Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №400/4045/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4045/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

30.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на момент мобілізації мав відстрочку від призову, у зв`язку з бронюванням;

визнати протиправним та скасувати наказ №69 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення мобілізації" начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було призвано та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , або будь-якої іншої військової частини, в якій позивач проходитиме військову службу на момент прийняття рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що під час прийняття спірного наказу про призов ІНФОРМАЦІЯ_3 проігноровав наявність у позивача чинної відстрочки від призову на військову службу, оформленої згідно положень пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу військової частини, включення до якої відбулось внаслідок незаконного призову на військову службу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав. Поряд з тим, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). Реалізація права на відстрочку від призову на військову службу може бути здійснена лише до моменту набуття військовозобов`язаним статусу військовослужбовця.

У спірному випадку, відсутні будь-які докази тієї обставини, що на момент призову на військову службу позивач є заброньованим в установі/організації та мав оформлену відстрочку від призову на військову службу. Відтак, доводи позивача про допущення РТЦК та СП протиправних дій під час призову військовозобов`язаного на військову службу не знаходять свого обґрунтованого підтвердження.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивач є заброньованим працівником представництва Датської ради у справах біженців в Україні, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а отже згідно положень пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період. Позивачем пред`явлено працівникам РТЦК та СП електронний військово-обліковий документ, сформований у мобільному застосунку "Резерв+" з відміткою про бронювання та відстрочку від призову до 07.02.2026, однак внаслідок неправомірного ігнорування повідомлених обставин та наявних у розпорядженні документів відповідачем прийнято незаконний наказ про призов позивача на військову службу.

Апелянт просить враховувати, що направлення позивача на проходження військової служби є безпосереднім наслідком незаконного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов під час мобілізації. Отже повне відновлення порушених прав позивача має відбуватись шляхом виключення останнього зі списків особового складу військової частин. Також, у даному випадку дотримується баланс між потребами оборони країни та забезпечення важливих функцій держави в особливий період, адже після звільнення з військової служби позивач продовжить виконувати свої функції та посадові обов`язки на підприємстві критично важливої інфраструктури.

У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що бронювання позивача за установою/організацією відбулось після взяття військовозобов`язаного на військовий облік та після видання оспорюваного наказу про призов на військову службу під час мобілізації. Також, після відправлення позивача у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відбувся початок проходження позивачем військової служби та позивач набув статус військовослужбовця. З наведеного слідує, що позивач позбавлений права на відстрочку від призову на військову службу з підстав, передбачених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Поряд з тим, наявне право на відстрочку не дорівнює звільненню військовослужбовця від обов`язку проходження військової служби. Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що визначене у позові зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби виходить за межі правовідносин, що фактично склались з районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з питання дотримання порядку призову позивача на військову службу під час мобілізації. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у виді звільнення з військової служби не є ефективним, адже не вирішує правомірність акту, який прийнятий за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

У відповідях на відзиви на апеляційну скаргу апелянт зазначає, що бронювання надає право на відстрочку з моменту прийняття такого рішення уповноваженим органом, а не з моменту технічного внесення відомостей у Реєстр. Саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 покладений обов`язок з`ясовувати ту обставину, чи є в особи право на відстрочку від призову на військову. У спірному випадку, РТЦК та СП безпідставно знято позивача за попереднім місцем військового обліку, повторно оформлено військово-обліковий документ, таким чином спотворивши всі відомості стосовно військовозобов`язаного у відповідних електронних реєстрах. Також, у спірному випадку військова частина є суб`єктом владних повноважень, а отже під час прийняття актів (наказів про зарахування, виключення, звільнення, призначення, відпустки тощо) має враховувати всі документи, у тому числі, що стосуються призову особи на військову службу, та вживати відповідних заходів після з`ясування/встановлення обставин щодо незаконного призову на військову службу. Апелянт наполягає на тому, що обраний спосіб захисту шляхом скасування наказу про призов та виключення позивача зі списків особового складу сприяє ефективному відновленню порушених прав.

У додаткових поясненнях апелянт просить враховувати, що позивач не перебував на військовому обліку саме у відповідача, поряд з тим відповідач не здійснював стосовно позивача будь-яких заходів, пов`язаних з оповіщенням та призовом громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Чинне ж законодавство не надає права відповідачу здійснювати призов будь-якої особи та лише в силу самого факту знаходження такої особи на військовому обліку та/або перебування в межах приміщення відповідного ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, призов позивача відбувся за відсутності належного і повного медичного огляду для встановлення придатності до військової служби, зокрема у спірному випадку позивач не проходив психологічний відбір (тестування). При цьому, чинне законодавство в апріорі виключає можливість проходження військової служби особою, яка є непридатною до служби або не пройшла медичний огляд. Наполягає на тому, що у спірному випадку суд не позбавлений процесуальної можливості здійснити перевірку дій суб`єкта владних повноважень на відповідності цих дій критеріям правомірності та обґрунтованості, а також вжити заходів порушених прав особи, яка звернулась до адміністративного суду.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, військовозобов`язаним. Зареєстрованим місцем проживання позивача значиться: АДРЕСА_1 .

Згідно даних військового квитка НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач з 04.11.2019 зарахований у запас згідно пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Згідно даних військового квитка НОМЕР_2 , позивач 05.03.2025 взятий на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно Довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2025 №3, позивач визнаний придатним до військової служби. Так, 05.03.2025 стосовно позивача оформлено картку обстеження та медичного огляду, позивач пройшов професійно-психологічне дослідження.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.03.2025 №69 позивач призваний та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно поіменного списку від 05.03.2025 №9/4074, оформленого ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач направлений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2025 №65 позивач призначений на посаду водія 1 мінометного відділення 1 мінометного взводу 4 мінометної бригади мінометного батальйону.

Згідно актуальних даних військово-облікового документу станом на 06.03.2025, сформованого у мобільному застосунку "Резерв+", позивач має відстрочку від призову на військову службу строком до 07.02.2026 у зв`язку із бронюванням.

Згідно Довідки від 06.05.2025 за №NLV/2025/03/29, позивач є співробітником за трудовим договором Представництва Датської Ради у справах біженців в Україні. У Довідці Представництво також підтверджує, що позивач є заброньованим від призову на військову службу під час мобілізації.

Інформація про бронювання позивача у Представництві Датської Ради у справах біженців в Україні, яке згідно наказу Міністерства економіки України вважається критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, доведена Представництвом до ІНФОРМАЦІЯ_3 також у листі від 07.03.2025 №NLV/2025/03/32.

Посилаючись на те, що станом на момент призову на військову службу, позивач мав відстрочку від призову, а тому згідно положень пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову по мобілізації, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження..

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку (пункт 1 частини 1 цієї статті Закону).

Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з`явитися на виклики керівників відповідних органів.

Предметом спору у цій справі є наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 05.03.2025 №69 про призов та направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .

Обставини справи свідчать, що під час мобілізаційних заходів (05.03.2025) позивач не надав відповідачеві документ про оформлену відстрочку від призову на військову службу у зв`язку з бронюванням у Представництві Датської Ради у справах біженців в Україні. Наявність відомостей про відстрочку від призову позивача на військову службу не містить і військово-обліковий документ паперової форми (військовий квиток НОМЕР_2 ).

Як свідчать обставини справи, військово-обліковий документ позивача, окрім відомостей про зарахування ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача у запас та взяття на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із проведенням мобілізаційних заходів, інших даних стосовно відстрочки від призову не містить.

Відомості про те, що позивач має відстрочку від призову на військову службу строком до 07.02.2026 у зв`язку із бронюванням мають місце станом на 06.03.2025, згідно актуальних даних електронного військово-облікового документу, сформованого у мобільному застосунку "Резерв+".

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин (05.03.2025) відсутні дані про те, що позивач заброньований на період мобілізації та на воєнний час за установами/організацією в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, як і стосовно перебування позивача на спеціальному військовому обліку.

Обставини того, що позивач станом на момент мобілізаційних заходів та видання спірного наказу (05.03.2025) мав відстрочку від призову на підставі пункту 1 частини 1 статті 23 Закону, не підтверджено і Представництвом Датської Ради у справах біженців в України згідно виданих Довідки від 06.05.2025 за №NLV/2025/03/29 та листа від 07.03.2025 №NLV/2025/03/32.

В контексті наведеного слід зазначити, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачеві повний пакет документів в підтвердження наявності оформленого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У спірному випадку, наказ про призов виданий у зв`язку із відсутністю оформленого у встановленому порядку права на відстрочку від призову, після проходження медичного огляду, у тому числі проходження професійно-психологічного дослідження, військовозобов`язаного та встановлення його придатності до військової служби. Відповідач діяв, виходячи наявних у військовозобов`язаного документів, зокрема, що стосуються права на відстрочку від призову, та здійснив призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зважаючи на те, що такі мобілізаційні заходи вживаються незалежно від місця перебування військовозобов`язаного на військовому обліку.

Відтак, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження й доводи (вимоги) позивача (апелянта) щодо зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , або будь-якої іншої військової частини, в якій позивач проходитиме військову службу.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський