Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/1465/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1465/26

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у справі № 420/1465/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 13.06.2022 по 20.01.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 13.06.2022 по 20.01.2023 включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, та здійснити всі належні доплати, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, та здійснити всі належні доплати, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що під час проходження служби, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися не у повному обсязі, а саме у періоді з 13.06.2022 по 20.01.2023 та з 23.01.2023 по 19.05.2023 нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Позивач вимушений звертатися до суду із даним позовом.

09.02.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду, а наведені ним обставини не свідчать про наявність поважних причин для його поновлення. Крім того, відповідач вказав, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов Кабінету Міністрів України № 704 та № 481, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок грошового забезпечення військовослужбовців. На думку відповідача, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням у спірний період є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а тому правові підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, відсутні. Також відповідач зазначив, що дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення були вчинені в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Крім того, відповідач звернув увагу на неконкретизованість позовних вимог щодо складових грошового забезпечення, які, на думку позивача, підлягають перерахунку, що, на його переконання, унеможливлює встановлення факту порушення прав позивача та свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

12.02.2026 представником позивача надано відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач у відповіді на відзив наполягає, що позов подано у межах процесуальних строків, оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням та остаточним розрахунком, а тому застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду, який ним дотримано. Також позивач заперечує правомірність застосування відповідачем розрахункової бази 1762 грн, посилаючись на те, що до 20.05.2023 відсутні правові підстави для її використання, а після скасування відповідних обмежень судовою практикою Верховного Суду розрахунок мав здійснюватися з урахуванням актуального прожиткового мінімуму. Окрім цього, позивач вказує, що доводи відповідача щодо неконкретизованості позовних вимог є безпідставними, оскільки спір стосується неправомірного заниження грошового забезпечення внаслідок неправильного розрахунку, а обов`язок доведення правомірності нарахувань покладається на відповідача, який належних розрахунків не надав.

16.03.2026 від представника військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на адміністративний позов.

У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається відповідно до Постанови КМУ № 704 та пов`язаних нормативних актів, а у спірний період розрахунок здійснювався із застосуванням установлених державою підходів до визначення посадових окладів і окладів за військовим званням. Також зазначається, що після змін, внесених постановою КМУ №481, з 20.05.2023 розрахункова величина визначається у фіксованому розмірі 1762 грн, що, на думку відповідача, підтверджує правомірність застосованого підходу до нарахування грошового забезпечення.

Крім того, відповідач вказує, що у спірний період військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні іншої військової частини та не здійснювала самостійного розпорядження коштами, у зв`язку з чим первинна фінансова документація та відомості щодо нарахування грошового забезпечення знаходяться у військовій частині НОМЕР_1 , яка є належним володільцем відповідної інформації. Військова частина НОМЕР_2 вважає, що за таких обставин відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо перерахунку та виплати спірних сум.

Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

17.03.2026 позивачем надано відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_2 .

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Суду наголошується, що пункт 4 Постанови КМУ №704 у редакції, чинній до внесення змін Постановою №103, підлягає застосуванню у спірний період, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відповідні зміни були визнані протиправними та скасованими, що відновило дію попереднього механізму визначення грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму.

Позивач також вказує, що доводи відповідача про «нечинність» первісної редакції пункту 4 Постанови № 704 є помилковими та суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду, яка підтверджує обов`язок застосування саме цієї редакції при розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців після 29.01.2020. У зв`язку з цим застосування відповідачем фіксованого розміру 1762 грн при розрахунку грошового забезпечення є неправомірним та призвело до істотного заниження виплат позивачу.

Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для перерахунку та неналежного тлумачення рішення у справі № 826/6453/18 є безпідставними, оскільки зазначене судове рішення має загальнообов`язковий характер у частині скасування незаконних нормативних змін і підлягає застосуванню у всіх аналогічних правовідносинах, включаючи спір щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04.08.2026 у справі № 420/1465/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 13.06.2022 по 20.01.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_4 ) грошове забезпечення за період з 13.06.2022 по 20.01.2023 включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, та здійснити всі належні доплати, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_4 ) грошове забезпечення за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (але не менше 50% мінімальної заробітної плати), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, та здійснити всі належні доплати, з урахуванням раніше проведених виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, у позивача (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року у спірний період;

- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 13.06.2022 по 20.01.2023 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а у період з 23.01.2023 по 19.03.2025 проходив у Військовій частині НОМЕР_6 , що в свою чергу підтверджується витягами з наказів від 13.06.2022 №7, від 20.01.2023 №18, від 23.01.2023 №23 та від 19.03.2025 №78, які наявні в матеріалах справи.

Також згідно витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій службі) від 24.10.2025 №303 зазначено вважати, що з 24.10.2025 позивач справи та посаду здав. А також виключено з 24.10.2025 із списків особового складу частин та всіх видів забезпечення.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачами Військова частина НОМЕР_6 перебувала у безпосередньому підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , яка як розпорядник бюджетних коштів здійснювала виплату грошового забезпечення Позивачу.

У серпні 2025 Військову частину НОМЕР_6 було офіційно розформовано. У результаті такого розформування всі права та обов`язки частини, перейшли до Військової частини НОМЕР_1 як до правонаступника, що не заперечується відповідачем.

З метою належного визначення фактичних виплат та їх складових, представником Позивача - адвокатом Гнатюком Дмитром Володимировичем було подано адвокатський запит вих. № 16-12/2025 від 16.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) із проханням надати витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_6 про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на посаду, надати довідку щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (основного та додаткового) військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 за період служби з 23.01.2023 року по 19.05.2023 рік включно та окремо зазначити суми нарахувань та виплат по місяцях, у розрізі видів виплат (основне грошове забезпечення – посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років; додаткова винагорода, премії, компенсації тощо).

Подібного змісту запит представником позивача надіслано також до Військової частини НОМЕР_2 .

Крім того, на адресу НОМЕР_8 окремої бригади територіальної оборони (Військова частина НОМЕР_1 ) представником Позивача було подано заяву з проханням провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.01.2023 року по 19.05.2023 рік включно виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, відповідно до положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у редакції, чинній після скасування пункту 6 Постанови № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року (копію адв.запиту і заяви долучено до матеріалів).

У відповідь на адвокатський запит, лише 122-га окрема бригада територіальної оборони (Військова частина НОМЕР_1 ) листом № 1156/717/Вих. Зпі від 16.12.2025 р. надала відповідь до якої додано витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) №189 від 05.07.2024 р. та довідку №2324/ФЕС від 22.12.2025.

Із змісту вище зазначеної довідки №2324/ФЕС від 22.12.2025 вбачається, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період визначалися із застосуванням фіксованої базової величини 1762 грн, тобто без урахування прожиткового мінімуму працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідних календарних років (2023), як це передбачено п. 4 Постанови № 704, з урахуванням правових наслідків постанови Шостого ААС від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Так само, перерахунок сум грошового забезпечення за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням актуальних розмірів прожиткового мінімуму не проводився, що призвело до заниження не лише основних окладів, а й залежних від них щомісячних додаткових виплат (надбавок, доплат, підвищень) та премій.

Таким чином за час проходження позивачем військової служби нарахування та виплата грошового забезпечення у період з 13.06.2022 по 20.01.2023 та з 23.01.2023 по 19.05.2023 проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі, -Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі, - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: “Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.”.

Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 - 2684,00 грн, у той час як Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1762,00 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, у спірний період грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Разом з цим відповідно до карток особового рахунку розмір грошового забезпечення позивача з 23.01.2023 по 19.05.2023 при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за цей період, Військовою частиною НОМЕР_1 застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 є неправомірними..

Враховуючи викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у справі № 420/1465/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіА.Г. Федусик Г.В. Семенюк