Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №400/10079/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10079/26

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 у справі № 400/10079/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військова частина НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.08.2026 у справі № 400/10079/26 зупинив провадження у справі 400/10079/26 до набрання законної сили судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є правомірність визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, зокрема застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Ухвалою Верховного Суду у справі № 240/401/26 відповідну категорію спорів передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю формування єдиного підходу до застосування норм права у подібних правовідносинах та наявністю виключної правової проблеми.

Враховуючи наведене, суд вважав за можливе зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального, у зв`язку з чим просить її скасувати, направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що спірними періодами у цій справі є періоди з 14.04.2020 по 13.04.2021, з 27.07.2021 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 15.07.2026, а вимог за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 у цій справі не заявлено — жодна з позовних вимог такого періоду не охоплює, при цьому на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 240/401/26 передано питання, яке стосується саме періоду з 20.05.2023 по 18.06.2025.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання «суд має право» свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.

Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.

Зупиняючи провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є правомірність визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, зокрема застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Ухвалою Верховного Суду у справі № 240/401/26 відповідну категорію спорів передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю формування єдиного підходу до застосування норм права у подібних правовідносинах та наявністю виключної правової проблеми.

Колегія суддів зазначає, що необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Окрім цього, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 по 18.06.2025 ) редакції Постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 зі змінами, внесеними Постановою №481, у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023 по 18.06.2025.

Водночас, у справі, що розглядається, спірні правовідносини стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за періоди з 14.04.2020 по 13.04.2021, з 27.07.2021 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 15.07.2026 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік і на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Відтак позовними вимогами, з якими звернувся ОСОБА_1 до суду, фактично не охоплюється період з 20.05.2023 по 18.06.2025, оскільки питання застосування пункту 4 Постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023 по 18.06.2025, не є спірним, тому зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26 (адміністративне провадження №К/990/11893/26) є безпідставним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.

Відтак, вказані доводи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

З урахуванням викладеного, оскільки суд першої інстанції не з`ясував ті обставини, які підлягають з`ясуванню, не надав їм відповідної правової оцінки, при цьому безпосереднє здійснення судового контролю віднесено до його повноважень, колегія суддів вважає, що у відповідності до положень ст. 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 у справі № 400/10079/26 – скасувати.

Направити справу № 400/10079/26 до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіГ.В. Семенюк А.Г. Федусик