Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/2742/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/2742/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в адміністративній справі №160/2742/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 160/2742/25, яке набрало законної сили 06 травня 2025 року, позов задоволено, зокрема:

- зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 27.09.2021 року, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

29 червня 2026 року позивачем подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду із стягненням з Міністерства фінансів України грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 року по справі № 160/2742/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №160/2742/25 – відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. Вказує, що починаючи з 01.01.2022 р., ДФС України припинено виконання функцій органу виконавчої влади України. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції послався на правові позиції ВС (зокрема у справі № 420/6671/18), зазначивши, що зміна способу виконання із зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів змінює рішення по суті. Проте суд не врахував, що рішення суду набрало законної сили ще 06.05.2025 року, а виконавчий лист направлено 16.05.2025 року. Протягом понад одного року рішення суду суб`єктом владних повноважень не виконується взагалі. Відповідно до ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання судових рішень про зобов`язання вчинити дії чи стягнення коштів з державних органів, у разі відсутності у них асигнувань, здійснюється саме Державною казначейською службою України через бюджетну програму, яка координується Міністерством фінансів України. Звернення із заявою про стягнення коштів з рахунків Мінфіну є наслідком відсутності коштів у самого боржника (ГУ ДФС у Дніпропетровській області), який перебуває у стані ліквідації/реорганізації.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивач у своїй заяві про зміну способу виконання судового рішення фактично просила суд змінити резолютивну частину рішення, суд правильно відмовив у задоволенні зазначеної заяви. Крім того, у цій справі позивач просила фактично стягнути кошти з Міністерства фінансів України, хоча рішення ухвалено щодо ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Фактично така вимога є не зміною способу виконання, а заміною боржника та намаганням перенести майнову відповідальність на іншу юридичну особу, що є неприпустимим та виходить за межі ст. 378 КАС України. Крім того рішення у справі №160/2742/25 містить обов`язок відповідача провести відповідні дії щодо нарахування та виплати, однак не визначає конкретного розміру коштів, що підлягають стягненню. За наведених обставин, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення суду у цій справі, яким зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення: за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум; за період з 01.01.2021 року по 27.09.2021 року, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум; одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, набрало законної сили 06 травня 2025року.

Виконавчий лист направлено 16.05.2025 року.

Однак, станом на час звернення позивача із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення, відомості про виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 160/2742/25 відсутні, що обумовило позивача звернутися до суду із такою заявою.

Врахувавши, що приписами абзацу 2 частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, чинній з 19 грудня 2024 року, за якими при виконанні судового рішення щодо перерахунку пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, самостійними підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням, однак рішення суду в цій справі стосувалося перерахунку грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення.

Суд визнає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом статті129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами статті 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, (далі - Закон № 4094-ІХ) внесені зміни до статті 378 КАС України.

Так, абзацом першим частини першої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX встановлено, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За положеннями частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-ІХ підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення не підпадає під дію абз. 2ч. 3 ст. 378 КАС України, на застосуванні якої наполягає позивач.

Крім того, зміст позовних вимог, які було задоволено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 160/2742/25, сформульовано позивачем у поданій позовній заяві.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується.

Частина 2 статті 245 КАСУ регулює повноваження суду при вирішенні справи. Якщо суд задовольняє позов про стягнення коштів, у резолютивній частині рішення він має зазначити конкретну суму, яка підлягає стягненню, а не просто абстрактне формулювання. При цьому, суд не може підміняти собою суб`єкт владних повноважень та самостійно вираховувати суму за первинними документами, якщо цього не зробив позивач.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що позовні вимоги стосовно зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення є відмінними від вимоги про стягнення коштів, які позивач у своєму позові не заявляв, а зміна позовних вимог на стадії виконання судового рішення КАС України не передбачена.

Більш того, ст. 378 КАС України, яка визначає підстави для зміни способу або порядку виконання судового рішення не передбачає зміну відповідача під час розгляду заяви, поданої в порядку ст. 378 КАС України.

Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність законодавчо визначених підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 160/2742/25.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Згідно частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в адміністративній справі №160/2742/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в адміністративній справі №160/2742/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак