Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/3439/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3439/25 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови від 27.01.2025 № 1021/8/5/ФР51789/959 про видачу нової довідки «Про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати нову довідку «Про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках» на підставі вищевказаних документів з урахуванням: посадового окладу 190 крб, окладу за військовим званням 160 крб, надбавки за вислугу років 70 крб, компенсації взамін продовольчого пайка, грошової винагороди за перевищення граничній допустимій дози опромінення 1050 крб, командировочних (добових) 30 днів х 3,50 крб 108,50 крб, премія за службу в 1986 році в зоні відчуження 350 крб, оплати за роботу у вихідні дні в подвійному розмірі (4 днів) 553 крб, разом: 3 881,50 крб.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року відмовлено у задоволення позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 від 21.06.2013, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_2 від 13.11.2020.

Позивач з 16.07.1986 по 21.08.1986 був відкомандирований у військову частину № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на посаду заступника начальника оперативної групи окремої зони - начальника штабу оперативної групи окремої зони.

За службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 2 позивачу була видана довідка від 15.02.2013 № 6/7/122 (сума 330 карбованців).

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №580/4602/24 відповідач повторно розглянув звернення позивача від 31.07.2023 та від 11.11.2023, а також звернення від 21.12.2024 з питання видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, та листом від 27.01.2025 № 1021/8/5/ФР51789/959 повідомив, що питання видачі довідки вже було розглянуто на засіданні комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержане особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, та згідно протоколу №2 позивачу видано довідку від 15.02.2013 № 6/7/122. Оскільки зазначена довідка вже видавалась, а рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не було оскаржене позивачем, підстав для повторного розгляду питання видачі запитуваної йому довідки немає.

Вважаючи, що відмова у проведенні перерахунку заробітної плати через відсутність підстав для його здійснення та видачі іншої довідки є протиправною та такою, що порушує право на належний та гарантований державою рівень пенсійного та соціального забезпечення, позивач звернувся до суду з метою відновлення його порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п.1 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. При цьому, розмір отриманої заробітної плати, що зазначається у довідці, має відповідати та видається на підставі первинних документів, а орган пенсійного фонду має право перевірити обґрунтованість її видачі.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11.05.1986 № 0130, від 17.05.1986 № 0149, від 30.06.1986 № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17.05.1986 № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" передбачено, що на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Апеляційний суд наголошує, що надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в 4-, 3- і 2-кратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (абзац 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3- і 2-кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно з постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 № 524-156.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 № 136с "Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних".

Відповідно до ст. 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", якою визначається структура заробітної плати, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, яка набрала чинності з 01.01.2012 (далі - Порядок № 1210), у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII і Порядку № 1210, ставиться в залежність від одержаного особою заробітку за період роботи в зоні відчуження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). А інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст. 2 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 62 Закону № 796-XII встановлено, що роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Згідно з роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 12.04.2013 особам офіцерського складу було встановлено виплату одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу опромінення в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим званням (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс). До середнього заробітку для нарахування пенсії включаються всі елементи грошового забезпечення за умови, що вони не носять разового характеру.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 2, позивачу видана довідка від 15.02.2013 № 6/7/122. До розрахунку зазначеної довідки прийнято посадовий оклад на посаді начальника штаба-заступника командира в розмірі 190 карбованців, та оклад за військовим званням - 160 карбованців, що разом становить 350 карбованців та підтверджується архівною довідкою від 04.04.2012 № 71159.

При цьому, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 прибавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація замість продпайка при призначенні пенсії не враховується. Офіцерам дана прибавка складала 20 карбованців (350 крб. - 20 крб. = 330 крб.). Таким чином, у довідці від 15.02.2013 № 6/7/122 до розрахунку обґрунтовано приймалась сума 330 карбованців.

Згідно з архівною довідкою від 16.09.1997 № 315/4/2186 позивачу з 16.07.1986 по 20.08.1986 зараховано місце роботи в 3 зоні небезпеки.

Згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс надано дозвіл керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за погодженням з головою урядової комісії виплачувати заробітну плату працівникам у виняткових випадках, зайнятих на вказаних працях в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі, у порівнянні з нормами, встановленими чинним законодавством, по II зоні - в чотирикратному розмірі та в І зоні - трикратному.

Постановою Всесоюзної центральної ради професійних спілок Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 № 665-195 надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам виплачувати заробітну плату працівникам, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії в відповідних зонах небезпеки, у розмірах, визначених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс. Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій та першій небезпечних зонах, здійснюється відповідно в чотирикратному, трикратному та двократному розміру, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради профспілок від 10.06.1986 № 207-7 надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам виплачувати заробітну плату працівникам, зайнятим на роботах з ліквідації наслідків аварії в відповідних зонах небезпеки, у розмірах, визначених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс. Встановити, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій та першій небезпечних зонах, здійснюється відповідно в чотирикратному, трикратному та двократному розміру, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Тобто з 10.06.1986 діяла кратність оплати праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій та першій небезпечних зонах, яка здійснюється відповідно в чотирикратному, трикратному та двократному розмірі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що довідка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержана позивачем за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 15.02.2013 № 6/7/122, була видана йому згідно з чинним законодавством.

Тому, відмовляючи позивачу у підготовці та наданні нової довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1006-р від 25.11.1993 "Про надання дозволу МВС на перерахунок грошового утримання колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" та Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031-рс, розрахунок такого грошового утримання здійснюється із посадового окладу і окладу за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні відчуження ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Іншого порядку чи способу розрахунку грошового утримання чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році, розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу - також і окладів за військове або спеціальне звання, на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено. Тобто доплата за вислугу років, компенсація взамін продовольчого пайка, грошова винагорода за перевищення гранично допустимої дози опромінення, командировочні (добові), оплата за роботу у вихідні дні не включаються у такий розрахунок, зокрема й до розрахунку тарифної ставки.

Пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 передбачено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абз. 4 п. 1 постанови РМ СРСР і ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 (абз. 4 п.п. 1 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 207-7 від 10.06.1986) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2- кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 постанов Ради Міністрів Української РСР № 207-7 від 10.06.1986 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 визначено, що робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлено додаткову оплату праці за роботу у нічний час в розмірі 35% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки, а також право залучати робітників на роботи в вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 153/10-43 від 07.05.1986 передбачено, що премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Тобто якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після його повернення роботодавець нараховував премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то її розмір повинен був визначатися на підставі положення, що діяло на підприємстві на момент відрядження. Постанова Укрпрофради № 207-7 дозволяла керівникам підприємства встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що якщо премія за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не нараховувалась та не виплачувалась, право на її включення до довідки про заробітну плату відсутнє.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б вказували на виплату позивачу такої премії та її розмір, а отже висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про включення доплати-премії за службу в 1986 році в зоні відчуження задоволенню не підлягає, є правомірним.

Також суд першої інстанції правильно визнав безпідставність посилань позивача на застосування до спірних правовідносин норм Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки ця постанова стосується перерахунку пенсій особам, пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Натомість пенсія позивачу призначена на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що довідка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану позивачем за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 15.02.2013 № 6/7/122, видана йому згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у підготовці та наданні нової довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Є.О.Сорочко