Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/3843/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/3843/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року в адміністративній справі №340/3843/26 (головуючий суддя І першої інстанції Кармазина Т. М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно незаконного стягнення коштів грошового забезпечення військової частиною НОМЕР_1 , а саме стягнення премії та додаткової грошової винагороди за червень 2024 року з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок для повернення ОСОБА_1 незаконно стягнених коштів грошового забезпечення в повному обсязі, а саме премію та додаткову грошову винагороду з червня 2024 року до часу фактичної виплати.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що справи № и340/5194/24 і № 340/3843/26 мають абсолютно різні предмети та підстави позову, тому суд неправильно застосував норми пункту 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Військова частина не надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, як передбачено ч. 1 ст. 5 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 позов у справі №340/3843/26 є тотожним до позовних вимог у справі № 340/5194/24, які виникли між тими самими сторонами, і з тих самих підстав.

Умовами застосування такої підстави є повна тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають).

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Тобто, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем при зверненні до суду у межах справи № 340/5194/24 заявлено наступні позовні вимоги:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заробітну плату за період з 12 червня 2024 року по час фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) та зобов`язати здійснити перерахунок та виплати усіх належних сум Позивачеві - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення у період з 12 лютого 2024 року по час фактичної виплати з урахуванням стажу та всіх надбавок, враховуючи загальний військовий стаж як строкову службу, так і службу в правоохоронних органах.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено частково, а саме, суд:

- визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо не визначення ОСОБА_1 надбавки за вислуги років в Збройних Силах України за період проходження військової служби з 08.02.2024 року по 18.03.2024 року та з 27.04.2024 року по 11.06.2024 року;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити надбавку до грошового забезпечення ОСОБА_1 за вислугу років за період з 08.02.2024 року по 18.03.2024 року та з 27.04.2024 року по 11.06.2024 року, із розрахунку 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;

- визнав протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислуги років в Збройних Силах України за час проходження військової служби за період з 19.03.2024 року по 26.04.2024 року;

- зобов`язав Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити надбавку до грошового забезпечення ОСОБА_1 за вислугу років за період з 19.03.2024 року по 26.04.2024 року, із розрахунку 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 рокуу справі № 340/5194/24 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_4 повернуто заявнику.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 340/5194/24 набрало законної сили 07 квітня 2025 року.

Під час розгляду справи № 340/5194/24 судом було встановлено, що на час звернення до суду в/ч НОМЕР_1 не здійснювала нарахування надбавки за вислугу років. Позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 12.06.2024 по 19.09.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2024 року №241 внесені зміни до пункту 42 наказу командира військової частини від 12.06.2024 року №118 стосовно прибуття для подальшого проходження служби у військовій частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , у частині щодо виплати надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 12.06.2024 року.

На виконання вказаного наказу, військовою частиною проведено перерахунок надбавки за вислугу років за період проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та проведено її виплату в сумі 5516,67 грн, що підтверджується довідкою щодо доплати та відомість про нарахування коштів на картковий рахунок позивача.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №191 виключено із особового складу військової частини та вважати таким, що справи та посаду здав 19.09.2024 року.

Отже, військовою частиною НОМЕР_1 самостійно проведено перерахунок грошового забезпечення із нарахуванням надбавки за вислугу років.

Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 15.08.2024 року ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення у розмірі 5387,98 грн без додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку із наступним.

20.06.2024 ОСОБА_1 , як вказує представник в/ч НОМЕР_1 , допустив перебування та виконання обов`язків служби у нетверезому стані на території тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_1 та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Зазначене підтверджується змістом протоколу від 20.06.2024 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, складеного офіцером тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції, складеним КНП ''Добропільська лікарня інтенсивного лікування''.

Позивач, у відповіді на відзив спростовує перебування у стані алкогольного сп`яніння, вказуючи про наявний конфлікт із іншим військовослужбовцем, в результаті якого мало місце отримання ним тілесних ушкоджень, що призвело до оперативного медичного втручання.

Так, протоколом ДНК-2 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-2- КУпАП молодшого лейтенанта ОСОБА_1 близько 01 год виявлено на території тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 в нетверезому стані (а.с.30).

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.06.2024 року о 3 год 00 підписаного лікарем та посвідченого печаткою органу, висновок зробити неможливо із-за відмови від огляду та виконання алко-тесту (а.с.31).

Відповідно до пункту 5 Розділу XVI Порядок №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках:

за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.

Отже, за змістом вказаної норми, самостійними підставами для позбавлення премії є вживання алкогольних напоїв та накладення дисциплінарного стягнення.

Позивач у відповіді на відзив зазначає про необізнаність із притягненням його до дисциплінарної відповідальності, натомість, представник в/ч НОМЕР_1 не вказує про накладення дисциплінарного стягнення, вказуючи про позбавлення премії через перебування позивача у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Відповідно до пункту 15 Розділу XХХIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які: вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Військовою частиною НОМЕР_1 проведено повний перерахунок надбавки за вислугу років, а позбавлення премії у червні 2024 року відбулось на підставі обставин, які зафіксовані належним чином.

За наведених обставин, у межах справи № 340/5491/24 суд відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 12 червня 2024 року по час фактичної виплати.

Відтак, питання щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, а саме, премії та додаткової грошової винагороди за червень 2024 року вирішено у справі № 340/5491/24 з наданням правової оцінки спірним правовідносинам.

Водночас, колегія суддів враховує, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 340/5194/24 позивачем не оскаржувалось.

Заявлені у справі № 340/3843/26 позовні вимоги є тотожними до вимоги позивача у справі № 340/5194/24, заявленої до Військової частини НОМЕР_1 , а також обгрунтованими тими ж обставинами, які позивач трактує на власний розсуд.

За змістом ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у справах № 340/5194/24 та № 340/3848/26 заявлені між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, проте відрізняються формулюваннями.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року в адміністративній справі №340/3843/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року в адміністративній справі №340/3843/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак