Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №400/10255/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10255/26

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 400/10255/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні за період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок визначених за період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні за період з 01.07.2024 року по 17.06.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок визначених за період з 01.07.2024 року по 17.06.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у період з 01.07.2024 року по 17.06.2025 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.07.2024 року по 17.06.2025 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні за період з 16.07.2026 року по 31.07.2026 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок визначених за період з 16.07.2026 року по 31.07.2026 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у період з 16.07.2026 року по 31.07.2026 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 16.07.2026 року по 31.07.2026 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.08.2026 у справі № 400/10255/26 зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26.

Постановляючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що на розгляді Верховного Суду перебуває адміністративна справа №240/401/26 за позовом колишнього військовослужбовця до прикордонного загону Державної прикордонної служби України з питань перерахунку та виплати за період з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. В свою чергу, 22.05.2026 згідно ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстав неоднакового застосування положення статей 7 та 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду.

Враховуючи наведене, суд вважав за можливе зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального, у зв`язку з чим просить її скасувати, направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що зупинивши провадження у справі повністю, суд відклав на невизначений строк розгляд і тих вимог, результат яких від висновку об`єднаної палати не залежить узагалі.

Апелянт акцентує увагу, що оскаржуваній ухвалі судом не названо жодного зі спірних періодів цієї справи, не зазначено, у чому саме полягає подібність правовідносин, і не встановлено, яким чином майбутній висновок об`єднаної палати може вплинути на вирішення цього спору.

Апелянт зауважує, що у спірних правовідносинах є чинний висновок судової палати Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 від якого не відступлено, відтак суд першої інстанції мав чинний висновок, достатній для вирішення спору по суті, і передача іншої справи на розгляд об`єднаної палати від обов`язку його врахувати не звільняє.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання «суд має право» свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.

Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.

Зупиняючи провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою розгляді Верховного Суду перебуває адміністративна справа №240/401/26 за позовом колишнього військовослужбовця до прикордонного загону Державної прикордонної служби України з питань перерахунку та виплати за період з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. В свою чергу, 22.05.2026 згідно ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстав неоднакового застосування положення статей 7 та 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду.

Колегія суддів зазначає, що необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Окрім цього, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20 травня 2023 року по 18 червня 2025 року ) редакції Постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 зі змінами, внесеними Постановою №481, у період чинності згаданої постанови з 20 травня 2023 року по 18 червня 2025 року.

У справі, що розглядається, позивач оскаржує правомірність обчислення розміру грошового забезпечення, в тому числі, з 20.05.2023 з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704, тобто у період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що правовідносини в межах справи №400/10255/26 є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі №240/401/26, зокрема в частині застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції з 29.01.2020 при здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023, а відтак доводи апелянта стосовно того, що зміст позовних вимог не охоплюється предметом касаційного є необґрунтованими.

На думку апеляційного суду доцільно зауважити, що відсутність наразі єдиного підходу зі спірного питання перешкоджає виконанню вимоги юридичної визначеності як важливого елемента верховенства права при вирішенні адміністративними судами спорів щодо перерахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців у період чинності Постанови КМУ №481.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.

Відтак, твердження апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 400/10255/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіА.Г. Федусик Г.В. Семенюк