Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/9803/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/9803/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №160/9803/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 17 квітня 2026 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 року №045650024389 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 12.02.2026 року зарахувавши до страхового стажу згідно записів трудової Серії НОМЕР_1 від 30.06.1986 та архівних довідок №07-02/19 від 21.01.2026 року, №07-02/18 від 21.01.2026 року період роботи з 26.06.1986 по 06.04.1989 роки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 року №045650024389 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 26.06.1986 по 06.04.1989 роки згідно записів трудової Серії НОМЕР_1 від 30.06.1986 та архівних довідок №07-02/19 від 21.01.2026 року, №07-02/18 від 21.01.2026 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що трудова книжка позивача містить належні записи про дату прийому, переведення та звільнення. Усі записи чіткі і розбірливі, не містять підтирань, виправлень, тощо, а тому, періоди трудової діяльності з 26.06.1986 по 06.04.1989 роки згідно трудової книжки від 30.06.1986 Серії НОМЕР_1 та архівних довідок №07-02/19 від 21.01.2026 року та №07-02/18 від 21.01.2026 року мають бути зараховані до страхового стажу. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 року №045650024389 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 року №045650024389 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, адже позивач не має необхідного страхового стажу (32 роки), оскільки страховий стаж позивача становить 31 рік 3 місяці 21 день.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 12 лютого 2026 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 року №045650024389 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком (а.с. 11-12).

У спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховував періоди: роботи в колгоспі за трудовою книжкою від 30.06.1986 НОМЕР_1 , з 26.06.1986 по 06.04.1989, оскільки в записах трудової книжки відсутня інформація про встановлений мінімум та вироблені трудодні; - роботи за архівною довідкою про відпрацьовані трудодні від 21.01.2026 №07-02/19 за 1986 по 1989, оскільки в довідці скорочено по батькові.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення та правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 26.06.1986 по 06.04.1989 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2024 року, прийнятої у справі № 120/2366/21-а, аналізуючи положення статті 56 Закону № 1788-XII та Порядку ведення трудових книжок колгоспників, врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, дійшов висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 26.06.1986 прийнятий в члени колгоспу «Зоря комунізму» на підставі поданої заяви, згідно із записом №2 зазначеної трудової книжки ОСОБА_1 06.04.1989 вибув з членів колгоспу «Зоря комунізму» на підставі поданої заяви (а.с. 13).

Згідно з архівною довідкою Комарської сільської ради №07-02/19 від 21.01.2026 року, у документах позивач значиться ОСОБА_1 (так у документах), працював у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нова зоря» Волноваського (Великоновосілківського) району Донецької області (а.с. 16).

Також, згідно з архівною довідкою Комарської сільської ради №07-02/18 від 21.01.2026 року за участь позивача в громадському господарстві була нарахована заробітна плата за період з 1986 по 1989 роки. Зазначена довідка містить інформацію про трудову участь у громадському господарстві за 1986, 1987, 1988, 1989 роки (а.с. 14).

Враховуючи те, що записи трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 містять відомості про роботу позивача у спірний період в колгоспі, а також те, що такі записи виконані послідовно, вони не місять суперечливих відомостей про періоди роботи, узгоджуються між собою, містять посилання на відповідні накази (протоколи), при цьому позивачем надано до пенсійного органу архівні довідки, які містять інформацію про трудову участь у громадському господарстві за 1986, 1987, 1988, 1989 роки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 року №045650024389 та необхідності зобов`язання відповідача зарахувати зазначений період роботи до страхового стажу позивача.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання пенсійного органу на те, що по-батькові особи в наданих позивачем довідках зазначено скорочено, адже спірний період роботи позивача підтверджується записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , яка є основним документом, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи.

Більш того, в архівних довідках зазначено про те, що інформація зазначена у них вказана мовою оригіналу.

Колегія суддів зауважує, що архівні довідки видаються на підставі первинних документів, що були передані до відповідного архіву.

Тобто, при видачі архівної довідки в ній зазначається інформація, в тому числі із скороченнями, що міститься в оригіналах первинних документів, що передалися на зберігання.

Зважаючи на те, що архівна довідка є документом, що несе інформацію, що міститься в первинних документах, без будь-яких доповнень, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування роботодавцем скорочень не може бути наслідком відмови працівнику в реалізації права на зарахування страхового стажу за такий період роботи.

Слід зауважити й на тому, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами або архівних установ.

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач після отримання заяви позивача від 12.02.2026 року не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV, натомість доказів того, що пенсійним органом було вжито заходів на реалізацію вимог статті 44 Закону №1058-IV починаючи з 12.02.2026 відповідачем до суду не надано.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №160/9803/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №160/9803/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко