Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/21066/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21066/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 13.07.2026) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у паперовій формі по адміністративній справі №420/21066/23,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до приватних виконавців Одеського виконавчого округу Притуляки В.М. та Колечка Д.М., в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Притуляки В.М.; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Притуляки В.М. по ВП №71009729 від 10.02.2023 про відкриття виконавчого провадження; скасувати постанови від 10.02.2023 по ВП №71009729 приватного виконавця Притуляки В.М.; стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів солідарно 212974,54 грн, які були протиправно стягнуті при виконанні постанови по ВП №71009729.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнані протиправними та скасовані постанови приватного виконавця Притуляка В.М.: від 10.02.2023 ВП №71009729 про відкриття виконавчого провадження; від 10.02.2023 ВП №71009729 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження; від 10.02.2023 ВП №71009729 про арешт коштів боржника; від 02.03.2023 ВП №71009729 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 апеляційну скаргу приватного виконавця Одеського виконавчого округу Притуляка В.М. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів та ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким стягнуто з приватного виконавця Одеського виконавчого округу Притуляка В.М. на користь ОСОБА_1 212 974,54 грн, які були безпідставно стягнуті у виконавчому провадженні ВП №71005877 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП №66634643 від 27.08.2021. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 залишено без змін.

10.11.2023 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявами (вх.№ЕС/14598/23 та вх.№ЕС/14610/23) про видачу виконавчих документів по справі №420/21066/23 у формі електронного документа з КЕП судді та електронною печаткою, які просив надіслати на його електрону адресу.

Згідно супровідного листа від 23.11.2023 виконавчі листи по адміністративній справі №420/21066/23 були надіслані заявнику у паперовій формі (т. ІІ а.с. 58).

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватних виконавців Одеського виконавчого округу Притуляки В.М. та Колечка Д.М. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання касаторів про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №420/21066/23.

Постановою Верховного Суду від 19.05.2026 касаційну скаргу приватних виконавців залишено без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанції у справі №420/21066/23 залишено без змін.

11.04.2026 до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просив визнати виконавчі листи по адміністративній справі №420/21066/23 в паперовій формі недійсними та видати йому виконавчі листи в електронній формі через підсистему "Електронний суд".

На обґрунтування поданої скарги зазначалося, що суд на його заяви від 10.11.2023 про видачу виконавчих листів у формі електронного документа надіслав їх у паперовому вигляді поштовим відправленням, яке йому вручено не було.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено:

· визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи № 420/21066/23, видані Одеським окружним адміністративним судом 23 листопада 2023 року у паперовій формі, щодо стягнення з приватного виконавця Одеського виконавчого округу Притуляка Валерія Миколайовича на користь ОСОБА_1 212 974,54 грн та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з приватного виконавця Одеського виконавчого округу Притуляка Валерія Миколайовича на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3193,50 грн; стягнення з приватного виконавця Одеського виконавчого округу Притуляка Валерія Миколайовича на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 3421,57 грн;

· видано ОСОБА_1 виконавчі листи у справі № 420/21066/23 в електронній формі.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, приватний виконавець Одеського виконавчого округу Колечко Д. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа та покласти на заявника судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку з розглядом справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі належним чином не аргументував підстав для визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих листів № 420/21066/23, виданих Одеським окружним адміністративним судом 23 листопада 2023 року у паперовій формі. Апелянт зауважив, що сам позивач і не наполягав на визнанні виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, а просив їх видати повторно. Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості повторної видачі оригіналів виконавчих листів, у тому числі в електронній формі, після їх видачі та отримання.

Окремо апелянт зауважив, що відповідачі не повідомлялися належним чином про дату та час розгляду заяви позивача, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

ОСОБА_1 своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.

Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Згідно із частинами першою, другою цієї статті у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції за заявою позивача про видачу виконавчих документів у електронному вигляді в адміністративній справі №420/21066/23 видав їх у паперовій формі.

Ураховуючи, що одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі і в паперовій, і в електронній формах не допускається, колегія суддів вважає, що помилкова видача виконавчого документу не у формі, що просив позивач є належною підставою для визнання їх такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 є правильним.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги по порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №360/267/19 зазначив, що

" не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд не може обмежуватись лише встановленням факту процесуального порушення і фактично, вдався до такого явище як "правовий пуризм".

Слід відмітити, що поняття "правового пуризму" введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ).

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

"Правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

Тому, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Процесуальні норми є вторинними в порівнянні з матеріальними, оскільки призначення процесуальних норм полягає в забезпеченні реалізації матеріальних норм. Це означає, що характер, зміст і призначення процесуальних норм, які складають зміст процесуального права (має на меті забезпечення організаційної діяльності із застосування норм матеріального права), підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому обумовлюються ними та є похідними від них. "

Ураховуючи наведене, а також, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що застосування надмірного формалізму в даному випадку нівелює принцип процесуальної економії, не забезпечує відновлення порушеного права, а лише відтерміновує реалізацію законного рішення, та може призвести до таких наслідків, як, зокрема, нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам.

З огляду на що підстави для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції відсутні.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Пунктом першим частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечка Дмитра Миколайовича залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у паперовій формі в адміністративній справі № 420/21066/23 — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов