Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/4110/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/4110/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року (суддя Турлакова Н.В.) в справі № 160/4110/26 за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський державний університет внутрішніх справ (далі – ДДУВС) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – ГУНП), про стягнення на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу ДДУВС витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС, у розмірі 166243,43 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі у розмірі 166243 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що у повідомленні від 24.12.2025 року про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відсутня точна сума грошових коштів, які відповідач мав би відшкодувати позивачу, тому вважає, що суд першої інстанції має залишити позовну заяву без розгляду як таку, що подана передчасно.

Також зазначає, що норми ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 п.3 п.4 п.8 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 261, суперечать Конституції України, Закону України «Про вищу освіту», чинним міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які є частиною національного законодавства України, а саме Конвенції про примусову чи обов`язкову працю N 29, ратифікованої Україною 10.08.1956, адже позивач скористався своїм конституційним правом на безкоштовну освіту.

Вважає, що надані позивачем докази є неналежними, недопустимими, недостатніми для доказування факту витрачання позивачем на нього грошових коштів розмірі 166243,43 грн, адже у довідках не зазначено, скільки він спожив за водопостачання та водовідведення, теплової енергії, електропостачання, які ліки отримав, скільки університет витратив коштів на забезпечення речовим забезпеченням, а у речовому забезпечені позивач навіть зазначив послуги прання.

Крім того, у довідках позивача про грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення відсутні встановлені норми, там викладена лише вартість. Жодних доказів первиною фактичною вартості, які позивач поніс з його утриманням, позивач до суду не надав.

Грошове утримання у розмірі 68513,97 гривень виплачено за відсутності недобросовісності з його боку або рахункової помилки з боку позивача, фактично було єдиним засобом його існування, з огляду на відсутність в нього будь-яких інших доходів, що з огляду на приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у нього обов`язку по поверненню позивачу наведеної суми.

У відзиві третя особа просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1 від 07.08.2013 року.

Згідно Витягу із наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 11.08.2021 №185ос "По особовому складу" згідно з Правилами прийому до ДДУВС та на підставі рішення Приймальної комісії від 11.08.2021 (протокол №15) наказано з 12.08.2021 прийняти на службу в поліцію та зарахувати на навчання на посади курсантів першого курсу ДДУВС кандидатів, які успішно склали вступні випробування та присвоїти зарахованим вступникам з числа цивільної молоді спеціальне звання "рядовий поліції": факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування по ГУНП в Дніпропетровській області - ОСОБА_1 .

12.08.2021 на виконання вимог ст. 74 Закону України “Про Національну поліцію” між ОСОБА_1 , ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області укладено Контракт № 10099 про здобуття освіти у ДДУВС.

Пунктом 2.3.5. Контракту № 10099 передбачено, що у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання Відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ в особі ДДУВС витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Згідно з наказом ДДУВС від 14.03.2025 № 187 о/с ОСОБА_1 , як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 14.03.2025 № 350 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Нікопольського районного управління поліції.

25.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 24.12.2025 № 1878 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України “Про Національну поліцію”.

ОСОБА_1 24.12.2025 отримав повідомлення про необхідність відшкодування витрат, про що свідчить його підпис.

Згідно довідки - розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2021-2025рр. загальний розмір витрат складає 166243,43 грн.

Відповідно довідки розрахунку №146 від 17.02.2026 року розмір фактичних витрат на продовольче забезпечення ОСОБА_1 за 2021-2025 становить 42868,23 грн.

Відповідно довідки розрахунку №146 від 17.02.2026 розмір фактичних витрат за водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 за 2021-2025 становить 5441,82 грн.

Відповідно довідки розрахунку №146 від 17.02.2026 розмір фактичних витрат за теплоенергію ОСОБА_1 за 2021-2025 становить 5863,40 грн.

Відповідно довідки розрахунку №146 від 17.02.2026 розмір фактичних витрат за електропостачання ОСОБА_1 за 2021-2025 становить 12564,51 грн.

Відповідно довідки розрахунку №146 від 17.02.2026 розмір фактично отриманого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2021-2025 становить 68513,97 грн.

Відповідно довідки розрахунку №146 від 17.02.2026 розмір фактичних витрат за медичне забезпечення ОСОБА_1 за 2021-2025 становить 609,03 грн.

Згідно довідки розрахунку №48 від 03.02.2026, вартість речового майна на утримання становить 30382,40 грн.

Докази сплати заборгованості в розмірі 166243,43 грн. в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши, що відповідач, який звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням), суд першої інстанції дійшов висновку, що у силу вимог частини 4 статті 74 Закону №580-VIII та пункту 1 Порядку №261 відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12 серпня 2021 року між ДДУВС, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, № 10099.

Пунктом 2.3.5 контракту № 10099 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ в особі ДДУВС витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Наказом ДДУВС від 14 березня 2025 року № 187о/с ОСОБА_1 як випускник ДДУВС направлений у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 14 березня 2025 року № 350о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 25 вересня 2025 року подано начальнику ГУНП в Дніпропетровській області рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 24 грудня 2025 року № 1878о/с ОСОБА_1 .? звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

ГУНП в Дніпропетровській області 24 грудня 2025 року вручено ОСОБА_1 під особистий підпис повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського.

Відповідач мав відшкодувати витрати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.

Відповідно до довідки-розрахунку №146 від 17 лютого 2026 року та довідкою -розрахунком №48 від 03 лютого 2026 року фактичні витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 в вищому навчальному закладі, становлять 166 243,43 грн і складаються з наступних витрат за період з 2021 року по 2025 рік:

фактичних витрат на продовольче забезпечення у розмірі? 42868,23 грн;

фактичних витрат за водопостачання та водовідведення у розмірі 5441,82 грн;

фактичних витрат за теплоенергію у розмірі 5863,40 грн;

фактичних витрат за електропостачання у розмірі 12564,51 грн;

фактично отриманого грошового забезпечення у розмірі 68513,97 грн;

фактичних витрат за медичне забезпечення у розмірі 609,03 грн;

вартості речового майна у розмірі 30382,40 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин другої, четвертої - п`ятої статті 74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі – Порядок № 261).

Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 5 Порядку № 261 визначено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

За змістом пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Як вказано вище, фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в вищому навчальному закладі, становлять 166243,43 грн і складаються з витрат по грошовому забезпеченню, витрат речовому забезпеченню, витрат по продовольчому забезпеченню, по комунальним послугам, по медичному забезпеченню.

Факт понесення позивачем витрат на утримання відповідача під час навчання підтверджено відповідними довідками-розрахунками.

Доводи апелянта про те, що позивач не довів факту надання послуг, довідки-розрахунки не є первинним документом, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичне понесення витрат у заявленому розмірі, а також про те, що відповідач під час навчання не перебував на повному утримані, не отримував грошове забезпечення, речове забезпечення, продовольче забезпечення та не споживав комунальні витрати у заявлених позивачем обсягах, суд відхиляє.

Суд вказує, що в контексті застосування Порядку № 261 належним доказом понесення позивачем витрат на навчання відповідача є довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка складається на підставі розрахунків витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах, які здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю, та розрахунків комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, які здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Позивачем відповідною довідкою-розрахунком підтверджено розмір фактичних витрат, що відповідає Порядку № 261, а підтвердження таких фактичних витрат первинними бухгалтерськими документами, квитанціями та розрахунками на конкретно визначену особу Порядком № 261 не вимагається.

Крім того, на думку суду, є фізично неможливим здійснення обліку витрат, зокрема, на споживання конкретно визначеною особою послуг з водопостачання та водовідведення, електроенергії, теплоенергії, продовольчого забезпечення.

Таким чином, доводи відповідача щодо непідтвердження належними доказами понесених витрат є незмістовними.

Аргумент апелянта про те, що факт звільнення відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» не є достатнім для задоволення позову, суд відхиляє, адже умовами контракту та статтею 74 Закону №580-VIII імперативно установлений обов`язок особи у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Посилання апелянта на те, що приписи Конституції України, Конвенції про примусову чи обов`язкову працю № 29 від 10 серпня 1956 року, яка ратифікована Україною, які забороняють примусову працю, мають вищу юридичну силу, ніж Закон України «Про Національну поліцію» та постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, суд відхиляє, та вказує, що відповідач, добровільно уклавши контракт від 12 серпня 2021 року 10099, зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі у разі порушення умов контракту.

Стосовно питання стягнення грошового забезпечення особи, яка проходить службу в Національній поліції України суд зауважує, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягає компенсації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020.

Також суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 29 вересня 2026 року у справі №5-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, (справа №1-5/2024(256/24) визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), окреме положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних із їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 зі змінами, щодо відшкодування витрат, пов`язаних із грошовим забезпеченням.

Суд відхиляє аргумент апелянта про те, що у повідомленні від 24.12.2025 року про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відсутня точна сума грошових коштів, які відповідач мав би відшкодувати позивачу, тому суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без розгляду як таку, що подана передчасно.

Дійсно, законодавець саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом.

У випадку, що розглядається, повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, № 315769-2025 від 24 грудня 2025 року з вимогою відшкодувати відповідні витрати протягом 30 днів вручено особисто відповідачу 24 грудня 2025 року.

Відповідачем протягом 30 днів, починаючи з 24 грудня 2025 року, не відшкодовано витрати, пов`язані з утриманням у закладі освіти, відповідно до позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом.

Щодо відсутності у повідомленні розміру та характеру витрат, що підлягали відшкодуванню, суд зауважує, що після закінчення навчального закладу відповідачу під підпис доведено розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС, у якому зазначено точну суму витрат, що підлягала відшкодуванню у разі невиконання обов`язку щодо проходження служби протягом трьох років після закінчення навчання.

Отже, позивачу було відомо про суму витрат, які він відшкодувати у разі порушення умов контракту.

Тому суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у повідомленні суми до сплати не позбавляє відповідача обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №400/4280/20, №520/1444/22, суд відхиляє через відмінність фактичних правовідносин.

Так, у справі №400/4280/20 були відсутні докази ознайомлення відповідача із розрахунком витрат та пропонування добровільно відшкодувати такі витрати.

У справі №520/1444/22 також відсутні докази отримання відповідачем відповідного повідомлення про добровільне відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, з належними розрахунками.

Крім того, в обох справах відповідачі стверджували про те, що не відмовлялись добровільно відшкодувати вказані витрати.

На відмінну від зазначених справ у справі, що переглядається зараз, відповідачу під особистий підпис вручено повідомлення про необхідність відшкодувати витрати, пов`язанні з його утриманням в ДДУВС, а також після закінчення ДДУВС під підпис доведено розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС.

Отже, відповідач був обізнаний як із сумою фактичних витрат, що підлягали відшкодуванню, так й з необхідністю відшкодувати такі витрати, проте відповідачем протягом зазначеного у повідомленні строку такі витрати не відшкодовані.

Відтак, відповідач, добровільно уклавши контракт, який в установленому законом порядку не визнаний недійсним, зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у разі порушення умов контракту.

Відповідач звільнений за власним бажанням з органів Національної поліції України до спливу трирічного строку після завершення навчання, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку по відшкодуванню МВС витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 166243,43 грн.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року в справі № 160/4110/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року в справі № 160/4110/26 за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 07 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко