Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №280/2189/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2189/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026р. у справі № 280/2189/26

за позовом:ОСОБА_1

до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026р. Запорізьким окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, за якою судом першої інстанції 18.03.2026р. відкрито провадження у справі №280/2189/26 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу, як судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2025 та 2026 роки, а тому просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області від 27 лютого 2026 року № 923270812470 та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області у не здійсненні перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб: на 01 січня 2025 року – виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», у розмірі 3028 гривень; на 01 січня 2026 року – виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 3328 гривень; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснити ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2025р. по 31.12.2025р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2025р. абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», за період з 01.01.2026р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2025р. по 31.12.2025р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2025р. абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», за період з 01.01.2026р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026р. абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили; - допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026р. у справі №280/2189/26 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області від 27.02.2026р. № 923270812470; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року за періоди: з 01.01.2025р. по 31.12.2025р. в розмірі 3328 гривень, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; з 01.01.2026 в розмірі 3328 гривень, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 виправлено описку та третій абзац резолютивної частини викладено у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року за періоди: з 01.01.2025 по 31.12.2025 в розмірі 3028 гривень, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; з 01.01.2026 в розмірі 3328 гривень, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»».

Відповідач - ГУ ПФУ в Тернопільській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою ухвалою від 31.07.2026р. судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження і справу №280/2189/26 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 18.08.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 04.05.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці з 21.09.2016.

З 19.02.2020р. розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та обчислюється на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020р. № 07-36/88 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Позивач 23.02.2025р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 2025 по 2026 роки з урахуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідним законом станом на 1 січня поточного року.

Заяву позивача розглянуто в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопольській області та прийнято рішення від 27.02.2026 № 923270812470, яким відмовлено у перерахунку пенсії.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 1,2 ст.142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду зробити висновок про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці залежить саме від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Законодавець пов`язує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.

Визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада, з якої звільнено суддю у відставку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Приписами частини 5 статті 135 Закону № 1402-VIII регламентовано, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. № 18-рп/2011 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 визнано неконституційним пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, отже з цього дня Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а тому, з 19.02.2020р. у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 01 січня 2025 року та на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн та 3328,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року (3028,00 грн), на 01 січня 2026 року (3328,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є протиправною.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах було зроблено в постанові Верховного Суду від 17.02.2026р. у справі №200/2309/25, в якій зазначено, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відмова позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною та рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.02.2026 № 923270812470 підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року за періоди: з 01.01.2025р. по 31.12.2025р. в розмірі 3028 гривень, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; з 01.01.2026р. в розмірі 3328 гривень, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо передчасності позовних вимог щодо виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки станом на дату ухвалення рішення заборгованість, що утворилася внаслідок перерахунку довічного грошового утримання, перед позивачем не погашена.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено у застосуванні до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 04.05.2026р. в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026р. у справі №280/2189/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано – 06.10.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова