» від 03.10.2025 про надання дозволу на укладення договорів оренди земельних ділянок;

- зобов`язання Кіптівської сільради розглянути клопотання ТОВ «АП «Агролідер» від 03.10.2025 про надання дозволу на укладення договорів оренди земельних ділянок та ухвалити обґрунтоване рішення.

Крім того, разом з позовною заявою ТОВ «АП «Агролідер» подано заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Кіптівської сільської ради №3191-38/VIII від 28.04.2026 «Про надання ТОВ «СОВЕР» дозволу на укладання договорів оренди строком на 7 років (або до моменту витребування власниками земельних паїв) земельних ділянок в натурі на місцевості площею 500,0 га з встановленням орендної плати 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за межами с. Олбин.»;

- заборони Кіптівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області вчиняти дії щодо земельних ділянок, зокрема, відчужувати, здавати в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок, які вказані у рішенні Кіптівської сільської ради №3191-38/VIII від 28.04.2026;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо земельних ділянок, які вказані у рішенні Кіптівської сільської ради №3191-38/VIII від 28.04.2026.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві вказано лише на можливі негативні наслідки, однак не обґрунтовано, у чому саме вони полягатимуть, а також складність та неможливість їх усунення. Крім того, суд підкреслив на відсутності підстав вважати очевидно протиправним спірного рішення сільської ради у цій справі.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч висновків суду першої інстанції невжиття заходів забезпечення позову зумовить оформлення права на земельні ділянки за третіми особами та виникненням нових правовідносин, що спричинить необхідність повторного звернення до суду, а також істотно ускладнить або унеможливить фактичне виконання рішення суду з огляду на відсутність у відповідача обов`язку з проведення нового аукціону. Також наголошує на очевидній протиправності спірного рішення Кіптівської сільради, яке прийнято всупереч усталеної практики Верховного Суду.

Після усунення визначених в ухвалі від 11.06.2026 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 26.08.2026.

У відзиві на апеляційну скаргу Кіптівська сільрада просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, договори між Кіптівською сільрадою і ТОВ «Совер» на виконання рішення від 28.04.2026 №3191-38/VIII укладені та зареєстровані у відповідних реєстрах, по-друге, заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними з огляду на предмет спору з урахуванням ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення від 28.04.2026 №3191-38/VIII, по-третє, вжиття заходів забезпечення позову, про які просить ТОВ «АП «Агролідер», фактично блокує проведення будь-яких агротехнічних заходів, а також позбавляє місцевий бюджет орендної плати.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ «Совер» не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 06.10.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, заборони відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, ТОВ «АП «Агролідер» необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовувало очевидною протиправністю спірного рішення Кіптівської сільради від 28.04.2026 №3191-38/VIII через призму порушення правил конкуренції при проведенні земельних торгів.

В апеляційній скарзі позивач додатково наголошує на тому, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить оформлення права на земельні ділянки за третіми особами та виникненням нових правовідносин, що спричинить необхідність повторного звернення до суду, а також істотно ускладнить або унеможливить фактичне виконання рішення суду з огляду на відсутність у відповідача обов`язку з проведення нового аукціону.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, саме лише твердження з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди заявнику.

Тобто, у цьому випадку не може йти мови про невідворотність наслідків дії оспорюваного рішення Кіптівської сільради та неможливість приведення спірних правовідносин та правового становища заявника у стан, який існував до його прийняття.

Таким чином, визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача, а також покладення на нього обов`язку з вчинення дій у випадку визнання протиправною бездіяльності є достатнім та ефективним способом захисту прав позивача, які, на його думку, є порушеними й за захистом він звернувся до суду. Вжиття заходів забезпечення позову для цього не вимагається і не є необхідним.

Щодо посилання апелянта на те, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому зумовить необхідність ініціювання нового позову про розірвання договорів оренди і скасування записів про їх реєстрацію, колегія суддів зазначає, що необхідність вчинення таких дії не свідчить про істотну складність чи неможливість виконання рішення суду у цій справі.

Окремо суд апеляційної інстанції наголошує, що забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішення є оціночними, а тому містить небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 804/8343/17.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведені ТОВ «АП «Агролідер» у заяві мотиви необхідності вжиття заходів забезпечення позову щодо наявності ознак очевидної протиправності спірного рішення, за своєю суттю є підставами позову, а відтак оцінка їх обґрунтованості повинна надаватися під час розгляду справи по суті. В іншому випадку, вжиття заходів забезпечення позову з викладених заявником підстав свідчило б про надання судом оцінки аргументів заявника до вирішення справи по суті, що прямо суперечить меті інституту забезпечення позову. Суб`єктивне ж сприйняття апелянтом оспорюваних рішення та бездіяльності відповідача як протиправних, на переконання суду апеляційної інстанції, не може свідчити про очевидну протиправність такого акта у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України в якості підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

У постанові від 13.03.2020 у справі № 1740/2484/18 Верховний Суд підкреслив, що у разі забезпечення позову з підстав, зокрема, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України необхідно враховувати, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.

Таке тлумачення зазначеної п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України зроблено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.

З огляду на викладене посилання апелянта на необхідність врахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, а також Верховного Суду в якості підстав стверджувати про очевидну протиправність рішення відповідача, про оскарження якого ТОВ «АП «Агролідер» звернулося із позовом до суду, є помилковим у контексті вирішення питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Колегією суддів враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії спірного рішення Кіптівської сільради та заборона їй вчиняти дії щодо земельних ділянок, зазначених у згаданому рішенні, а також заборона іншим особам вчиняти дії щодо державної реєстрації прав на такі земельні ділянки, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що рішення та бездіяльність, які оспорює позивач, мають ознаки очевидної протиправності та можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень і третьої особи, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 151, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Агролідер» - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення виготовлено 06 жовтня 2026 року.