Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №320/10727/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10727/25 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , як фізичної особи та як приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо виключення (припинення) довільно сформованої із 29.12.2018 в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця та залишення без опрацювання заяви ОСОБА_1 про взяття на облік платників податків у контролюючому органі, як фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватна нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України виключити (припинити) в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця з часу такого незаконного формування (створення);

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України взяти (поставити) ОСОБА_1 , як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватну нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323 із дати звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою, а саме з 30.01.2025.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 21 квітня 2026 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 березня 2001 року позивачка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1886/10.

З 2002 року здійснення адвокатської діяльності позивачем було припинено.

20 червня 2002 року на підставі наказу Житомирського обласного управління юстиції № 491/к, позивачу було встановлено стажування на безоплатній основі у приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу, Юрчук Н.І. строком на шість місяців починаючи з 20 червня 2002 року згідно заяви позивача від 23 травня 2002 року.

29 грудня 2002 року згідно з наказом Житомирського обласного управління юстиції № 1115/к, позивачу припинено стажування в зв`язку з закінченням 6- місячного терміну.

29 жовтня 2003 року, позивачка була призначена на посаду державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори, що підтверджується відповідним записом № 18 у трудовій книжці позивача, а 20 грудня 2005 року було звільнено з займаної посади.

21 грудня 2005 року позивачка призначена на посаду державного нотаріуса Другої Житомирської державної нотаріальної контори, що підтверджується записом у трудовій книжці № 20, а 15 серпня 2007 року - звільнена із займаної посади.

14 вересня 2007 року позивачка була зарахована на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, а 11 квітня 2012 року - звільнена з займаної посади за переведенням для подальшої роботи на посаді судді Деснянського районного суду міста Києва відповідно до Указу Президента України "Про переведення суддів" від 12 березня 2012 року № 194/2012.

16 серпня 2012 року позивачка була зарахована на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва безстроково в зв`язку з обранням на посаду судді безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5120-VI.

06 грудня 2024 року позивачка відрахована зі штату суддів Деснянського районного суду міста Києва відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 3505/0/15-24 від 03 грудня 2024 року та на підставі наказу виконуючого обов`язки голови суду № 303-к від 06 грудня 2024 року.

21 січня 2025 року позивачка отримала реєстраційне посвідчення № 1980 про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 320/3641/24, яке набрало законної сили 12 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.05.2019 № Ф-244757-17, № Ф-244757/17У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

30 січня 2025 року позивачка звернулася до відповідача з заявою та доданим пакетом документів для взяття на облік платників податків у контролюючому органі та реєстрації приватного нотаріуса (його приватної нотаріальної діяльності) як платника податків та єдиного соціального внеску (форми № 5-ОПП та № 1-ЄСВ).

Листом № 8758/6/26-15-52-01-05 від 30 січня 2025 року відповідач з посиланням на статтю 3 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ та норми абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків № 1588, залишив заяву позивачки без опрацювання в зв`язку з перебуванням останньої на обліку в контролюючому органі в якості фізичної особи-підприємця та запропонував позивачці подати відомості щодо закриття підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичної осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань у зв`язку з припиненням.

25 березня 2025 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в адміністративній справі № 320/3641/24, припинення в інформаційно - комунікаційній системі (ІКС) відповідача інтегрованої картки платника (ІКП) позивача та зняття з обліку в контролюючому органі в якості фізичної особи - підприємця, відновлення розгляду заяви за формою 5-ОПП від 30.01.2025 про взяття на облік як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса.

Листом № 16/26-15-24-01-09-05 від 04 квітня 2025 року відповідач поінформував позивача про приведення у відповідність її інтегрованої картки платника (ІКП) в частині скасування нарахувань по єдиному внеску у сумі 21 969, 20 грн з одночасним повідомленням про неможливість припинення її інтегрованої картки платника (ІКП) та взяття на облік як приватного нотаріуса у зв`язку з перебуванням позивача на обліку у Лівобережній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у м. Києві як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

Додатково в указаному листі відповідач зазначив, що інтегрована картка платника (ІКП) по коду платежу 71040000 щодо позивача відкрита 29 грудня 2018 року.

Не погоджуючись з бездіяльністю Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Суспільні відносини з приводу набуття людиною та утрати нею статусу фізичної особи - підприємця унормовані, насамперед, приписами Закону України від 15.05.2003 за № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а до набрання чинності даним актом права - нормами Закону України від 07.02.1991 за № 698-XII "Про підприємництво", Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності" (затверджене Постановою КМУ від 29.04.1994 за № 276) та Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затверджене Постановою КМУ від 25.05.1998 за № 740).

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Всі платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно з п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

За правилами п. 65.5 ст. 65 Податкового кодексу України взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом у день отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).

Дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Процедури взяття особи на податковий облік та зняття особи з податкового обліку були деталізовані приписами Інструкції про порядок обліку платників податків (затверджена Наказом ДПА України від 19.02.1998 за № 80, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.1998 за № 172/2612) та Порядку обліку платників податків і зборів (затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1439/18734), а наразі - Порядком обліку платників податків і зборів (затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за № 1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300).

У силу правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість, відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР".

Отже, оскільки позивачка не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в якості суб`єкта господарювання (фізичної особи - підприємця), то контролюючий орган не має юридичних підстав для обліку в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем позивача у якості самозайнятої особи (фізичної особи підприємця).

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що процедура зняття з податкового обліку підлягає застосуванню виключно до випадку, коли наявна подія державної реєстрації громадянина в якості підприємця і відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських утворень містять записи про вчинення відповідних реєстраційних дій.

Формування з 29 грудня 2018 року в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) відповідача інтегрованої картки платника (ІКП) позивача за кодом платежу 71040000, як фізичної особи - підприємця (без повідомлення позивача) є протиправним.

Крім того суд першої інстанції правильно зазначив, що вимога відповідача, викладена в листі № 8758/6/26-15-52-01-05 від 30 січня 2025 року щодо подання відомостей про закриття позивачкою підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичної осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв`язку з припиненням не може бути фактично виконана оскільки позивачка не є фізичною особою-підприємцем, не була зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця, відомості про неї відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з дати набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01.07.2004) та по теперішній час, а відтак, проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивачки за її рішенням не є можливим.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат, а не як фізична особа-підприємець.

Відповідач зазначив, що 03.05.2001 позивачка взята на облік платником податків у Державній податковій інспекції Дніпровського району м. Києва Державної податкової адміністрації України та їй видана довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП, 2 екземпляри якої отримано адвокатом Швецовою Н.Г. та засвідчено її підписом. Станом на дату надання відповіді (на дату подання відзиву на позовну заяву), до Головного управління ДПС у м. Києві документи щодо зняття з обліку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) згідно з Порядком № 1588 та Порядком № 1162.

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими.

Слід зазначити, що початок та припинення обліку як платника податків-адвокатської діяльності позивачкою було врегульовано Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19 лютого 1998 року зі змінами, внесеними згідно з наказами ДПА № 552 від 17.11.98, № 729 від 28.12.99, № 170 від 14.04.2000 та № 361 від 05.07.2000, яка не передбачала подання документів у відповідності до порядків, які були прийняті після припинення такої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що з 2002 року, здійснення адвокатської діяльності позивачкою було припинено та подано відповідачу всі передбачені чинним законодавством звіти.

Вказані обставини підтверджуються відсутністю в позивачки будь якої заборгованості зі сплати податків, обов`язкових зборів, а так само, й відсутністю застосування будь яких штрафних санкцій з боку відповідача за неподання або несвоєчасне подання податкової й фінансової звітності. Будь які документи, що підтверджують або можуть засвідчити факт припинення позивачем адвокатської діяльності відсутні за закінченням терміну їх зберігання та спливом тривалого проміжку часу.

Фактичне припинення здійснення позивачкою адвокатської діяльності в 2002 році підтверджується відсутністю внесених відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України; висновком № 1645/9/26-51-1207/0 від 18 лютого 2016 року "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", складеного Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Головного управління ДПС у місті Києві, в якому містяться дані щодо перевірки позивачки за її реєстраційним номером облікової картки платника податків, що виключає можливість приховування будь якої підприємницької діяльності позивача в якості фізичної особи-підприємця чи особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях відповідача протиправної бездіяльності щодо не виключення (припинення) сформованої із 29.12.2018 в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця та залишення без опрацювання заяви позивачки про взяття на облік в контролюючому органі як фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватна нотаріальна діяльність).

Суд першої інстанції правильно вказав, що з метою повного захисту прав позивачки необхідно зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України виключити (припинити) в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця з часу такого формування (створення); зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України взяти (поставити) ОСОБА_1 , як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватну нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323 із дати звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою, а саме з 30.01.2025.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

А.Ю.Коротких