Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №400/602/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/602/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

05.05.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не розгляду та прийняття рішення по суті рапорту від 02.01.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

зобов`язати командування Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у межах компетенції вчинити усі необхідні дії для розгляду та прийняття рішення по суті рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції чинній на момент подачі рапорту).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач самостійно виховує неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У грудні 2024 року позивач мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений до 235-го міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів на навчання на посаду командира 2-го відділення 4-го взводу 4-ої роти 235-го міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів.

У січні 2025 року позивач подав на адресу командування НОМЕР_1 міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів рапорт про звільнення з військової служби згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також про зупинення вчиняти стосовно нього дії про зарахування до списків особового складу військових частин, відправлення для несення військової служби до іншої місцевості.

Однак, поданий рапорт проігноровано, рішення по суті вимог рапорту не прийнято, натомість стосовно позивача вчиняються дії щодо зарахування до особового складу військової частини, прийняття присяги та відправлення несення служби в іншу місцевість.

У зв`язку із чим, позивач з аналогічним рапортом звернувся до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в підпорядкуванні якого перебуває 235-й міжвидовий центр підготовки військових частин та підрозділів. Отже, перед Оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ставилось питання про звільнення позивача з військової служби згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також стосовно сприяння залишити позивача у 235-му міжвидовому центрі підготовки військових частин та підрозділів до вирішення питання про звільнення з військової служби, не зараховувати до списків особового складу військових частин, не направляння позивача для проходження військової служби в іншу місцевість та залишення за місцем мешкання неповнолітнього сина.

Однак, поданий рапорт не прийнятий, не зареєстрований та не вирішений по суті заявлених вимог, натомість стосовно позивача вчиняються дії щодо зарахування до списків особового складу військової частини в іншу місцевість.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою законом процедурою, яка включає подання відповідного рапорту «по команді» (направлення рапорту в порядку підпорядкування безпосередньому командиру). У спірному випадку, відповідачем дотримано установлену процедуру, направивши рапорт позивача на розгляд командиру відповідної військової частини, до повноважень якого належить вирішення питання про звільнення позивача з військової служби. Отже, із цим позовом позивач звернувся до неналежного відповідача, поряд з тим відсутні правові підстави для залучення другого відповідача – відповідну військову частину, адже рапорт до цієї військової частини позивачем поданий не був.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для залучення другого відповідача – відповідну військову частину, адже, як свідчать дійсні обставини справи, рапорт позивача скерований за належністю до командира відповідної військової частини. При цьому, апелянт зауважує на тому, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.

Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи другого відповідача. Суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову саме за цих обставин.

У відзиві Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, відповідач вказує, що направлений на адресу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рапорт був скерований для розгляду за належністю командиру відповідної військової частини, тому відповідач не допустив протиправної бездіяльності у процедурі розгляду рапорту з питання звільнення з військової служби.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 №375 ОСОБА_1 призначено курсантом навчального взводу навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону, як такого, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно мобілізаційного призначення.

02.01.2025 представником позивача складено на ім`я командира НОМЕР_4 міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів (військової частини НОМЕР_2 ) рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також про зупинення вчиняти стосовно нього дії про зарахування до списків особового складу військових частин, відправлення для несення військової служби до іншої місцевості.

З огляду на не одержання відповіді на рапорт, представником позивача листом від 17.01.2025 №16-Н скеровано рапорт від 02.01.2025 на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з вимогою у сприянні вирішити поданий рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також, у листі ставилось питання про зупинення вчиняти стосовно ОСОБА_1 дій про зарахування до списків особового складу військових частин, відправлення для несення військової служби до іншої місцевості.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції з`ясовано, що направлений на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рапорт ОСОБА_1 від 02.01.2025 скерований для розгляду за належністю командиру військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 міжвидовий центр підготовки військових частин та підрозділів).

У листві від 10.02.2025 №20/1087, адресованому представникові позивача, військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження військової служби, натомість з питання звільнення з військової служби у запас не звертався.

Поряд з тим, посилаючись на допущення Оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » протиправної бездіяльності з розгляду та вирішення рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Частиною 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170.

Згідно пункту 12.9 Інструкції №170, документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.

В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання вимог пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, цей рапорт подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Виходячи з обставин справи, позивач проходить військову службу на посаді на посаді «солдат» у військовій частині НОМЕР_5 .

Відповідно до пункту 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.

Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення (пункт 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно пункту 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).

Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля) (пункт 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Згідно пункту 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)* в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки. Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.

Отже, у спірному випадку, Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у межах компетенції вжито необхідні заходи та спрямовано для розгляду і прийняття рішення по суті рапорт позивача від 02.01.2025 про звільнення з військової служби шляхом його направлення за належністю командиру військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, доводи позивача про допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

Дії чи бездіяльність військової частини НОМЕР_2 з питання вирішення рапорту від 02.01.2026 позивачем за цим позовом не оспорюються, що правильно враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів не може погодитись із обґрунтованістю доводів апелянта про те, що у спірному випадку судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині не застосування процесуальних заходів щодо залучення до участі у справі у якості другого відповідача – військову частину НОМЕР_2 чи проведення заміни відповідача на належного. Адже, підставою для звернення із цим позовом стала саме допущена, на думку позивача, бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з вирішення рапорту про звільнення з військової служби.

Поряд з тим, отримана під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідь військової частини НОМЕР_2 з питання поданого рапорту позивачем не оспорювалась.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський