Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/30240/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/30240/25

(суддя Рянська В.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №160/30240/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 жовтня 2025 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 07.11.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 19.04.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно під час призначення пенсії за віком, не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, у справі розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки при призначенні ОСОБА_1 з 07.11.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 19.04.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 27, ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії – за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду мотивовано тим, що у спірних відносинах мав місце перехід з пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тобто призначення пенсії за віком вперше), а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З 24.12.2014 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією протоколу № 6055 від 30.12.2014 у пенсійній справі позивача.

07.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії – перехід на інший вид пенсії (за віком).

14.11.2024 відповідачем прийнято рішення № 912400170884 про перерахунок пенсії (перехід з виду на вид) ОСОБА_1 з 07.11.2024.

У розрахунку заробітку для обчислення пенсії зазначено, що пенсію позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 рр. (3764,40 грн).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 17159-10473/3-01/8-0400/25 від 10.04.2025 на звернення позивача від 18.03.2025 (вх. № 10473/3-0400/25 від 18.03.2025) повідомлено, що з 24.12.2014 до 06.11.2024 позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у розмірі пенсії, визначеному відповідно до ст. 27, з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058-IV. Згідно з поданою позивачем заявою від 07.11.2024 їй проведено перерахунок з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV. В результаті перерахунку страховий стаж зарахований до 31.12.2014 становить 31 рік 3 місяці 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, розрахований за формулою (375 міс. (31 рік х 12 + 3) /100% х 12) становить 0,31250. Розмір пенсії відповідно до статей 27 і 28 Закону 1058-IV обчислено за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 до 01.11.2001 та з 02.09.2002 до 31.12.2014 (165 місяців) - період виключений оптимізацією в межах 10% від страхового стажу в одинарному розмірі 374 міс. = 31 р. х 12 + 2 м. становить 37 місяців, виключенню підлягає період з 01.07.2000 до 01.11.2001 та з 02.09.2002 до 30.04.2004. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати до оптимізації становив 0,89401, після її проведення - 0,97928. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки та збільшеної на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1.197 та 1,0796 становить 7828,82 грн (7994,47 гри х 0,97928). Загальний розмір пенсії з 07.11.2024 становив 2980,00 грн, у тому числі: 2446,51 грн - основний розмір пенсії (7828,82 х 0,31250); 23,61 грн - доплата за понаднормативний стаж за 1 рік; 509,88 грн - доплата особам, яким не виповнилось 70 років (2760 х 1,0796).

Правомірність дій відповідача щодо не застосування при призначенні пенсії за віком позивачу показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У постанові від 10.07.2018 (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У справі, що розглядається з 24.12.2014 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше 07.11.2024 року.

Таким чином, беручи до уваги зазначені вище висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що в цьому випадку при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 07.11.2024 року має застосовуватися показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, а тому призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV поняттю переведення на інший вид пенсії.

Зважаючи на те, що позивач 07.11.2024 року звернувся вперше за призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу повинна бути призначена така пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), згідно з якою у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №160/30240/25- без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва