Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/29701/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/29701/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в адміністративній справі №160/29701/25 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною та скасування вказівки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури та, з урахуванням уточненого адміністративного позову, викладеного в заяві позивача про усунення недоліків від 24.02.2026р., просить:

- визнати протиправною та скасувати вказівку Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_1 (без дати та номеру), скеровану на адресу Офісу Генерального прокурора супровідним листом від 24.04.2025р. №07-179ВИХ-25 (№105790-25), про необхідність прибути з 14.04.2025 по 29.05.2025 для проходження обстеження до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України;

- стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3391,36 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є пенсіонером по інвалідності 3 групи з 20.11.2018р., інвалідність спричинена травмою при виконанні службових обов`язків в органах прокуратури (приведення до виконання учасником судового процесу численних вибухових пристроїв у залі судових засідань), наразі він продовжує працювати в органах прокуратури. 06.10.2024р. у засобах масової інформації з`явились публікації про затримання керівника Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи з вилученням великої кількості готівки в іноземній валюті, а 16.10.2024р. у соціальній мережі «Фейсбук» опубліковано інформацію щодо отримання інвалідності 51 працівниками Хмельницької обласної прокуратури та окружних прокуратур вказаної області. За наслідками виявлених фактів Офісом Генерального прокурора було розпочато службове розслідування та 13.12.2024р. було складено висновок за яким було встановлено, що підтвердити чи спростувати згадану інформацію, оприлюднену в медіа, без проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, неможливо, ГУ ДБР з даного питання здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024р. за ч.4 ст.27, ч.2 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364, ч.1, ч.2 ст.366, ч.4, 5 ст.190, ч.4 ст.191, ч.3 ст.369 КК України. Далі позивач зазначив, що відповідачем на адресу Офісу Генеральної прокуратури супровідним листом від 24.04.2025р. №07-179ВИХ-25 (№105790-25) було скеровано лист без дати та номеру (далі – Лист, Вказівка) на його ім`я щодо необхідності прибуття з 14.04.2025р. по 29.05.2025 до ДУ «Український ДНД ІМСПІ» МОЗ України, підставою для його скерування відповідачем слугували ті обставини, що він (позивач) працював в органах Запорізької обласної прокуратури, проте, був відряджений для роботи до Офісу Генерального прокурора, з даним Листом (Вказівкою) він був ознайомлений 30.05.2025р., тобто, вже після спливу вказаних у листі строків явки до відповідної Установи. Разом з тим, позивач вказав на те, що безпосередньо вказаним Інститутом (Установою) він не викликався, відповідачем листи щодо відвідування медичних закладів чи лікувальних установ у інші дати (повторно) йому не направлялись, натомість, факт неявки його до згаданої вище медичної установи підрозділом Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора кваліфіковано як дисциплінарний проступок та КДКП стосовно нього було відкрите дисциплінарне провадження, а також наказом від 04.08.2025р. №68 було призначене службове розслідування, предметом якого було встановлення у його діях наявності чи відсутності дисциплінарного проступку з огляду на не проходження ним медичного огляду в згаданій Установі на виконання оскаржуваного Листа (Вказівки). Позивач вважає, що оскаржувані дії відповідача для нього мають юридичні наслідки та на момент звернення до суду з позовом продовжують існувати. На переконання позивача, направлення на його адресу вказаного Листа-Вказівки є неправомірним, оскільки його не було внесено та не зареєстровано в СЕД всупереч вимог Тимчасової інструкції з діловодства від 12.02.2019р. №27 та п.п.2, 2.1 наказу Генпрокуратури України від 29.12.2018р. №266; за змістом оскаржуваного Листа-Вказівки відповідач звернувся до позивача у формі імперативної вказівки адміністративного характеру як прокурор вищого рівня, послався на вищенаведене кримінальне провадження, хоча він (позивач) не є суб`єктом вказаного кримінального провадження; статус особи, яка направляється на медичне обстеження до Центру оцінювання функціонування стану особи чи іншого медичного закладу для підтвердження чи спростування діагнозів, які є підставою для встановлення інвалідності, приписами КПК України не передбачено; посадові особи роботодавця не уповноважені ознайомлювати свого працівника з процесуальними документами в кримінальному провадженні чи направленнями на медичне обстеження у зв`язку із наявними захворюваннями чи у зв`язку зі статусом особи з інвалідністю; перевірку оцінювання, прийнятих рішень МСЕК (Центрів оцінювання) законодавець передбачив у виключних випадках, а саме: за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу, за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних, на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду (а не постанови слідчого); делегування функцій судів, привласнення цих функцій іншими органами не допускається за ч.1 ст.124 Конституції України; рішення РНБО від 30.08.2023р., від 22.10.2024р., уведених в дію Указами Президента України від 12.09.2023 №576/2023, від 22.10.2024р. №732/2024, на позивача не розповсюджуються, оскільки він отримав травму в 2017 році, а статус особи з інвалідністю йому було встановлено у 2018р., тобто, до 24.02.2022р.; п.48 Постанови КМУ №1338, яка набрала чинності з 31.12.2024р., передбачено, що повторне оцінювання осіб з інвалідністю, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться, зокрема, за направленням лікаря, сформованим на підставі звернення такої особи з інвалідністю, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду. За викладеного, позивач вважає, що оскільки у квітні-травні 2025р. він перебував у відрядженні, у зв`язку із чим не міг фізично з`явитись до Установи інвалідності, відтак, мав для цього виключні підстави щодо неявки, передбачені чинним законодавством, вказаний порядок виклику суперечить нормам чинного законодавства щодо визначення та перевірки статусу особи з інвалідністю та не врегульований вимогами кримінального процесуального законодавства, його було ознайомлено зі змістом листа по закінченню строків прибуття до вищевказаної Установи (30.05.2025), триває процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності щодо не проходження ним медичного обстеження за вказаним Листом (Вказівкою), що є протиправними діями з боку відповідача, які містять ознаки втручання у приватне життя та вказані відомості свідчать про наявність у оскаржуваного Листа (Вказівки), передбаченого ст.17 Закону України «Про Прокуратуру», юридичних наслідків несприятливого для позивача характеру, які продовжують існувати на момент подання позову, тому він звернувся з позовом з метою вирішення публічно-правового спору.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не враховано, що в матеріалах справи наявні відомості щодо скасування Позивачу статусу особи з інвалідністю рішенням Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – Установа) рішенням від 25.07.2025 № ЦО-18148.

Більше того, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.02.2026 по справі № 160/32634/25 (суддя Озерянська С.І.), яким визнано протиправним та скасовано вказане вище рішення Установи не призвело до відновлення порушених прав Позивача, бо орган Пенсійного фонду України не відновив статус особи з інвалідністю Позивача. Вказане обумовило звернення Позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по справі № 160/11490/26 (відкрито провадження).

Таким чином, першочерговою дією, що призвела до «ланцюга» низки порушень прав Позивача є предмет публічно правового спору – оскаржувана вказівка, бо медичною установою взято за основу нібито належне повідомлення саме Відповідачем Позивача про необхідність явки для медичного обстеження. Тому, важливим є встановлення протиправності дії Відповідача, які спричинили виникнення низки негативних для Позивача фактів («плодів отруйного дерева»).

Крім цього, суд вказав про відсутність порушеного права позивача, що, в свою чергу, виключає можливість його захисту та відновлення у судовому порядку.

28 липня 2026 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що На виконання рішення РНБО від 22.10.2024, введеного у дію Указом Президента України від 22.01.2024 № 732/2024, Центром оцінювання функціонального стану особи направлено лист від 27.03.2025 № 589/01-18 до Офісу Генерального прокурора про перевірку обґрунтованості прийнятих медикосоціальними експертними комісіями рішень про встановлення груп інвалідності. Ураховуючи зазначене, Офісом Генерального прокурора ініційовано забезпечення прибуття до Українського державного науково-дослідного інституту медикосоціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України з 14.04.2025 по 29.05.2025 прокурорів органів прокуратури Запорізької області, зокрема і прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури Колодяжного І.Д..

З цією метою до Запорізької обласної прокуратури надійшло відповідне доручення Офісу Генерального прокурора від 16.04.2025 № 31/2/1-33270вих-25 з доданим рекомендованим зразком щодо необхідності прибуття з 14.04.2025 по 29.05.2025 для проходження обстеження до Державної установи «Українській державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ») для перевірки обґрунтованості прийнятих МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності. У дорученні визначено контрольний термін виконання – до 30.05.2025, із обов`язковим поданням копій підтверджувальних документів щодо кожного працівника, який підлягає обстеженню. До доручення було додано список осіб, що підлягають обстеженню, у тому числі і ОСОБА_1 . Крім того, у дорученні Офісу Генерального прокурора окремим розділом було передбачено вимогу роз`яснити особам, які підлягають обстеженню, порядок його проведення, а також повідомити, що відмова або непроходження обстеження розцінюватиметься як порушення вимог ст. 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і інших нормативно-правових актів, що тягне за собою відповідні юридичні наслідки. До зазначеного доручення також було додано зразок листа про необхідність з`явитися для проходження обстеження із застереженням щодо можливих наслідків у разі неявки.

Наказами керівника обласної прокуратури від 26.03.2025 № 79в, від 17.04.2025 № 85в, від 21.05.2025 №108в ОСОБА_1 на час виконання цього доручення був відряджений до Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора. У зв`язку з цим обласна прокуратура направила до вказаного Департаменту лист від 24.04.2025 № 07- 179вих-25 про забезпечення ознайомлення ОСОБА_1 з вимогою про необхідність проходження медичного обстеження (за зразком Офісу Генерального прокурора).

Обстеження мало бути проведено в ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» у період з 14.04.2025 по 29.05.2025 з метою перевірки правомірності рішень МСЕК про встановлення інвалідності. Вказаний лист з додатком 24.04.2025 зареєстровано за № 07-179вих-25 та у той саме день направлено фельд`єгерським зв`язком до Департаменту Офісу Генерального прокурора за допомогою Системи електронного документообігу органів прокуратури України (ІС «СЕД»). Крім того, надсилання позивачу оскаржуваної вказівки як додатка до листа від 24.04.2025 № 07-179вих-25 не суперечить жодним нормативно-правовим актам.

Водночас сам позивач зазначає, що ознайомився зі змістом оскаржуваного листа лише 30.05.2025, тобто вже після закінчення визначених у ньому строків для явки до ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ». При цьому, він не пояснив причин затримки з ознайомленням із листом та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про неможливість зробити це раніше.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 проходить публічну службу та є посадовою особою органів прокуратури, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.

Також позивач є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи з 20.11.2018, інвалідність його настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків в органах прокуратури. Пенсію по інвалідності позивачу призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить зміст копії Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , дата видачі:17.12.2024р. термін дії: 30.09.2026р., вид пенсії: по інвалідності 3 гр., ТРУДОВЕ КАЛІЦТВО, наявної у справі.

Наказами керівника Запорізької обласної прокуратури від 26.03.2025 № 79в та від 17.04.2025 № 85в позивача було відряджено з 31.03.2025 по 29.04.2025 та з 30.04.2025 по 29.05.2025, відповідно, до Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора.

До Запорізької обласної прокуратури надійшло доручення Офісу Генерального прокурора від 16.04.2025 №31/2/1-33270вих-25 про забезпечення ознайомлення під підпис прокурорів органів Запорізької обласної прокуратури, яким установлено інвалідність, з листами (за рекомендованим зразком) щодо необхідності прибуття з 14.04.2025 до 24.05.2025 для проходження обстеження до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з метою перевірки обґрунтованості прийнятих МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності, термін виконання якого до 30.05.2025.

У зв`язку з цим Запорізька обласна прокуратура звернулася до зазначеного Департаменту з проханням організувати ознайомлення позивача під підпис із листом про необхідність прибуття до медичної установи.

Так, 24.04.2025 Запорізькою обласною прокуратурою на адресу Офісу Генерального прокурора було направлено супровідний лист № 07-179вих-25 (№ 105790-25), яким скеровувався лист на ім`я позивача щодо необхідності його прибуття до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у період з 14.04.2025 по 29.05.2025 (у супровідному листі зазначено з 14.04.2025 по 24.05.2025).

Із зазначеним листом №07-179вих-25 та додатками на 2 арк. до нього (згідно із рекомендованим зразком) позивач був ознайомлений під особистий підпис – 30.05.2025, що не заперечувалося та підтверджено учасниками справи у судовому засіданні.

Позивач, вважаючи вказану вище Вказівку (без дати та номеру) скеровану на адресу Офісу Генерального прокурора супровідним листом Запорізької обласної прокуратури від 24.04.2025 №07-179вих-25, протиправною та такою, що порушує його охоронювані законом права та інтереси, з метою захисту свого порушеного права, звернувся з даним позовом до суду щодо її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Так, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: «Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів» (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).

Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту - Закон №1697) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 17 Закону №1697-УІІ врегульовано питання підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок.

Частинами 1,3,4,5 та 6 наведеної статті 17 Закону №1697-УІІ, визначено, що прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом.

Накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання відповідним прокурором.

За змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких кожна особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом лише у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду у разі реального, а не гіпотетичного порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи.

У рішеннях Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 та від 14.12.2011 № 19-рп/2011 роз`яснено, що обов`язковою умовою звернення до суду є наявність індивідуально визначеного порушеного права або охоронюваного законом інтересу, який зазнав негативного впливу внаслідок рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції правильно визначив оскаржуваний лист-вказівку, як акт індивідуальної дії, водночас обґрунтовано зазначивши, що не кожен формально оскаржуваний акт індивідуальної дії тягне за собою предмет судового захисту, таким предметом може бути лише акт, що безпосередньо породжує, змінює або припиняє права, свободи чи інтереси особи.

Оскаржувана вказівка за своїм змістом лише зобов`язувала позивача прибути в певний строк до медичної установи для проходження обстеження. Сама по собі вимога прибути для проходження огляду не встановлює жодних фактів, не позбавляє особу будь-якого права, зокрема права на пенсію по інвалідності чи інший статус, і не накладає стягнення, оскільки вона є попереднім, організаційним за змістом приписом, наслідки невиконання якого могли б реалізуватися лише через процедуру подальшого дисциплінарного провадження.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема висновком у справі № 755/12736/17 (постанова КАС ВС від 05.10.2020), відповідно до якого документ, який не встановлює обов`язкових правил поведінки і сам по собі безпосередньо не породжує правових наслідків без прийняття подальшого рішення уповноваженого органу, не є актом, що підлягає самостійному оскарженню в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги, які, за змістом позовної заяви, зводяться до тверджень про порушення процедури видання вказівки, та стосуються по суті правомірності підстав відкриття та ведення дисциплінарного провадження, а не безпосередньо самої вказівки як окремого акта.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що правова оцінка правомірності вимоги про проходження медичного огляду може і повинна надаватися в межах процедури перегляду законності дисциплінарного провадження, після його завершення та прийняття остаточного рішення дисциплінарною комісією, а не шляхом завчасного оскарження проміжного, підготовчого документа.

Колегія суддів зазначає, що звернення до адміністративного суду є способом захисту вже порушених суб`єктивних прав, а не способом превентивного контролю за законністю та доцільністю дій суб`єкта владних повноважень до настання будь-яких негативних наслідків для особи.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №160/29701/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №160/29701/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко