Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/9015/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/9015/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №160/9015/25 (головуючий суддя першої інстанції - Рянська В.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.03.2025 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів її пенсії за відповідні місяці періоду боргу з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року, виплаченої із затримкою 09.02.2025 року, в порядку та у спосіб, що не відповідають вимогам Закону № 2050-III, а саме:

не окремо за кожен місяць періоду боргу, а шляхом розрахунку на загальну суму – 144385,33 грн., що має разовий характер;

з урахуванням індексу інфляції не за весь період невиплати доходу з 07.10.2009 року до 09.02.2025 року, а лише за останні 4 роки з 01.03.2021 року до 09.02.2025 року перед фактичною виплатою;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області:

нарахувати їй компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року, виплачені із затримкою 09.02.2025 року, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць боргу на індекс інфляції за період її затримки до виплати у лютому 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159;

виплатити суму компенсації втрати частини доходів, за винятком 68583,03 грн., сплачених відповідачем, на суми пенсії періоду з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з 09.02.2025 року до моменту виплати, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки під доходами в Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії. Вважає, що втрата частини доходів, зокрема заробітної плати, може статися через порушення строків її виплати. Законодавство передбачає компенсацію за таку втрату, якщо затримка становить один і більше календарних місяців. Компенсація нараховується на суму заборгованості за кожен місяць затримки та виплачується разом з основною сумою заробітної плати. З огляду на вищевикладене, Головне управління діяло в межах повноважень та згідно діючого законодавства. Посилається на дискреційність повноважень.

Позивач також не погодилась з рішенням суду, її представник подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що оскільки заборгованість за період з 07.10.2009 року по 31.12.2024 року була виплачена 09.02.2025 року, компенсація у визначеному Законом №2050-ІІІ розмірі також мала бути виплачена у лютому 2025 року.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за віком. 21.10.1999 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року у справі №160/16593/20, яке набрало законної сили 25.02.2021 року, визнано неправомірною відмову відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за наслідком розгляду заяви позивача про поновлення виплати пенсії, викладену у відмові від 05.09.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву позивачу про поновлення виплати пенсії, та винести відповідне рішення, щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведення компенсації втрати частини доходів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У прийнятому рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на поновлення виплати пенсії саме з 07.10.2009, та оскільки відповідачем порушено строки виплати пенсії позивача за період з 07.10.2009 по теперішній час, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року у справі №160/16593/20 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.02.2025 року. В ухвалі зазначено, що 12.02.2025 року відповідач надав суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року у справі №160/16593/20, у якому вказав, що пенсія виплачена позивачу за період з 07.10.2009 року до 31.12.2024 року у розмірі 253323,32 грн., а також компенсація у розмірі 84811,01 грн. на рахунок в АТ «Універсал Банк». Відповідач повинен був поновити позивачу виплати пенсії з 07.10.2009 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом станом на жовтень 2009 року, збільшуючи поступово розмір пенсії відповідно до зростання прожиткового мінімуму. Відповідач під час розгляду справи надав докази поновлення пенсії позивачу з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з розрахунками розміру пенсії позивача, що містяться у матеріалах справи, розмір пенсії становить не нижче прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом починаючи з 07.10.2009 року, збільшуючи поступово розмір пенсії відповідно до зростання прожиткового мінімуму. Також відповідач надав суду докази проведення позивачу компенсації втрати частини доходів; розрахунок розміру компенсації міститься у матеріалах справи та судом встановлено, що він проведений з 07.10.2009 року. Станом на день розгляду звіту від 12.02.2025 року відповідач здійснив виплату пенсії та виплату компенсації на визначений позивачем розрахунковий рахунок у банківській установі АТ «Універсал Банк» відповідно до заяви позивача від 26.09.2024 року, що підтверджується списком на зарахування пенсій, копія якого надана відповідачем.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №9064-960/М-01/8-0400/25 від 20.02.2025 року на звернення представника позивача від 08.01.2025 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року у справі №160/16593/20 проведено поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 з 07.10.2009 року, належні пенсійні кошти в сумі 253323,32 грн. разом із компенсацією втрати частини доходів у сумі 84811,01 грн. перераховані в лютому 2024 року на поточний рахунок пенсіонера, відкритий у банківській установі. У листі наведено інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої пенсії за період з 07.10.2009 року до 31.12.2024 року.

До позовної заяви додано список № 1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ «Універсал Банк» за період з 04.02.2025 року до 25.02.2025 року, в якому міститься інформація про суму для виплати на поточний рахунок позивача 09.02.2025 року – 338134,33 грн.

Відповідно до здійсненого відповідачем розрахунку суми компенсації на загальну суму доплати 229511,53 грн. за період з 07.10.2009 року до 30.09.2024 року, дата надходження 14.06.2024 року, сума компенсації у розмірі 82569,78 грн. була нарахована за період з 01.03.2021 року до 01.07.2024 року. Суму компенсації за період 01.03.2021 року в сумі 68583,03 грн. нараховано на суму доплати 144385,33 грн. із застосуванням індексу споживчих цін 147,5. За період 01.04.2021 року по 01.07.2024 року компенсація нарахована шляхом застосування індексів споживчих цін до суми доплати за кожний місяць окремо.

13.03.2025 року представник позивача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України надіслав відповідачу заяву щодо протиправного розрахунку компенсації втрати доходів, у якій просив негайно здійснити перерахунок та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III та Порядку №159, розрахувавши компенсацію окремо за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу споживчих цін, нарахувати та виплатити інфляційні втрати та 3% річних на нараховану суму компенсації відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відомості про надання відповіді відповідачем на вказане звернення у матеріалах справи відсутні.

Позивач не погодившись з діями відповідача, оскаржив такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок №159).

За статтею 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону №2050-III).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою КМУ затверджено Порядок № 159.

Пункти 1-3 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.12.2025 року у справі №420/13975/24.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі №400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі №520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.

Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 року у справі №200/5032/20-а дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 року у справі №465/322/17 та від 16.11.2022 року у справі №674/22/17.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року у справі №160/16593/20 відповідачем здійснено виплату нарахованої за період з 07.10.2009 року до 31.12.2024 року пенсії позивачу з компенсацією втрати частини доходів, шляхом зарахування грошових коштів 09.02.2025 року на її банківський рахунок.

Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок суми компенсації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що компенсація втрати частини доходів на загальну суму доплати 229511,53 грн. за період з 07.10.2009 року до 30.09.2024 року нарахована відповідачем, однак не у спосіб, що визначений статтею 3 Закону №2050-III та пунктами 3, 4 Порядку №159, оскільки компенсація нарахована на разову суму виплати 144385,33 грн. за період з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року (144385 х 47,5/100 = 68583,03), а не із суми не виплаченого доходу (пенсії) за відповідний місяць на індекс інфляції у відповідний період невиплати такого доходу (пенсії). Тоді як за період з 01.04.2021 року до 01.07.2024 року компенсація нарахована шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Недоотримання позивачем вказаної суми пенсії відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.

Розрахунок компенсації втрати частини доходу в сумі 84811,01 грн., яку було виплачено позивачу 09.02.2025 року, у матеріалах справи відсутній. Відповідач не скористався правом на подання відзиву із запереченнями проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати такого доходу є протиправною. З метою ефективного захисту та відновлення прав позивача суд першої інстанції вірно вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року до 01.03.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Положення статті 625 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регламентують відповідальність за порушення грошового зобов`язання боржника перед кредитором, що виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (підстав виникнення цивільних прав та обов`язків). Тоді як між сторонами даної справи виник публічно-правовий спір щодо оскарження позивачем дій суб`єкта владних повноважень щодо здійснення виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії.

Беручи до уваги вищенаведене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити суму компенсації втрати частини доходів з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з 09.02.2025 року до моменту виплати, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України не підлягають задоволенню.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України, Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №160/9015/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №160/9015/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко