Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №400/7298/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7298/25

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі № 400/7298/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який ураховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, та 1,115.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, починаючи з 09.01.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115( з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1, 0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2026 зобов`язав. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі № 400/7298/25 у місячний строк з моменту отримання цієї ухвали.

09.02.2026 до суду надійшов звіт про виконання рішення, у якому вказано, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до покладених судом зобов`язань.

На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до покладених судом зобов`язань, розмір пенсії позивача становить з 09.01.2025 7910,51 грн., з 01.03.2025 – 8820,23 грн. (докази додаються).

Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду від 19.11.2025 року за період з 09.01.2025 по 28.02.2026 склала 37524,86 грн.

У своєму звіті відповідач зазначає, що згідно пункту 7 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого 14.07.2025 постановою Кабінету Міністрів України № 821, для забезпечення виплат за рішеннями суду, проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Відповідно до Бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127, видатки на погашення з заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, з урахуванням витрат пов`язаних з їх виплатою та доставкою, фінансове забезпечення яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, на виконання ретроспективних судових рішень становить 500 000 000,00 грн та видатки на погашення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) перерахованих на виконання рішень суду становить 500 000 000,00 грн. Разом з тим, Головним управлінням не відмовлено позивачу у виконанні судового рішення, таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.

Тобто, виконання судового рішення перебуває у процесі виконання в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми, а саме на погашення заборгованості по ОСОБА_1

10.02.2026 позивач подав заперечення на звіт позивача, зазначивши, що рішення не виконане шляхом виплати заборгованості позивачу.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2026 у справі № 400/7298/25 прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 – відмовлено, встановлено Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 до Миколаївського окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду.

12.05.2026 від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду.

14.05.2026 позивач подав заперечення на звіт про виконання рішення суду.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2026 у справі № 400/7298/25 продовжив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області строк подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25.

Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області тримісячний термін для подачі звіту про виконання рішення суду.

Попередив начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що відповідно до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

24.08.2026 до суду надійшов звіт про виконання рішення, в якому відповідач зазначає, що після перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії позивача з 09.01.2025 склав 7910,51 грн., з 01.03.2025-8820,23 грн. Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду від 19.11.2025 року у справі № 400/7298/25 за період з 09.01.2025 по 28.02.2026 склала – 37524,86 грн. Разом з тим, відповідач повідомляє, що відповідно до Бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду становлять 500 000 000,00 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік на сьогодні не затверджено. Головним управлінням внесено відомості щодо заборгованості за Рішенням від до “Реєстру судових рішень” Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України”. Виплата донарахованих коштів буде проведена після виділення коштів з державного бюджету в межах судової справи № 400/7298/25 у порядку черговості виплати коштів за рішеннями суду. Крім того, з метою погашення нарахованих сум пенсії за минулий період, відповідачем виплачено кошти у загальній сумі 18315,00 грн та нарахованих сум поточної пенсії - сумі 12313,96 грн.

Позивач подав заперечення на звіт відповідача, в якому зазначив, що у січні – серпні 2026 року основна щомісячна пенсія виплачувалась у розмірі 6013,37 грн. (докази надаються), просив відмовити у прийнятті звіту та накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.09.2026 у справі № 400/7298/25 відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області у прийнятті звіту про виконання судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25.

Встановив новий строк для подачі звіту суду про виконання рішення суду та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в тримісячний строк подати суду звіт про рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25.

В задоволенні клопотання про накладання штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - відмовив.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виплата доплати до пенсії відповідачем в повному обсязі не здійснена, як і виплата пенсії в повному розмірі, а саме з 01.01.2026 у розмірі 8820,23 грн. Отже, рішення по справі № 400/7298/25 не є виконаними відповідачем.

Разом з тим суд врахував, що звіт відповідача містить посилання на причини, які призвели до невиконання рішення суду, а саме на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Вирішуючи клопотання позивача про накладання на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штрафу суд зазначив, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Розглянувши звіти відповідачів, суд виснував, що в даній справі до невиконання рішення призвели обставини, які не залежать від волі відповідачів та об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити клопотання позивача про накладання на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штрафу.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- відсутність доведених підстав для звільнення керівника від штрафу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

В апеляційній скарзі позивач зауважує, що суд першої інстанції був зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту із застосуванням наслідків, передбачених частиною третьою статті 382-3 КАС України.

Надаючи оцінку означеним твердженням апеляційний суд зазначає про таке.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Так, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

При цьому на переконання колегії суддів, варто зауважити, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.

На думку колегії суддів доцільно зазначити, що, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення.

При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

Так, звіт відповідача містить посилання на причини, які призвели до невиконання рішення суду, а саме на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили відповідачу виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 у повному обсязі, що, в свою чергу, свідчить про недоцільність накладення штрафу за невиконання рішення.

За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі № 400/7298/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіГ.В. Семенюк А.Г. Федусик