Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/6430/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6430/26 Суддя першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Файдюка В.В.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Черпака Ю.К.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії «За Майбутнє» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної організації Політичної партії «За Майбутнє», Політичної партії «За Майбутнє», третя особа - Черкаська обласна територіальна виборча комісія, про визнання протиправними і скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної організації Політичної партії «За Майбутнє» (далі - відповідач-1, Черкаська ОО ПП «За Майбутнє»), Політичної партії «За Майбутнє» (далі - відповідач-2, ПП «За Майбутнє»), третя особа - Черкаська обласна територіальна виборча комісія (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про визнання протиправними та скасування:

- рішення Черкаської ОО ПП «За Майбутнє» від 31.05.2026 про внесення пропозиції про відкликання депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_1 за народною ініціативою;

- рішення З`їзду ПП «За Майбутнє» від 13.06.2026 про відкликання депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_1 .

Крім того, у позовній заяві містилося клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Черкаській ОО ПП «За Майбутнє», ПП «За Майбутнє», Черкаській ОТВК вчиняти будь-які дії, що стосуються відкликання за народною ініціативою депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду за відповідним позовом, а також зупинення дії рішення З`їзду ПП «За Майбутнє» від 13.06.2026.

Клопотаннями від 17.06.2026 змінено редакцію прохальної частини заяву про забезпечення позову та викладено її таким чином: «В порядку забезпечення позову заборонити Черкаській обласній організації Політичної партії «За Майбутнє», Політичній партії «За Майбутнє», Черкаській обласній територіальній виборчій комісії вчиняти будь-які дії, що стосуються відкликання за народною ініціативою депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_1 , в тому числі оголошувати на пленарному засіданні Черкаської обласної ради постанови про визнання обраним наступного депутата, зупинити дію рішення З`їзду Політичної партії «За Майбутнє» від 13.06.2026 року».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 заяву про забезпечення позову задоволено частково - зупинено дію рішення від 13.06.2026 № 13-XXVIII/26 XXVIII з`їзду політичної партії «За майбутнє» про відкликання за народною ініціативою депутата Уманської міської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), обраного від Черкаської обласної організації політичної партії «За майбутнє» на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року за народною ініціативою, до набрання законної сили рішенням суду у справі №580/6430/26.

При цьому, вказуючи на необхідність часткового вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, врахувавши правові позиції Верховного Суду, зазначив, що оскільки чинне законодавство не передбачає положень про відновлення правового стану особи у разі визнання порушення закону та протиправності рішень про її відкликання як депутата місцевої ради, то у випадку задоволення позовних вимог захист прав позивача буде істотно ускладненим та неможливим. Водночас суд на відсутності підстав для задоволенні іншої частини заяви з огляду на те, що Черкаської ОО ПП «За Майбутнє» процедурно вичерпала свої повноваження, звернувшись до ПП «За Майбутнє» як вищого керівного органу з пропозицією про відкликання ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ПП «За Майбутнє» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання є остаточним актом прямої дії і вичерпує свою дію в момент його ухвалення, а подальші дії територіальної виборчої комісії є виключно похідними та процедурними, спрямованими на виконання такого рішення. За твердженням апелянта, оскаржуваною ухвалою суд втрутився у внутрішню діяльність політичної партії, що взагалі перебуває поза площиною розгляду адміністративного суду, що підтверджується численною практикою Верховного Суду. Зауважує, що Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» взагалі не містить положень, які могли б тимчасово повернути повноваження депутата місцевої ради у разі його відкликання за народною ініціативою, а тому оскаржувана ухвала всупереч сталій практиці Верховного Суду фактично задовольняє позовні вимоги без розгляду справи. Окремо наголошує на порушення принципу співмірності оскаржуваною ухвалою, позаяк продовження тимчасового здійснення повноважень депутатом, якого відкликано, поставить під загрозу легітимність будь-яких актів, прийнятих місцевою радою за його участю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 15.09.2026.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що за висновками Верховного Суду цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів, позиція апелянта про фактичне задоволення позову оскаржуваною ухвалою є помилковою, оскільки зупинення дії рішення не є тотожним його скасуванню, а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення з огляду на відсутність механізму відновлення статусу депутата, відкликаного протиправним рішенням. Окремо зауважує на нерелевантність практики Верховного Суду, на яку посилається апелянт.

У додаткових поясненнях ПП «За Майбутнє» зазначає, що лише рішення по суті спору може повернути позивачу його обов`язки депутата місцевої ради, а не ухвала про забезпечення позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2026.

У додаткових поясненнях ПП «За Майбутнє» просить врахувати позицію Шостого апеляційного адміністративного суду у подібній справі.

У додаткових поясненнях ОСОБА_1 вчергове підкреслює належність цього спору до адміністративного, посилається на практику Верховного Суду щодо забезпечення позову у подібних справах та Шостого апеляційного адміністративного суду, а також наголошує на важливості безперервного функціонування органу місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. Окрім цього зауважує на очевидній протиправності спірних рішень.

У судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.

Представники позивача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено вище, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що реалізація рішення, про скасування його звернувся позивач, ускладнить ефективний захист або відновлення порушених чи оспорюваних його прав з огляду на відсутність нормативного механізму відновлення відкликаного депутата місцевої ради.

З такими аргументами суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, оспорюваним рішенням XXVIII з`їзду ПП «За Майбутнє» від 13.06.2026 №13-XXVIII/26 відкликано депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_1 , обраного від Черкаської ОО ПП «За Майбутнє» на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2020, за народною ініціативою. При цьому, за твердженням позивача, прийняття спірного рішення зумовлює подальше його виконання територіальною виборчою комісією, що за відсутності можливості відновлення статусу депутата місцевої ради фактично унеможливить виконання судового рішення.

Отже, спірні правовідносини виникли щодо правомірності рішення керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.

Законом, що визначає правовий статус депутата місцевої ради, зокрема, встановлює порядок відкликання депутата місцевої ради, є Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 93-IV право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.

Згідно з ч. 9 ст. 38 Закону рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції).

За нормами ч. 2 ст. 39 Закону № 93-IV у триденний строк після дня проведення зборів (конференції) місцевої організації партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, така організація партії повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції). До повідомлення додається витяг з протоколу зборів (конференції), в якому зазначаються дата, місце проведення зборів (конференції), кількість їх учасників (делегатів), хід обговорення питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, результати голосування, зміст прийнятого рішення.

Голова, а в разі його відсутності - заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії на наступний день з дня одержання повідомлення про проведення зборів виборців чи зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, інформує депутата та місцеву раду.

Протокол зборів (конференції), на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцевою організацією політичної партії надсилається політичній партії для розгляду питання про відкликання депутата місцевої ради її вищим керівним органом.

Частиною 7 статті 41 Закону № 93-IV передбачено, що вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 9 ст. 41 Закону № 93-IV на підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.

Колегією суддів враховується, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку як рішенням зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, так і рішенням вищого керівного органу партії в процедурі відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою у контексті їхньої природи та можливості їхнього оскарження в порядку адміністративного судочинства, з огляду на вимоги п. 10 ч. 1 ст. та п. 4 ч. 2 ст. 19 КАС України.

Зокрема, у постанові від 12.10.2023 у справі № 500/3175/22 Верховний Суд зазначив, що рішення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії про внесення пропозиції вищому керівному органу політичної партії щодо відкликання депутата місцевої ради саме по собі не спричиняє його відкликання з посади депутата, оскільки воно у подальшому розглядається вищим керівним органом політичної партії, за наслідками чого вирішується питання про відкликання депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції. У цьому випадку рішення зборів (конференції) належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та її місцевої організації і є їх виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні» випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав також у постановах від 19.02.2024 у справі №380/4165/22, у постанові від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22.

У постанові від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22 Верховний Суд одночасно надав оцінку й рішенню вищого керівного органу партії, як заключного етапу у процедурі відкликання депутата місцевої ради, зазначивши, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Рішення Політичної ради політичної партії про відкликання за народною ініціативою депутата є остаточним рішенням вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, що, відповідно, може мати наслідком зміну складу місцевої ради. Отже, таке рішення, може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги про його скасування - предметом розгляду адміністративного суду.

Аналогічні висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №819/151/18, від 02.11.2023 у справі №460/37812/22 та від 30.09.2024 у справі №380/4166/22.

Таким чином, на спори, що виникають з рішень вищих керівних органів політичних партій про відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів у розрізі перевірки законності ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у спірних правовідносинах, вважає за необхідне зазначити, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їхнього застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суд зазначає, що підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, визначено у наведених вище статтях 37-39, 41 Закону №93-IV.

За змістом указаних статтей, для відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, збори (конференція) місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, за наявності передбачених Законом №93-IV підстав, вносить вищому керівному органу партії відповідну пропозицію та повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції).

Указана пропозиція розглядається вищим керівним органом партії, рішення якого про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою є для територіальної виборчої комісії обов`язковою підставою для ухвалення рішення про визнання обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії.

Отже, наслідками ухвалення рішення про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою є дострокове припинення повноважень депутата, який відкликається, та визнання обраним наступного за черговістю кандидата у депутати від відповідної політичної партії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову в контексті вказаних особливостей процедури відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 260/3329/22 зазначив, що чинне законодавство України не передбачає правового механізму відновлення за особою статусу депутата у випадку, якщо рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата буде визнано протиправним і скасовано судом, як і підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю кандидатом у депутати від місцевої організації політичної партії, який буде визнаний обраним депутатом. Центральна виборча комісія у своїх постановах неодноразово звертала увагу на відсутність у законодавстві ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі незаконного визнання обраним депутатом місцевої ради.

Аналогічні висновки Верховний Суд надалі послідовно викладав в інших подібних справах, зокрема у постановах від 18.10.2023 у справі №260/5415/22, від 23.11.2023 у справі №ЗД/380/7/22, від 21.12.2023 у справі № 120/11267/23.

Таким чином, правильною є позиція суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ПП «За Майбутнє» від 13.06.2026 №13-XXVIII/26 про відкликання депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_1 та подальша реалізація цього рішення фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених оспорюваних прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ужиття заходів забезпечення позову в обраний судом першої інстанції спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених КАС України. Розгляд справи судом і ухвалення рішення (про задоволення позову), яке буде неможливо виконати, та яке не спричинить ефективного захисту, поновлення порушених прав та/або інтересів позивача, не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства, визначеним у ст. 2 КАС України.

Колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення позову вжиті у цій справі судом першої інстанції, не змінюють обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті; такі заходи є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, мають тимчасовий характер - до набрання законної сили рішенням у справі.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 05.12.2024 у справі № ЗД/380/6/22 та від 16.01.2025 у справі № 500/324/24.

Посилання апелянта на висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.03.2021 у справі №761/3540/20, є помилковими.

Так, предметом вказаної справи були рішення та дії політичної партії щодо скликання та проведення поетапного з`їзду. Саме в контексті вказаного предмету позову Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання щодо створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з`їздів, програми з`їздів відносяться до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії.

Водночас предметом цієї справи є рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою. Велика Палата Верховного Суду у справі №761/3540/20 не вирішувала, чи є цей аспект діяльності політичної партії суто внутрішньоорганізаційним. Цю особливість спірних правовідносин Верховний Суд вирішував у вже згаданих постановах від 29.12.2020 у справі №819/151/18, від 02.11.2023 у справі №460/37812/22, від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22 та від 30.09.2024 у справі №380/4166/22.

Той факт, що політична партія не є суб`єктом владних повноважень, також не є перешкодою для застосування заходів забезпечення позову у цій справі, оскільки правові наслідки ухвалення вищим керівним органом політичної партії рішення про відкликання депутата за народною ініціативою вказують на те, що воно впливає на формування складу органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим на спори про його оскарження поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У такому аспекті статус політичної партії як суб`єкта владних повноважень не є вирішальним для віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів, а тому відповідні аргументи не можуть бути підставою для незастосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Судова колегія зауважує, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, враховуючи що позивачем належним чином обґрунтовано та доведено, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб.

Щодо посилання апелянта на те, що у зв`язку з із вжитими заходами забезпечення позову участь у голосуванні на пленарних засіданнях обласної ради прийматиме депутат, щодо якого прийнято рішення про відкликання за народною ініціативою, що може поставити під сумнів рішень органу місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову покликані забезпечити існуюче становище до завершення розгляду справи. У протилежному ж випадку статус депутата місцевої ради набуде інша особа, що, за чинного правового регулювання, фактично означатиме зміну складу виборного органу місцевого самоврядування без перевірки законності такої процедури. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, наслідки вжиття заходів забезпечення позову у спірному випадку є співмірними із заявленими позовними вимогами та забезпечують стабільне функціонування органу місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії спірного рішення є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже навіть у випадку задоволення позову виконання судового рішення фактично буде неможливим.

З приводу твердження представника апелянта про те, що провадження у цій справі не відкрито судом першої інстанції, що ставить під сумнів правомірність оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У спірному випадку, як свідчать матеріали справи, заява про забезпечення позову була подана ОСОБА_1 одночасно з пред`явленням позову та була розглянута судом у межах встановленого ч. 1 ст. 154 КАС України дводенного строку.

Подальше ж залишення позовної заяви без руху ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2026, подання позивачем заяви про усунення недоліків 25.06.2026 та відсутність процесуального рішення суду за результатами розгляду поданої заяви до 19.08.2026 (дати направлення до суду апеляційної усіх, а не відокремлених матеріалів адміністративної справи), на переконання колегії суддів, жодним чином не свідчить про невідповідність на день постановлення оскаржуваної ухвали нормам процесуального права з підстав, наведених вище.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо часткову обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Політичної партії «За Майбутнє» - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Файдюк

Судді Є.І. Мєзєнцев

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.