Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №280/8909/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/8909/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2026р. у справі № 280/8909/25

за позовом:ОСОБА_1

до: третя особа : про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

09.10.2025р. Запорізьким окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) (третя особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії, за яким 13.10.2025р. судом першої інстанції відкрито провадження у справі №280/8909/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно її трудової книжки з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р., а також не зарахував до страхового стажу у кратному обчисленні один місяць за три період її участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 10.01.2024р. по 31.01.2025р. та постановив протиправне рішення № 084250004625 від 16.07.2025р. про відмову у призначенні їй пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, просив суд: - визнати рішення відповідача №084250004625 від 16.07.2025р. частково протиправним, а саме: в частині відмови зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р.; в частині відмови зарахувати до страхового стажу позивачки період її участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 10.01.2024р. по 31.01.2025р. - з розрахунку один місяць такої служби за три місяці; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р.; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період її участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 10.01.2024р. по 31.01.2025р. - в пільговому обчисленні - один місяць військової служби за три місяці.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2026р. у справі №280/8909/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи: з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р., відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1990р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи: з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р., відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1990р., та провести перерахунок її пенсії, починаючи з 09.07.2025р.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивачем вищезазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується.

Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 10.08.2026р. відкрито апеляційне провадження і справу №280/8909/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 29.09.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Відповідач – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 27.07.2026р. в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача 08.08.2026р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вимоги апелянта є незаконними та необґрунтованими та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також, представник позивача посилався на те, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р. є протиправним, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи та є єдиним документом, що підтверджує страховий стаж.

Третя особа - ГУ ПФУ в Запорізькій області правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі – ОСОБА_1 09.07.2025р. звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивачки та додані до неї документи розглядалися за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке своїм рішення №084250004625 від 16.07.2025р. призначило пенсію ОСОБА_1 з 09.07.2025р., але періоди з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р. до трудового стажу позивачки не були зараховані, у зв`язку з тим, що на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1990р. відсутня печатка підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Також, період безпосередньої участі позивачки у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 10.01.2024р. по 31.01.2025р., з 01.02.2024р. по 29.02.2024р., з 01.03.2024р. по 31.03.2024р. зараховано позивачці до страхового стажу роботи в одинарному розмірі.

Вважаючи рішення від 16.07.2025р. №084250004625 протиправним в частині незарахування періодів роботи та незарахування враховуючи кратність один місяць за три періоду військової служби, представник позивача звернувся до суду із цим позовом за захистом порушеного права позивача.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо висновку відповідача про не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р., оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З наданої суду та долученої до матеріалів справи ксерокопії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.09.1990р. вбачаються наступні записи:

- з 10.09.1990р. по 27.09.1994р. позивач працювала в радгоспі «Правда» Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (записи №1-2);

- з 27.03.1996р. по 02.10.1996р. позивач працювала в Білозерському управлінні зрошувальних систем (записи №5-6);

- з 15.10.1996р. по 07.05.2001р. позивач працювала в КСП імені Карла Маркса Гуляйпільського району Запорізької області, яке було перейменоване в Закрите акціонерне товариство «Аграрний дім» (записи №7-8).

Записи є чіткими, не містять будь-яких виправлень, містять посилання на накази про прийняття та про звільнення.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

На момент заповнення трудової книжки позивача – 10.09.1990р., та внесення до трудової книжки позивача періоду роботи з 10.09.1990р. по 04.05.1998р. діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974р. №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985р. №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990р. №412, далі – Інструкція).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973р. №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973р. №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вищезазначеної постанови визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації ( п. 18 постанови).

В подальшому, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (надалі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд підтвердив раніше висловлену ним позицію стосовно того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Верховний Суд, у постанові від 17.09.2024р. у справі № 440/4164/23, також повторно акцентував на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.

Щодо посилань відповідача на відсутність печатки на першому аркуші трудової книжки, слід зазначити, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист. Доказів того, що у спірні періоди позивач не працювала та не сплачувала страхові внески відповідачем не надано, а тому вказані відповідачем підстави відмови в зарахуванні стажу є необґрунтованими.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновку відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 10.09.1990р. по 06.11.1991р., з 27.03.1996р. по 02.10.1996р., з 15.10.1996р. по 04.05.1998р., відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1990р. і вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача зарахувати цей період роботи до страхового стажу позивача.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 27.07.2026р. у цій справі в оскаржувані частині залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2026р. у справі №280/8909/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано – 06.10.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов