Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №320/16218/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16218/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України в сумі 7405,03 грн. при призначенні пенсії в 2023 році ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки в сумі 12 236,71, починаючи з 01.03.2023;.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач має право на спірний перерахунок пенсії.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 2008 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"

З 01.03.2023 позивачці проведено перерахунок пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та застосовано показник середньої заробітної плати, що використовувався для призначення пенсій станом на жовтень 2017 року (за 2014 - 2016 роки).

Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2023 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески.

Відповідач листом повідомив про відмову в перерахунку позивачу пенсії, оскільки законодавством не передбачено зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2025 по справі № №240/10092/22.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

10 грудня 2015 року, у ході реформування системи державного управління, прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

З 1 травня 2016 набув чинності Закон № 889-VIII, а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, у тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII зазначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Верховний Суд України висловлював правову позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Зокрема, у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, у постанові від 09.06.2015 у справі № 21-550а14 та від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а дійшов висновку, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, якщо попередня пенсія була призначена саме за цим Законом. Натомість якщо особа отримувала пенсію за іншим законом, який передбачає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, то при зверненні за пенсією за віком за Законом № 1058-IV має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від зазначеного правового висновку (постанова від 31.10.2018 у справі №876/5312/17).

Суд бере до уваги, що у вище зазначених судових рішеннях правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV не залежав від того, на підставі якого саме закону було призначено первинну пенсію. Важливо, що попередня пенсія була призначена не за Законом № 1058-IV.

Суд вважає, що зазначений правовий підхід є застосовним і до випадків, коли первинну пенсію призначено на підставі Закону України «Про державну службу».

Згідно з пунктом 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", <…>, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу» <…>, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Натомість у разі переведення пенсіонера, який отримує пенсію за іншим законом, зокрема Законом України «Про державну службу», на пенсію за віком або по інвалідності за Законом №1058-IV, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачці) розмір пенсії визначався у відсотковому співвідношенні до заробітної плати державного службовця на яку нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм обчислення такої пенсії не передбачав застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який є ключовим елементом формули, визначеної статтею 40 Закону №1058-IV.

Отже, під час призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не визначався та не застосовувався.

Тому стосовно позивачки відсутній показник середньої заробітної плати, який міг би враховуватися під час призначення попереднього виду пенсії в контексті частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23, відступивши від висновків, що викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, сформувала такий висновок: перехід особи з пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відбувається у спосіб первинного призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком, призначену згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, є первинним призначенням пенсії у межах солідарної системи і така пенсія підлягає обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення (переведення на інший вид пенсії).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що у даній справі спірним є саме правомірність застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2020-2022 роки як такого. Розмір відповідного показника у гривнях не є спірним, позаяк він ще не був застосований відповідачем до пенсії позивача. Тому, підстави для визначення його конкретного розміру як того просить позивач немає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки при призначенні пенсії в 2023 році ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення (переведення на інший вид пенсії), тобто за 2020-2022 роки, починаючи з 01.03.2023.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку