Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №400/2959/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2959/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року (суддя Лісовська Н.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 28.08.2026) про заміну боржника у виконавчому листі по адміністративній справі №400/2959/25,-

В С Т А Н О В И В:

26.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Миколаївского окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; зобов`язати Департамент нарахувати та виплатити допомогу на проживання ВПО ОСОБА_1 та її двом неповнолітнім дітям, починаючи з вересня 2024 року, на наступний шестимісячний період.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради №1451426584-2024-3 від 30.09.2024.

Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення 17.07.2026 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

20.07.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінити боржника — Департамент на правонаступника — ГУ ПФУ в Миколаївській області у виконавчому листі у адміністративній справі № 400/2959/25 від 17.07.2026.

В обґрунтування заяви зазначалося, що уповноваженим органом управління в системі надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам є ПФУ.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року заяву Департаменту задоволено.

Замінено боржника — Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на правонаступника — ГУ ПФУ в Миколаївській області у виконавчому листі в адміністративній справі № 400/2959/25 від 17 липня 2026 року, виданому Миколаївським окружним адміністративним судом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган набув статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше були закріплені за Департаментом соціальної політики Миколаївської міської ради в частині прав та обов`язків щодо призначення й виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Департаменту про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 400/2959/25 у повному обсязі.

На обґрунтування поданої скарги зазначається, що станом на 1 липня 2025 року відсутнє чинне рішення про призначення державної соціальної допомоги позивачу. Крім того, починаючи з 1 липня 2025 року заява від позивача про призначення державних соціальних допомог (зокрема, допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам) до Головного управління не надходила.

Також апелянтом зазначено, що паперові справи отримувачів державних соціальних допомог до Головного управління не передані. Крім того, у Головного управління відсутня технічна можливість перегляду (повторного розгляду) заяв та рішень, що були прийняті Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Апелянт звернув увагу, що відповідно до пункту 7 Постанови № 765 Пенсійний фонд України з 1 липня 2025 року забезпечує призначення та виплату, зокрема, державних соціальних допомог (в тому числі допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам), натомість заява ОСОБА_1 датована 27.09.2024. Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви Департаменту праці та socialьного захисту населення Миколаївської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження.

Департамент соціального захисту населення Миколаївської міської ради надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно із частиною другою статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних справах визначає КАС України, відповідно до частин другої та третьої статті 14 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (абзац перший частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII).

За правилами частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Так, за приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Отже, процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включно зі стадією виконання судового рішення. Ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною

Публічне правонаступництво суб`єктів владних повноважень є окремим, особливим видом правонаступництва, яке полягає в переході в установлених законом випадках прав та обов`язків одного органу публічної влади (державного органу, органу місцевого самоврядування) до іншого у зв`язку зі зміною їхньої компетенції, реорганізацією або ліквідацією. У такому разі обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права на момент вирішення питання. Такий підхід відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є реальне та ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) органу владних повноважень, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу.

Це означає, що заміна одного компетентного публічної влади іншим у процесі реорганізації або зміни законодавства не змінює суті зобов`язання самої держави перед особою. Оскільки державна функція продовжує існувати, новий орган, якому передано ці повноваження, автоматично стає зобов`язаним суб`єктом у цих правовідносинах.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів владних повноважень (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб`єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 21.04.2021 у справі №429/3281/13-а, від 29.03.2023 у справі №804/3363/17, від 26.02.2024 у справі №380/4844/24, від 30.01.2025 у справі №380/13832/21.

З урахуванням зазначеного у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження у правовідносинах, щодо яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим для виконання, колегія суддів враховує таке.

28.05.2025 набрала чинності Постанова №765, якою суттєво змінено коло суб`єктів, уповноважених здійснювати призначення та виплату низки державних соціальних допомог.

Так, згідно з підпунктом 1 пункту 7 Постанови №765 Пенсійний фонд України зобов`язано забезпечити з 01.07.2025 призначення та виплату державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій згідно з переліком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 1 Переліку №765 визначено, що органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок №332.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Така заява подається органу Пенсійного фонду України або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради або адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу ЄІССС (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики [абзац перший пункту 4].

Уповноважена особа виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи адміністратор центру надання адміністративних послуг з використанням функціоналу ЄІССС приймає заяву з необхідними документами та/або відомостями (формує заяву, роздруковує, надає заявнику для підписання, сканує підписану заяву з необхідними документами та/або відомостями та реєструє) та формує електронну справу і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному органу Пенсійного фонду України з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" [абзац п`ятий пункту 4].

За наведеного правового регулювання колегія суддів констатує наявність ознак публічного правонаступництва, оскільки з передачею пенсійним органам функцій щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відбулася передача адміністративної компетенції від Департаменту соціальної та ветеранської політики Кропивницької міської ради до ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Такий підхід повністю відповідає сталій судовій практиці та принципу безперервності виконання державою своїх функцій.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.09.2026 у справі №340/1688/25

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, що є підставою для заміни боржника Департаменту на ГУПФУ.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд під час вирішення спірного питання неповно з`ясував обставини справи чи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.

Пунктом першим частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року про заміну боржника у виконавчому листі в адміністративній справі № 400/2959/25 — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов