Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №160/21432/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/21432/25

Головуючий суддя І інстанції – Сліпець Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 в адміністративній справі №160/21432/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини в/ч НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від 20.05.2025 щодо звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин;

- зобов`язати військову частину в/ч НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт 20.05.2025 щодо звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин» про що надати відповідне рішення;

- зобов`язати військову частину в/ч НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт 20.05.2025 щодо звільнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п/п «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин» та звільнити з військової служби у відповідності до п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач наділений правом на розгляд відповідачем по суті його рапорту 20.05.2025 р. щодо звільнення на підставі п/п «б» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме - у зв`язку з набуттям інвалідності і небажанням проходити службу за таких обставин, про що надати відповідне рішення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом України, 29.08.2024 року ОСОБА_1 отримав травму. Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи №102/25/1808/B від 20.05.2025 позивач був визнаний інвалідом війни та набув III групу інвалідності.

Так, 20.05.2025 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через наявність інвалідності.

Згідно матеріалів справи, вказаний рапорт був отриманий військовою частиною 27.05.2025. За результатами його розгляду, 28.05.2025 командуванням прийнято рішення про задоволення рапорту ОСОБА_1 та оформлено відповідну відповідь, яку, за твердженням відповідача, було направлено на адресу позивача засобами фельд`єгерського зв`язку 18.07.2025.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду його рапорт розглянутий не був, а будь-яка відповідь на нього на адресу заявника не надходила, у зв`язку з чим був змушений звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звернення позивача за судовим захистом його права та законні інтереси, відповідачем в межах спірних правовідносин, порушені не були.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Частиною першою, другою статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч. 1-2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до абз. 2 пп. «б» п. 2 частини четвертої ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби: під час дії воєнного стану, за станом здоров`я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Відповідно до п. 234 Положення № 1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Згідно із пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Як видно з матеріалів справи, рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2025 був отриманий військовою частиною 27.05.2025 та зареєстрований за вх.№Г-439.

В свою чергу, листом відповідача від 14.06.2025 № 690/20675 позивача було повідомлено, що останній відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2025 № 130 вважається таким, що не прибув з частини щорічної основної відпустки, а тому його звільнення можливе за поверненням до частини.

Так, з матеріалів справи видно, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2025 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 прийнято вважати таким, що не прибув з щорічної основної відпустки та призупинено виплату грошового забезпечення.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється, отже служба в даному випадку для позивача не є призупиненою.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що звільненню військовослужбовця, в силу приписів п. 234 та 242 Положення № 1153/2008 передує вчинення останнім дій по уточненню даних про проходження військової служби та здачі посади.

З матеріалів справи видно, що позивач не здійснював уточнення даних та не здавав свою посаду відповідному командиру.

Отже, лист відповідача від 14.06.2025 № 690/20675 щодо результатів розгляду рапорту позивача щодо звільнення зі служби відповідає приписам законодавству.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи та вищенаведені правові приписи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для вирішення справи, в тому числі з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari.» (заява №49684.99 від 27.09.2001) (п.30), у якому ЄСПЛ відзначив, що: незважаючи на те, що §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 в адміністративній справі №160/21432/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва