Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/35668/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35668/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

07.08.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції:Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року та з 01.03.2022 року по 22.01.2024 року включно.

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3029 гривень 36 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року та з 01.03.2022 року по 22.01.2024 року включно у загальній сумі 189 263 гривні 34 копійки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року в загальному розмірі 120467,55 грн. (сто двадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 55 копійок), відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року, відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було прийнято на військову службу заново з 01 березня 2022 року, посадовий оклад позивача, який був прийнятий на військову службу 01.03.2022 року, уже був встановлений на підставі постанови КМУ № 704, а тому питання про виникнення різниці між індексацією доходу станом на 01.03.2018 року та виплаченого доходу на 01.03.2018 року, стосовно позивача не поставало.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскільки Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі за період після повторного вступу позивача на військову службу до моменту звільнення з військової служби 22.01.2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу від Військової частини НОМЕР_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду у відповідній частині скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення не буде відповідати вимогам діючого законодавства, принципу рівноправності та принципу збалансованості бюджету. Крім того, апелянтом додатково повідомлено суд, що у справі 420/5085/20 розглядався спір між тими ж сторонами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за відповідні періоди, що підтверджує тотожність предмету та підстав позову.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2017 року № 220 капітана ОСОБА_1 з 26.10.2017 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2021 року № 149 майора ОСОБА_1 , звільненого з військової служби, з 23 червня 2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 року № 43 позивача з 01 березня 2022 року прийнято на військову службу відповідно до Указу Президента України № 69 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» та зараховано на всі види забезпечення.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2024 року № 22 позивача звільнено з військової служби та з 22 січня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вважаючи протиправною невиплату в період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року та з 01.03.2022 року по 22.01.2024 року включно індексації-різниці грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Вказані положення ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, згідно яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

З 01.01.2016 року, у зв`язку із набранням чинності Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, вказана норма Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Також, у цій статті передбачається, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За правилами ч. 6 вказаної статті Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Водночас, за правилами п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Водночас, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Аналізуючи наведені норми законодавства, судом першої інстанції правильно визначено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін і в обов`язковому порядку нараховується роботодавцями незалежно від форми власності та виду.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.

Стосовно застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні, слід виходити з наступного.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок №1078 дійсно такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави вважати, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Також, у цьому контексті, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 23 березня 2023 року №400/3826/21, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (чинної станом на лютий березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

З наданої до суду картки особового рахунку позивача за 2018 рік вбачається, що грошове забезпечення позивача складало: у лютому 2018 року 11292,90 грн, у березні 2018 року 12726,69 грн.

Тобто, підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року відбулось на суму 1433,79 грн.

Також, для правильного вирішення спірних правовідносин слід визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становив 1762 гривні.

Отже, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.

З урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року дорівнює 1433,79 грн., що не перевищує суму можливої індексації, позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3029,36 грн. (4463,15 грн. - 1433,79 грн.) щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової служби, чим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо права позивача на індексацію різниці грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2018 року у розмірі 3029,36 грн. щомісячно.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача, що у справі №420/5085/20 розглядався спір між тими ж сторонами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за відповідні періоди, що підтверджує тотожність предмету та підстав позову.

З цього приводу суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.

Водночас, оскільки у межах даної справи предметом позову є виплата індексації-різниці грошового забезпечення позивача на підставі абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078, а у межах справи №420/5085/20 предметом позову була поточна індексація грошового забезпечення, яка визначається відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та загальних положень Порядку №1078, підстави та предмет спору у цих справах не є ідентичними.

Визначаючи період, за який позивачу підлягає виплаті індексація-різниця у визначеному судом розмірі 3029,36 грн щомісячно, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року позивач проходив військову службу, та відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2021 року № 149 майора ОСОБА_1 , звільненого з військової служби, з 23 червня 2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Натомість, відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 року № 43 позивача з 01 березня 2022 року прийнято на військову службу відповідно до Указу Президента України № 69 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» та зараховано на всі види забезпечення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що станом на березень 2018 року позивач проходив військову службу та отримав право на виплату індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно до моменту зміни посадових окладів або до звільнення з військової служби. При цьому, у межах спірних правовідносин, на переконання апеляційного суду, поняття «звільнення з військової служби» означає остаточне припинення позивачем її проходження.

При цьому, як вірно звертає увагу позивач, у спірний в межах даної справи період Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців.

Більш того, із дослідження особових карток позивача за 2021-2022 рік вбачається, що після поновлення проходження позивачем військової служби вже під час повномасштабної війни, розмір його посадового окладу порівняно із розміром посадового окладу під час звільнення зі служби у 2021 році не змінився та становив 1340,00 грн.

Висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23, на які посилався суд першої інстанції, не релевантними до спірних правовідносин, оскільки стосуються осіб, які не проходили військову службу у березні 2018 року, а не тих осіб, які таку службу проходили, були звільнені та в подальшому продовжили проходити службу за умови відсутності зміни посадових окладів.

Разом із тим, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік.

Зазначене положення Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було чинним протягом 2023 року, а дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на цей період було зупинено.

Отже, оскільки дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік, правові підстави для нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2023 по 31.12.2023 року були відсутні.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.06.2024 у справі № 200/2319/23, від 18.12.2025 у справі № 380/5270/24.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі як за період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року, так і за періоди з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року включно після повторного вступу позивача на військову службу до моменту звільнення з військової служби.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для належного й ефективного захисту прав та інтересів позивача суду необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми індексації грошового забезпечення, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Так, судом встановлено, що відповідачем не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року, з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року у розмірі 3029,36 грн. в місяць.

За період з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року: (39 місяців х 3029,36 грн.) + 2322,51 грн. (за 23 дні червня 2021 року) = 120 467,55 грн.

За період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року: (10 місяців х 3029,36 грн.) + 2149,87 грн. (за 22 дні січня 2024 року) = 32443,47 грн.

Таким чином, всього за періоди з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року, з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року відповідачем не виплачено позивачу індексацію-різницю на суму: 120 467,55 грн. + 32443,47 грн. = 152911,02 грн.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 за періоди з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року, з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 23.06.2021 року, з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року включно в загальному розмірі 152911,02грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот одинадцять гривень 02 копійки), відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

У задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський